Патріотичне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів

В основу реалізації означених напрямів пошуково-експериментальної роботи були покладені визначені гіпотезою дослідження педагогічні умови, які забезпечували ефективність розробленої методики патріотичного виховання студентів ВТНЗ.

Вивчення психолого-педагогічної, суспільно-політичної літератури, досвіду патріотичного виховання студентів вищих технічних навчальних закладів, урахування результатів констатувального етапу експерименту дали змогу визначити основні напрями змісту патріотичного виховання , який забезпечував формування рис патріотизму, властивих сучасному інженеру як громадянину-патріоту України. 

Означений зміст патріотичного виховання майбутніх інженерів реалізувався у навчально-пізнавальному процесі на лекціях, семінарських і практичних заняттях, у позааудиторній виховній роботі, під час самостійної роботи студентів. Тому пошуково-експериментальна робота спрямовувалась: на виявлення потенційних можливостей дисциплін соціально-гуманітарного циклу у патріотичному вихованні студентів та шляхів їх реалізації на заняттях; на збагачення змісту навчальних дисциплін історично-науковими текстами, дидактичними матеріалами, які ефективно впливали на формування патріотичних якостей студентів; включення інформації патріотичного змісту до самостійної роботи студентів; на залучення студентів до підготовки і проведення виховної роботи.

Під час вивчення предметів соціально-гуманітарного циклу використовувались такі форми і методи, які сприяли активізації пізнавальної діяльності студентів, стимулювали їх до пошуків і творчості, а саме: заняття-дискусії, заняття-ділові ігри, заняття-презентації, заняття-концерти, заняття-мандрівки, музичні, театральні, культурологічні практикуми та ін. Серед форм і методів позааудиторної роботи ефективними виявилися вечори запитань і відповідей, тематичні вечори, читацькі конференції, зустрічі з цікавими людьми, круглі столи, диспути та ін. Особливе місце у патріотичному вихованні мала індивідуальна виховна робота зі студентами (бесіди, читання, використання засобів масової інформації, залучення до підготовки і проведення виховних заходів патріотичної тематики, виконання наукових досліджень та ін.), заохочення їх до самоосвіти та самовиховання. Спонукання студентів до самовиховання забезпечувалося через самостійне виявлення ідеалу патріота, у якому поєднані, з одного боку, бажаний рівень позитивних моральних цінностей студентів, а з іншого – наявний рівень їх моральних якостей. Виявити це дійсний рівень позитивних моральних якостей, що формується на принципах патріотизму, ми намагалися шляхом аналізу оцінки і самооцінки студентами патріотичних якостей. 

У процесі формувального експерименту розроблено дидактичні матеріали до навчальних дисциплін соціально-гуманітарного циклу, які містили поряд з навчальною метою чітко сформульовану виховну мету: формування конкретних патріотичних рис особистості (з курсу історії України, ділової української мови, історії української культури, соціології та різноманітних курсів з цих дисциплін). 

Під час експерименту розроблено плани виховної роботи з патріотичного виховання та окремих виховних заходів, тематика яких спрямована на розвиток патріотичних рис особистості. Базою для організації роботи з патріотичного виховання студентів були кабінети українознавства та краєзнавства, культурологічний центр, студентські клуби, музеї, виставкові зали, бібліотека.

З педагогами, які працювали в експериментальних групах, проводилися методичні семінари та консультації, на яких розглядалися методики реалізації змісту патріотичного виховання під час проведення навчальних занять, організації самостійної роботи студентів, узгоджувалися плани і сценарії позааудиторних виховних заходів, тобто здіснювалося системне методичне забезпечення формувального експерименту. Під час методичної роботи з викладачами особлива увага зверталася на їх підготовку до вирішення таких специфічних питань у процесі викладання соціально-гуманітарних дисциплін: забезпечення взаємозв’язку між предметами цього циклу у процесі реалізації їх змісту; врахування характерного для частини студентів національного нігілізму, національної неповноцінності; подолання поглядів окремих студентів на дисципліни соціально-гуманітарного циклу як другорядні у їх фаховій підготовці та ін. Опитування 57 викладачів соціально-гуманітарних дисциплін ВТНЗ свідчить, що внесені у робочі та індивідуальні плани зміни, впровадження запропонованих дидактичних матеріалів посилили ефективність реалізаціі змісту патріотичного виховання студентів.

Узагальнення результатів пошуково-експериментальної роботи було здійснено відповідно до розроблених критеріїв патріотичної вихованості студентів: інтелектуально-пізнавального, емоційно-мотиваційного та діяльнісно-практичного. Контрольний зріз, проведений після формувального етапу експериментальної роботи засвідчив, що впроваджувана методика забезпечила підвищення рівня сформованості патріотичних якостей у студентів: показники сформованості інтелектуально-пізнавального компонента зросли на 40-60% в ЕГ, а в КГ – на 5-25%; показники сформованості емоційно-мотиваційного компонента в ЕГ зросли на 20-70%, а в КГ – на 5-50%; показники сформованості діяльнісно-практичного компонента в ЕГ зросли на 40-70%, а в КГ – на 2-36%.

У підсумковому контрольному зрізі виявлено рівневу градацію патріотичної вихованості студентів. Визначення рівня патріотичної вихованості здійснювалося на початку та в кінці формувального експерименту. Узагальнені дані оцінювання рівнів патріотичної вихованості студентів представлено в таблиці 1.

Порівняльний аналіз діагностичного і підсумкового зрізів засвідчив підвищення рівня патріотичної вихованості студентів ЕГ. Так, кількість студентів з низьким рівнем патріотичної вихованості зменшилася з 23,8% до 2,1%, із середнім рівнем – з 67,7% до 54,2%, із високим рівнем збільшилася з 8,5% до 43,7%.

 

Таблиця 1

Розподіл студентів ЕГ і КГ за рівнями сформованості патріотичної вихованості у процесі формувального експерименту

 

Сталися певні зміни щодо рівня патріотичної вихованості і в КГ. Якщо на початку формувального експерименту кількість студентів КГ з низьким рівнем патріотичної вихованості становили 23,9%, то в кінці експерименту – 21,3%, із середнім рівнем – з 66,9% до 68,3%, а з високим рівнем – з 9,2% до 10,4%.

 

Рис. 2.1. Динаміка зміни рівня патріотичної вихованості студентів вищих технічних навчальних закладів

 

Порівняльний аналіз динаміки рівнів патріотичної вихованості студентів ЕГ і КГ засвідчує перевагу розроблених змісту і методики патріотичного виховання майбутніх інженерів засобами соціально-гуманітарних дисциплін у навчально-виховному процесі вищого технічного навчального закладу при дотриманні визначених