Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга

Предмет: 
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">Республіканські видавництва у Києві: 1.Політвидав України. 2.Видавниче об'єднання Вища школа. 3. “Техніка”. 4. “ Будівельник”. 5. “Урожай” 6. “Здоров'я ”. 7. “ Радянська школа”, та інші.

Республіканські видавництва в областях:
1. “Донбас” (Донецьк). 2. “Каменяр” (Львів). 3. “Карпати” (Ужгород, філія у Чернівцях). 4. “М а я к ” (Одеса). 5. “Прапор” (Харків). 6. “Промінь” (Дніпропетровськ). 7. “Таврія” (Сімферополь). Така мережа книговидання Української PCP проіснувала практично до кінця 80-х років. Вже напередодні розвалу Радянського Союзу до неї були внесені незначні зміни. Наприкінці 1989 року рішенням Ради Міністрів УРСР видавниче об'єднання “Виша школа” було розформоване. На його базі утворювалися чотири самостійні республіканські видавництва — “ Виша школа” і три видавництва при університетах у Києві, Львові та Харкові. На початковому етапі становлення Редакторської редакційно-видавничої системи активно проводилися заходи шодо організаї  самого творчого процесу редактора, спроби надання цьому процесові якоїсь системи вимог і правил. Комітет при Раді Міністрів СРСР 1967 року розробляє нове “Типове положення про підготовку рукопису до видання”. Детальна регламентація редакторської праці сприяла незабаром формуванню радянської школи редагування. В редагування було покладене суворе дотримання наявних для видавничих працівників інструкцій, принципу однаковості в редагуванні текстів, мовних правил, радянських стандартів, які все активніше стали запроваджуватися у видавничу практику, ряснота цитат з творів класиків марксизму-ленінізму до видань буквально будь-якої тематики.  Між 1969 і 1980 роками частка журналів, що виходили українською мовою, знизилася з 46 до 19 відсотків; між 1958 та 1980 роками відсоток книжок, що публікувалися українською мовою, впав з 60 до 24. Така цілеспрямована політика не могла не відбитися передусім на наукових виданнях, що виходили тоді переважно при університетських видавництвах. Ріщенням міністерства вищої та середньої спеціальної освіти переважна більшість міжвідомчих наукових збірників, починаючи з кінця 70-х років, стала видаватися російською мовою. Так, з україномовного в російськомовний статус були переведені, скажімо, наукові збірники Київського університету ім. Т. Г. Шевченка: “ Питання наукового комунізм у” , “Філософські проблеми сучасного природознавства”, “Питання політичної економії”, “Економічна геофафія”, “Фізична географія”, “Охорона, вивчення та збагачення рослинного с в іт у ” та ряд інших.
 
9. Становлення друкарні  Київського університету Св. Володимира. Роль М. Максимовича в розвитку нукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання
 
Офіційною датою заснування друкарні варто вважати 1835 року. Саме тоді на засіданні правління університету було внесене на обговорення і затверджене рішення Про влаштування друкарні, Першим директором університетської друкарні став Павло Камінський. Перші друкарі університетської друкарні були військові — всього сім чоловік: Університетська друкарня поповнилася обладнанням друкарні, шо залишилася після закриття Полоцького піарського училиша. Цей факт знаменний тим, шо до Полоцька верстати з усім начинням були переведені з вільненської друкарні пов'язаної не лише з іменем видатного білоруського першодрукаря Франциска Скорини, а й з львівськими майстрами-книжниками. Залишки друкарні, слід якої веде до Львова  й Острога, були передані Київському університетові  1838 року.
Однією з перших солідних за обсягом і власних творів змістом книжок, що побачила світ в університетській друкарні, стало дослідження  М. Максимовича “Звідки йде руська земля.За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими" (1837 ). Це була перша смілива спроба автора відійти від офіційної концепції історії Росії, за якою все , що відбувалося на київських землях в докняжу і княжу епохи, вважалося ро сійським , й відважитися нагадати про право українців на свою власну історію. “Історія стародавньої руської словесності” (1839 ) — ще одна неординарна і досить смілива на той час праця Михайла Максимовича, видана друкарнею університету Св . Володимира. До видання в університетській друкарні готувався ще один твір Михайла Олександровича — “Сказання про Коліївщину”. Саме за чітку авторську позицію, яка проявилася у виправданні народного пов стання, і в детальному змалюванні його жертв, праця була заборонена царською цензурою. Паралельно з виданням у друкарні університету Св. Володимира цілого ряду своїх праць М. Максимович прагнув
започаткувати випуск різних за характером і адресністю періодичних друкованих органів. Так, одразу після заснування друкарні він запалюється ідеєю заснувати науковий журнал“Ученые записки ”, розробляє його програму, організовує звернення до відповідних інстанцій, обгрунтовуючи необхідність такого видання. В історію українського друкарства Михайло Максимович увійшов не лише як досвідчений і небайдужий до цієї справи  видавець, вправний редактор (а редагував “Обозрение могил, валов и городищ в Киевской губернии” Фундуклея (1847) , видані також у друкарні Ки ївського університету), а й як автор власного варіанта українського правопису, яким певний час послуговувалася не лише друкарня Київського університету, а й інші книгодрукарі. І не лише в Києві.
Окрім значного масиву замовних видань в універси тетській друкарні від початку її діяльності видавалося немало книг для потреб самого університету, авторами яких були переважно тамтешні професори й викладачі. Варто бодай фрагментарно  оглянути тематику тих творів, які відкривали першу книжкову полицю історії університетського книговидання. Постійно видавалися наукові й науково-популярні книги з історії релігії та церкви: “ Краткое содержание истории церкви” професора Скворц ова, “Собрание рассуждений студентов Киевской духовной академии” , “ История Церкви ветхозаветной и история Церкви новозаветной” тощо. Короткий огляд друкованої продукції цього періоду був би неповним, якщо не згадати кількатомний звід “Памятников” ,
Фото Капча