Патогенетична роль і корекція порушень імуноендокринної регуляції репаративної регенерації бронхіального епітелію у хворих на хронічний обструктивний бронхіт з гіпоестрогенією

У хворих 1-ї групи ЧР культурального середовища суттєво не змінюється, а на досліджуваний показник впливає тільки естріол: ЧР збільшується на 11, 3% (p<0, 05) вище, ніж в групі здорових осіб. У хворих 2-ї групи прокоагулянтна активність культурального середовища підвищена – досліджуваний показник скорочений на 13, 0% (p<0, 05). Суттєвого впливу стероїдних і гонадотропних гормонів на досліджуваний показник у хворих 2-ї групи не виявлено, за виключенням естріолу, під впливом якого ЧР достовірно зростає на 20, 3% (p4<0, 05).

У хворих 3-ї і 4-ї груп ЧР скорочується (відповідно на 41, 9%, p-p2<0, 001 і 47, 5%, p-p2<0, 001) і подовжується під впливом естрадіолу (відповідно на 57, 1%, p4<0, 001 і 69, 0%, p4<0, 001), естрону (відповідно на 54, 0%, p4<0, 001 і 62, 1%, p4<0, 001) та естріолу (відповідно на 67, 8%, p4<0, 001 і 74, 7%, p4<0, 001). Таким чином, важливою умовою реалізації естроген-опосередкованої прокоагулянтної активності епітеліальних клітин слизової оболонки бронхів у хворих на ХОБ жіночої статі, окрім тяжкості патологічного процесу, є рівень секреції ендогенного естрадіолу.

Достовірного впливу на ЧР культурального середовища у хворих 3-ї і 4-ї груп прогестерону, ФСГ і ЛГ не виявлено. В експериментальній моделі з тестостероном у хворих 3-ї групи показник ЧР не змінюється, а у хворих 4-ї групи – зростає на 23, 6% (p4<0, 05). Це свідчить, що фізіологічний перебіг клімактерію і постменопауза у хворих на ХОБ характеризується появою андрогензалежної динаміки функціональної активності клітин епітелію бронхів.

Введення суспензії аутологічних мононуклеарів в культуральне середовище у хворих 1-ї групи не має статистично значущого впливу на ПІ епітелію бронхів і суттєво не змінюється під впливом преінкубації лімфоцитів із стероїдними і гонадотропними гормонами.

У хворих 2-ї групи з вихідно зниженою проліферативною активністю епітелію бронхів під впливом мононуклеарів ПІ зростає на 27, 4% (p<0, 05). Естрадіол, естрон, естріол, тестостерон і ФСГ суттєво не впливають на лімфоцитозалежну проліферативну активність епітеліальних клітин, а під впливом преінкубації мононуклеарів з прогестероном і ЛГ ПІ повертається до вихідного (дослід 1) рівня.

У хворих 3-ї і 4-ї груп введення аутологічних лімфоцитів в культуру клітин сприяє суттєвому зростанню ПІ на 28, 4-94, 4% (p<0, 05), а 17? -естрадіол достовірно стимулює лімфоцито-опосередковану репаративну регенерацію (ПІ зростає на 31, 9-32, 4%, p4<0, 05). У хворих 4-ї групи досліджуваний показник зростає і під впливом естріолу на 40, 0% (p4<0, 01). Вплив інших гормонів на ПІ у хворих 3-ї і 4-ї груп не виявлено.

У хворих на ХОБ легкого ступеня тяжкості введення суспензії аутологічних лімфоцитів в культуру клітин епітелію бронхів не має суттєвого впливу на ЧР культурального середовища. У хворих же 2-ї, 3-ї і 4-ї груп виявлено модулюючий вплив імуноцитів на прокоагулянтну активність клітин епітелію бронхів: досліджуваний показник подовжується відповідно на 20, 1% (р<0, 05), 46, 0% (р<0, 001) і 54, 9% (р<0, 001).

Достовірної динаміки лімфоцито-опосередкованого ЧР під впливом естрадіолу та естрону у хворих 1-ї-4-ї груп не виявлено, а в досліді з естріолом ЧР культурального середовища зростає у хворих 2-ї-4-ї груп.

Прогестерон має різноспрямований вплив на лімфоцитозалежну прокоагулянтну активність культурального середовища: у хворих 1-ї групи показник знижується на 15, 7% (p4<0, 05), у хворих 2-ї групи – на 20, 6% (p4<0, 02) ; у хворих 4-ї групи, навпаки, ЧР зростає на 16, 2% (p4<0, 05). Під впливом тестостерону ЧР культурального середовища у хворих 1-ї групи достовірно скорочується на 17, 6% (p4<0, 02), а у хворих 2-ї-4-ї груп суттєво не змінюється. Під впливом ФСГ динаміки досліджуваного показника не виявлено.

Результати наших досліджень свідчать, що введення суспензії аутологічних лімфоцитів в культуру клітин епітелію бронхів у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп не має суттєвого впливу на ФА культурального середовища. У хворих же 4-ї групи виявлено модулюючий вплив імуноцитів на прокоагулянтну активність клітин епітелію бронхів: ФА культурального середовища зростає на 18, 6% (р<0, 02). Таким чином, імунні механізми регуляції фібринолітичної активності нелімфоїдних клітин реалізуються, перш за все, в умовах глибокої депресії функціональної активності останніх.

Достовірного впливу гормонів репродуктивної сфери на лімфоцито-залежну ФА культурального середовища у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп нами не виявлено. У хворих 4-ї групи виявлено потенціюючий вплив на досліджуваний показник преінкубації лімфоцитів з естрадіолом (ФА збільшується на 17, 9%, p4<0, 01), естріолом (збільшення показника на 16, 9%, p4<0, 02), прогестероном (збільшення показника на 13, 3%, p4<0, 05) і тестостероном (збільшення показника на 15, 4%, p4<0, 05).

Таким чином, у хворих на ХОБ жіночої статі доведено участь естрогенів в ролі факторов, які перешкоджають хронізації запального процесу в бронхах. Критеріями ж відбору хворих для замісної гормональної (естрагенами) терапії є наявність у хворих жіночої статі ХОБ, що протікає на фоні гіпоестрогенії. Установлено також, що у хворих на ХОБ жіночої статі в періоді клімактерію відповідь лімфоцитів на гормональні стимули гормонів репродуктивної сфери значно вище, ніж в осіб зі збереженим менструальним циклом.

В цілому, одержані факти розцінюються нами як наукова аргументація доцільності використання естрагенів для комплексної (яка включає як прямий вплив, так і опосередкований, перш за все –