Періодична преса в суспільному розвитку Південного степового регіону Російської імперії (1820-1865)

Наступним цінним комплексом джерел, необхідним для вивчення історії преси і її місця у суспільному житті, є матеріали особистого походження: мемуари, щоденники, приватне листування. У роботі залучено спогади і щоденники цілого ряду сучасників, які займали різне суспільне положення і стояли на різних політичних платформах: міністра внутрішніх справ П. А. Валуєва, поміщика Херсонської губернії К. О. Рощаковського, одного з керівників катеринославського “Клубу піквіків” М. П. Балліна і багатьох інших. Значний інтерес становлять спогади співробітників і цензорів центральної і регіональної преси про особливості видавничої справи в Росії, участі преси у суспільному житті краю і країни (О. Нікитенка, М. Греча, П. Морозова, П. Сокальського, А. Єгорова та інш.). Деякі аспекти журналістської діяльності місцевих видавців і редакторів, їхні контакти між собою зафіксовані в епістолярних пам'ятниках, більшість з яких відклалися в особистих фондах. Переважна частина матеріалів особистих фондів уперше вводиться в науковий обіг. Небагато особистих архівних фондів діячів преси збереглося в цілісності, більшість з них розрізнені і знаходяться в різних колекціях, що відклалися в архівах і рукописних відділах бібліотек. Ці матеріали дозволили розглянути творчі задуми видавців і журналістів, їхні взаємовідносини, встановити авторство багатьох публікацій.

Певний інтерес для вивчення проблеми мають статистичні матеріали з історії преси, а також із соціально-економічного розвитку регіону. Дослідження статистиків першої половини і середини XIX ст. дозволяють зіставити дані, опубліковані на сторінках преси, зі спеціально підготовленими науковими статистичними розробками тих років. Серед статистичних матеріалів значне місце належить працям видатних статистиків регіону – А. О. Скальковського і О. Г. Тройницького. Усі ці групи джерел як опубліковані, так і ті, що зберігаються в архівах, дозволяють всебічно розглянути проблеми, що висуваються в дисертації.

У другому розділі “Становлення і розвиток періодичної преси в Південному степовому регіоні Російської імперії” розглядаються еволюція і механізм взаємодії центральної і регіональної преси, характеризуються окремі групи періодики Південного степового регіону.

У першому підрозділі “Етапи становлення і особливості функціонування періодичної преси в центрі і на місцях” аналізуються закономірності і особливості розвитку періодичної преси в Росії, вплив центральної періодики на регіони країни. У підрозділі виділіно основні етапи у розвитку системи періодичної преси Російської імперії. На відміну від більшості ранніх західноєвропейських видань, що служили переважно комерційним інтересам, особливістю початкового етапу (1702 р. – 50-і рр. XVIII ст.) у Росії стало формування періодики під егідою самодержавства, яке прагнуло використати пресу як рупор урядової політики. У другій половині XVIII ст. почалося поступове становлення приватної і зародження провінційної преси. На першу третину XIX ст. припадає інтенсивний розвиток відомчої, галузевої і наукової періодики, поява трьох цензурних статутів і установлення цензурних органів. Важливим періодом в розвитку періодичних і почасових видань у Росії була друга третина XIX ст., коли періодика почала розвиватися як углиб, так і вшир, поступово трансформуючись у систему преси. Саме на цьому етапі сформувалися необхідні умови для розвитку провінційної періодики.

Паралельно з формуванням системи преси склалася мережа цензурних органів у центрі і на місцях, за допомогою яких російський уряд прагнув контролювати столичну і регіональну періодику. Наявність жорсткої цензури стала одним з чинників, що обумовив специфіку процесу становлення регіональної преси. Складовою частиною системи цензурних органів країни був заснований в 1831 р. Одеський цензурний комітет, у веденні якого в середині століття знаходилася преса південних губерній України, Бессарабії і Області Війська Донського. У підрозділі проаналізовано склад і основні напрями діяльності цензурного комітету, в якому головували попечителі Одеського учбового округу. Відносний лібералізм комітету був пов'язаний з поглядами і діяльністю окремих попечителів (Д. М. Княжевича, М. І. Пирогова). Великий вплив на становлення преси в регіоні мали генерал-губернатори краю. Новоросійський і Бессарабський генерал-губернатор М. С. Воронцов розглядав пресу як важливий імпульс для розвитку регіону і створював сприятливі умови для поширення в краї центральної періодики і становлення місцевої преси. Іншу позицію займав генерал-губернатор О. Г. Строганов, який істотно посилив в кінці 50-х рр. XIX ст. контроль над місцевою пресою.

У другому підрозділі “Становлення газетної преси в регіоні” розглядається зародження і розвиток газетної періодики в Південному степовому регіоні. Г Перша газета, що була заснована в 1820 р. і видавалася французькою мовою в адміністративному центрі Новоросійського краю, портовому місті Одеса, за своїми задачами і змістом була ближчою до ранніх західноєвропейських видань, чим до центральної російської преси, оскільки спочатку була покликана забезпечити потреби підприємців, переважно іноземних, в оперативній і достовірній комерційній інформації. З появою в 1827 р. двомовної російсько-французької газети “Одесский вестник – Journal d'Odessa” та її подальшим поділом на два самостійних видання намітилася тенденція переорієнтації регіональної преси на потреби співвітчизників. Кордони адміністративного центру преса подолала в кінці 30-х рр. XIX ст., коли в регіоні стали виходити “Херсонские”, “Екатеринославские”, “Таврические губернские ведомости”, “Донские войсковые ведомости”, а з 1854 р. – “Бессарабские областные ведомости”. Ототожнювати умови існування столичної і місцевої преси неправомірно. Уряд проводив по відношенню до провінційної журналістики політику, направлену, з одного боку, на стримання темпів її розвитку, а з