+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
51
Мова:
Українська
XX ст., питання розвитку регіональної преси розглядалися в публіцистиці та ряді наукових праць. На інтенсивний розвиток преси, що виходила в окремих губерніях і регіонах у першій половині XIX ст., звернули увагу ще сучасники. Бібліографічні огляди періодики, в яких помітне місце відводилося регіональній пресі, публікували “Московский телеграф”, “Журнал Министерства народного просвещения”, “Отечественные записки”, “Русский вестник”. Оглядачі зазвичай не пов'язували пожвавлення або занепад губернської преси зі зміною суспільно-політичної обстановки в країні, особливостями цензурної політики і навіть не намагалися пояснити причини цих явищ, частіше за все аналізуючи успіхи або фіаско окремих редакторів. Однак потрібно зазначити, що в цих оглядах знайшов відображення погляд сучасника, зацікавленого в розвитку губернської преси.
У кінці XIX – початку XX ст. вже спостерігається стійкий інтерес публіцистів, літературознавців, істориків до проблеми становлення періодики в Росії. Дослідники В. Богучарський, М. Замков та інші зосередили увагу на вивченні часописів, що виходили в столицях. Деякі автори вже тоді побачили в матеріалах місцевої преси одне з цінних джерел, що відображало провінційне суспільне життя. Однак основна увага в роботах вчених тієї пори приділялася цензурній політиці уряду, насамперед цензурній реформі.
Інтерес вчених до історії преси висунув на перший план створення бібліографічних довідників і покажчиків, необхідних для ефективної роботи з таким комплексом джерел, як періодика. У цей період вийшли фундаментальні бібліографічні роботи з історії російської періодики. У бібліографічному покажчику, складеному М. М. Лісовським, вперше були враховані періодичні видання, що виходили не тільки в центрі, але і на місцях. Окрім загальних бібліографічних довідників, створювалися тематичні огляди і покажчики матеріалів, опублікованих у регіональній пресі. У коротких передмовах до цих видань автори О. Боріневич, С. Крейтон, І. Струков, В. Ястребов та інші приводили деякі дані з історії заснування газети або часопису, їхніх редакторах і співробітниках. Сам факт появи покажчиків став свідченням значущості матеріалів губернської преси. Однак не можна не відмітити, що в бібліографічних довідниках і покажчиках зустрічаються істотні неточності, а зіставлення покажчиків з текстами регіональних видань показує їхню неповноту.
Вперше картину становлення одеської преси в статті “О периодических изданиях в Одессе”, опублікованій в 1858 р. на сторінках “Одесского вестника”, відтворив відомий історик і статистик А. О. Скальковський. Іноді історія окремих органів преси, в тому числі південних губерній і областей, привертала до себе увагу істориків, журналістів і літературознавців XIX ст. у зв'язку з ювілейними датами. У матеріалах, що публікувалися з нагоди чергового ювілею, зустрічаються цінні відомості про деякі маловідомі періоди виходу того чи іншого видання. Спроба огляду розвитку періодики Новоросійського краю загалом була зроблена в статті В. Яковлева, опублікованій у 1882 р. у журналі “Юг”. Лаконічну характеристику в цій роботі отримали чимало періодичних і почасових видань регіону, хоч біля третини з них все ж залишилися поза межами дослідження. Огляд розвитку донської преси під назвою “Первые газеты в Ростове-на-Дону” в 1914 р. було підготовлено Ф. Оболешевим. Дослідники стали частіше залучати матеріали регіональної преси як одне з джерел для вивчення проблеми. Ряд праць цього часу перевидано в 90-ті рр. У цілому роботи першого етапу, незважаючи на фрагментарність сюжетів і публіцистичність, мають безсумнівний інтерес для вивчення умов функціонування місцевої преси.
У радянської історіографії вже на начальному єтапі затвердилася ленінська концепція “партійності” преси, що зробилася методологічною основою праць з історії періодики. Одночасно з розробкою концептуальних підходів в дослідженнях В. Є. Євгеньєва-Максимова, Б. П. Козьміна, З. П. Базельовой, С. С. Дмітрієва була продовжена традиція вивчення центральної преси, започаткована дослідниками попереднього сторіччя. Вони зосередили основну увагу на органах періодики радикального напряму і частково провідних органів ліберальної преси. Офіційна, урядова преса просто ігнорувалася дослідниками. Такий підхід приводив до виділення окремих груп періодики з системи преси країни і не дозволяв відтворити цілісну картину її розвитку. У той же час цей період став етапом накопичення відомостей з історії ряду яскравих легальних і нелегальних видань. Скептично-негативне ставлення до офіційної преси, особливо до “Губернских ведомостей”, що надовго затвердилося в роботах радянських дослідників, істотно гальмувало вивчення становлення регіональної періодики, в системі якій офіційні видання займали головне місце. Винятком стала невелика робота Я. З. Бермана, написана в 1928 р. до сторічного ювілею газети “Одесский вестник”, яку автор розглядав як підготовчий матеріал для вивчення історії цієї авторитетнішої регіональної газети, хоча вона і знаходилася тривалий час у веденні канцелярії генерал-губернатора.
У другій половині XX ст. розпочався новий період у дослідженні проблеми. Значно поширилося коло питань, що вивчалися дослідниками. У працях відомих істориків преси О. Г. Дементьєва, В. Г. Березіной, Б. І. Єсіна, О. І. Станька, П. М. Федченка та інших виявлено загальні закономірності розвитку періодики, охарактеризовано найважливіші газетні і журнальні видання столиць, діяльність відомих публіцистів. У цих роботах відсутні розділи, спеціально присвячені провінційній періодиці, але вже висловлюються думки про її швидке кількісне зростання з середини XIX ст., про поступове збільшення її читацької аудиторії. Виділивши вивчення газет в самостійну проблему, ця група дослідників створила об'єктивні передумови для більш глибокого розгляду не тільки столичних видань, але і провінційної преси, оскільки на відміну від столиць на місцях переважала газетна періодика.
Водночас у другій половині ХХ ст. у працях російських і українських істориків Є.