Патогенетична роль і корекція порушень імуноендокринної регуляції репаративної регенерації бронхіального епітелію у хворих на хронічний обструктивний бронхіт з гіпоестрогенією

У хворих на ХОБ III ступеня тяжкості в періоді клімактерію (4-а група) при надходженні в лікувальний заклад, а також при виписці концентрація ФСГ зростає відповідно до 53, 8±2, 7 мМЕ/мл (p-p3<0, 001) і 51, 5±3, 3 мМЕ/мл (p-p3<0, 001, p4>0, 5). Можна припустити, що зростання досліджуваного показника безпосередньо пов'язано зі змінами гормональної активності в постменопаузі і не залежить від наявності хронічної бронхолегеневої патології, оскільки у хворих 3-ї і 4-ї груп ступень тяжкості бронхолегеневого захворювання не відрізнялись.

Вміст ЛГ у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп суттєво не відрізняється від фізіологічного рівня і достовірно не змінюється під впливом проводимого в стаціонарі лікування. У хворих на ХОБ в постменопаузі (4-а група) рівень гормону різко підвищений: при надходженні – до 11, 3±1, 1 мМЕ/мл (p-p3<0, 01), при виписці – до 10, 6±1, 3 мМЕ/мл (p-p3<0, 01, p4>0, 5). Указані факти свідчать, що концентрація ЛГ (як і ФСГ) не залежить від наявності у хворих 4-ї групи хронічного бронхолегеневого захворювання і не змінюється під впливом проводимого лікування.

Концентрація загального естрадіолу в сироватці крові у хворих 1-ї групи як при надходженні в стаціонар, так і при виписці суттєво не змінена. У хворих же на ХОБ II і III ступеня тяжкості виявлено зниження рівня естрадіолу при надходженні – відповідно на 30, 8% (p<0, 05) і 47, 6% (p<0, 001), при виписці – відповідно на 38, 1% (p<0, 02, p1<0, 05) і 49, 5% (p<0, 001, p1<0, 01).

Враховуючи, що репродуктивна функція у хворих 2-ї і 3-ї груп збережена, можна припустити, що гіпоестрогенія у них безпосередньо пов'язана з наявністю хронічної бронхообструктивної патології і певного ступеня вираженості гіпоксії і гіпоксемії. З урахуванням же того, що концентрація гонадотропних гормонів у хворих 2-ї і 3-ї груп не виходить за межі фізіологічного діапазону, можна констатувати, що зниження синтезу ендогенного естрадіолу у подібних хворих поєднується з порушенням центрального регуляторного механізму – негативного оборотного зв'язку в системі гіпоталамус – гіпофіз – гонади (яєчники).

У хворих 4-ї групи виявлено виражене зниження вмісту естрадіолу в сироватці крові як при надходженні в стаціонар, так і при виписці (відповідно до 4, 2±0, 6 пг/мл, p-p3<0, 001 і 4, 6±0, 6 пг/мл, p-p3<0, 001, p4>0, 5). Представляється ймовірним, що гіпоестрогенія у хворих 4-ї групи безпосередньо пов'язана з припиненням репродуктивної функції в постменопаузі, а визначити долю “участі” хронічного обструктивного захворювання легень у формуванні гіпоестрогенії у хворих 4-ї групи без відповідної групи порівняння (жінки в постменопаузі без хронічної бронхолегеневої патології) неможливо.

У хворих на ХОБ 1-ї групи виявлено фізіологічний рівень секреції ендогенного тестостерону, а у хворих 2-ї групи показник достовірно підвищений (при надходженні на 17, 0%, p<0, 05, при виписці – на 18, 5%, p<0, 02). У хворих 3-ї і 4-ї груп досліджуваний показник при надходженні знижений відповідно на 43, 9% (p-p2<0, 001) і 49, 2% (p-p2<0, 001), при виписці – відповідно на 45, 2% (p-p2<0, 001, р4>0, 5) і 47, 2% (p-p2<0, 001, р3 і р4>0, 5). Враховуючи, що концентрація тестостерону у хворих 3-ї і 4-ї груп (при виписці) достовірно не відрізняється, можна припустити, що знижений синтез андрогену пов'язаний не з постменопаузою, а з дисфункцією стероїдогенезу, яка пов'язана з тяжким перебігом бронхообструктивного захворювання.

У хворих на ХОБ I ступеня тяжкості проліферативна активність епітелію бронхів (ПАЕ) не змінена і не змінюється під впливом стероїдних і гонадотропних гормонів. Виключення складає навантажений тест з прогестероном, під впливом якого ПІ достовірно знижується (на 20, 7%, p<0, 05).

У хворих на ХОБ II ступеня тяжкості ПАЕ знижена на 37, 4% (p<0, 001, p1<0, 01) і достовірно зростає під впливом естрадіолу на 43, 5% (р4<0, 01) і естрону на 49, 2% (р4<0, 01).

При оцінці цих фактів потрібно враховувати, що естрадіол та естрон протягом фолікулярної фази секретуються приблизно в рівній кількості (біля 60 мкг/доб) ; вони представляють собою взаємноперетворюючі речовини і 15% естрадіолу, який продуцирується за одиницю часу, повертається в кров у вигляді естрону. В пізню фолікулярну фазу джерелом більше 50% естрону плазми є андростендіон (Longcope C., Layne D., Tail J., 1968; Baird D., Burger P., Heavon-Jones G., Scaramuzzi J., 1974). Естріол представляє собою основний метаболіт естрадіолу та естрону, який має гормональну активність. Більша його частина утворюється в результаті 16? -гідроксилювання естрадіолу та естрону на периферії; можлива також його оваріальна секреція (С. К. Йена, Р. Б. Джаффе, 1998). Динаміки ПАЕ під впливом естріолу, а також прогестерону, тестостерону, ФСГ і ЛГ у хворих ХОБ II ступеня тяжкості не виявлено.

У хворих на ХОБ III ступеня тяжкості виявлена глибока депресія репаративної регенерації бронхіального епітелію: в досліді 1 проліферативна активність епітелію бронхів знижена у