Особистий сенс соціального буття культури

4. Сучасна соціокультурна парадигма є гуманітарно-зорієнтованою, такою, що відбиває цінності індивідуального буття в органічній єдності з довкіллям. Людина мислиться як багатовимірна, відкрита, автономна істота, здатна до саморозвитку в мінливому світі. 

5. Специфіка затребуваної людської індивідуальності розкривається через поняття “культура життя людини”. Органічність буття людини створюється екзистенціальним за характером розвитком у соціальному бутті культури. Культуротворчим значенням для людини наділяється усе розмаїття життя, що має особистісний сенс. Становлення суб’єктивності є індивідуальним процесом самоорганізації життя у культурі. 

6. У системі освіти формування індивідуальності пов’язано з активізацією самоосмислення, самотворення через знання. У створенні особистісно-зорієнтованої системи освіти провідну роль відіграє персоніфіковане наукове знання, що створює умови для функціонування освіти як культуротворчого чинника. 

 

 

1. Культура как синергетический объект // Наукове пізнання: методологія та технологія. – Одеса. – 1998. – Вип. 1-2. – С. 116-118. 

2. Гуманізація освіти як процес становлення національної інтелігенції // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 1. – С. 101-103. 

3. Філософські проблеми гуманізації освіти // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 3. – С. 89-94. 

4. Соціокультурний вимір життя людини як системи, що самоорганізується // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 4. – С. 93 – 96. 

5. Культурологічне знання як фактор виховання студентів // Теорія та практика виховної роботи в студетському колективі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Ч. 2. – Одеса: ОКФА, 1997. – С. 69-70. 

6. Новая парадигма образования: социокультурная целостность знания и личности // Тезисы научно-практической конференции молодых ученых “Проблемы взаимодействия гуманитарного, естественнонаучного и технического знания на современном этапе развития науки. Гуманитарное образование в техническом вузе”. – Одесса, 1994. – С. 28-29. 

 

Дисертація присвячена проблемі розвитку індивіда в соціокультурному контексті. В роботі розглянуто поняття “соціальне буття культури” та “культура життя особистості” з використанням базових положень діалектичної методології та синергетичного підходу. Визначено, що особистісний сенс соціального буття культури зумовлений іманентним зв'язком культури і сутності людини. Запропоновано розуміння індивідуальної культури на підгрунті поняття “культура життя людини”. Розглянуто основні проблеми формування суб'єктивності в системі вищої освіти. Оскільки культура огранічно зв'язана з індивідуальним існуванням, доводиться, що соціальне буття культури набуває екзистенціального характеру. Основні результати роботи використовуються в теорії і практиці навчання. 

Ключові слова: соціальне буття культури, суб'єктивність, культура життя людини, особистісний сенс, соціокультурна парадигма, самоорганізація, саморозвиток, екзистенція. 

 

Диссертация посвящена проблеме развития индивида в социокультурном контексте. В работе рассмотрены понятия “социальное бытие культуры” и “культура жизни человека” с использованием базовых положений диалектической методологии и синергетического подхода. Установлено, что личностный смысл социального бытия культуры обусловлен имманентной связью. культуры и сущности человека. Предложено понимание индивидуальной культуры, на основе понятия “культура жизни человека”. Рассмотрены основные проблемы формирования субъективности в системе высшего образования. Поскольку культура органично связана с индивидуальным существованием, доказывается, что социальное бытие культуры обретает экзистенциальный характер. Основные результаты работы используются в теории и практике обучения. 

Ключевые слова: социальное бытие культуры, субъективность, культура жизни человека, личностный смысл, социокультурная парадигма, самоорганизация, саморазвитие, экзистенция. 

 

The dissertation is dedicated to the problem of a personality development in social-and-cultural context. The concepts of social being of culture and culture of person’s life are considered with the using of principal propositions of dialektical and synergetical methodology. It is established that the essence of social being of culture depends on specificity of causation of culture and individual existense. Culture is a spiritual-practical mode of self-organisation of human life, which is aimed at the formation and development of social being. The immanent causation of culture and person is conditioned by opened and contradictory human nature, which demands the culture as a fundamental anti-entropy factor. Culture is over-natural pheno-menon, connected with consciousness’s functioning and it determines the social being’s development through individual’s formation. 

The content of social being of culture is exposed. It is over-individual, plural system, which formed as realisation of human being’s senses. The social being of culture involves all forms of being – nature, person and society as far as they are included into the cultural context. 

The essence of social being finds the existentional nature and individual-unique traits of its display. 

The specificity of social-and-cultural dynamics has been determined. The social being of culture is a system of objectified personality senses, the personification of which realises through person’s selective assimilating of cultural context. Having accumulated plural perconalities life experience, culture produces the perspectives of social movement, based on human interests. The social-and-cultural paradigm is formed as an actual vector for social development. 

The peculiarities of modern social-and-cultural paradigm and human individuality, which conformes to it, are exposed. In the centre of modern culture is person as an integral part of the world. Humanity-oriented paradigm demands the individuality, which perfect expresses the being of person and the world as an integral whole. 

The consept of individual culture is proposed on the base of culture of person’s life. The individual development is considered as being in culture. The form-builders, which determine the existential causation by person and culture, initiate the person’s self-creation, play the leading part in culture of life. Individual formation is explored as process of display of human subjectivity in cultural existentia. It means that person creates himself and culture. So, the concept “culture of person’s life” expresses the integral co-existense of unique cultural form with social surroundings. 

The content of modern educational paradigm is analysed. It’s proved that system of education is aimed to make more active person’s self-creation through knowledge. It’s established that individual culture is developed by means of personal-oriented knowledge. Personification of science knowledge initiates the students’ world view. 

As culture is inseperably linked with individual life, so the social being of culture assumes an existential character. 

The results of the work have found a use in the theory and practice of education. 

Key words: social being of culture, subjectivity, culture of person’s life, personality sense, social-and-cultural paradigm, self-organisation, self-development, existentia.