Періодична преса в суспільному розвитку Південного степового регіону Російської імперії (1820-1865)

Якщо стосовно проектів реформ регіональні видання іноді дозволяли собі критичні зауваження, а за деякими положеннями навіть демонстрували явне неприйняття (депутатські збори замість козацьких зборів), то після їх затвердження імператором подібні думки зникають зі сторінок преси, що не мала ані традиції, ані можливості критикувати прийняті законодавчі документи. І все-таки гласність в обговоренні законопроектів, безперечно, мала позитивні результати. Виступаючи барометром громадської думки, преса пропонувала владі інтегроване на її сторінках бачення суспільних перетворень представниками різних політичних сил, що в ряді випадків змушувало уряд вносити корективи в первісні проекти.

П'ятий розділ “Регіональна преса про розвиток науки і культури” присвячений вивченню участі преси в культурному житті регіону. Належність преси до сфери культури, породженням і невід'ємною частиною якої вона є, надає періодиці деяку автономність навіть у рамках абсолютистської держави, що дозволяла їй розвиватися, крім установок, що декларуються урядом, за власними, внутрішніми правилами. Ці правила спиралися саме на ресурси культури: характерні для певної епохи норми поведінки, ціннісні орієнтації, літературні смаки. У першому підрозділі “Обговорення в місцевій пресі розвитку освіти в регіоні” аналізуються публікації про розвиток освіти в країні і регіоні, становлення бібліотечної справи. Масив матеріалів, що міститься на її сторінках, є цінним джерелом з вивчення цих питань. Спочатку публікації регіональних видань, присвячені поширенню освіти в краї, носили виключно інформаційний характер. Однак у середині XIX ст. виступи на сторінках преси зробилися публіцистично гострими. Преса підіймала проблему розвитку жіночої освіти, відстоювала необхідність реформування початкової, середньої і вищої освіти в країні.

У другому підрозділі “Періодика наукових товариств і організацій в соціально-культурному розвитку регіону” досліджено становлення і розвиток наукової періодики. Преса з перших кроків постійно брала енергійну участь в поширенні наукових знань у регіоні, приділяючи особливу увагу основам сільського господарства, а також масиву гуманітарних наук: історії, етнографії і фольклору. Популяризація наукових знань стала більш послідовною в 30-40-і рр. XIX ст. із заснуванням в Одесі Товариства сільського господарства Південної Росії та Одеського товариства історії і старожитностей, які, незважаючи на різне призначення і напрямок діяльності, неодмінною умовою свого існування вважали видання наукових збірників – “Листков” і “Записок”. Хоч процес становлення наукової періодики був нелегким, потрібно визнати, що ці видання змогли вирішити покладене на них завдання і стати ареною для виступів місцевих вчених і краєзнавців.

Накопичення наукових знань в області статистичної науки в першій половині XIX ст., її еволюція від державознавства до вимірювальної статистики, обумовили необхідність реорганізації статистичної служби в Росії. Губернські статистичні комітети з середини 60-х рр. приступили до випуску власних почасових видань. Одними з перших в країні серед них були “Записки Бессарабского областного статистического комитета” і “Труды Одесского статистического комитета”, навколо редакцій яких об'єдналися видатні статистики регіону. На сторінках цих видань обговорювалися теоретичні проблеми статистики як науки, випробовувалася методика збору і аналізу статистичних даних, удосконалювався професіоналізм статистиків. Під впливом наукової періодики на місцях склалося багатонаціональне коло постійних кореспондентів і читачів, зацікавлених у поширенні відомостей про теоретичні і практичні пошуки регіональних наукових товариств і організацій.

У третьому підрозділі “Роль місцевих альманахів і збірників у літературному житті регіону” аналізуються почасові літературні видання, що виходили в регіоні. У другій третині XIX ст. не тільки в столицях Російської імперії, але і в провінції набули поширення літературні альманахи і збірники. У Південному степовому регіоні випуск альманахів і збірників обмежувався рамками Одеси. Тут вони могли видаватися під контролем генерал-губернатора, що для уряду було гарантією “благонамірності” цих видань. В історії одеських альманахів і збірників потрібно виділити два основних періоди. Перший період охоплює 30-і рр. XIX ст. – час становлення альманахів, боротьба за читачів у регіоні, формування взаємовідносин із центральною пресою. Другий період – 40-50-і рр. XIX ст. – характеризується поступовим переходом від видання альманахів до заснування збірників. У період становлення регіональних альманахів йшов пошук оптимальних жанрів, велася боротьба за читачів, у яких був вибір між столичною і місцевою літературною продукцією. Наслідком жорсткої конкуренції стало масове залучення до участі в альманахах відомих літераторів Петербурга і Москви. Завоювавши визнання, місцеві поети і письменники зробили ставку на власні сили (М. Фумелі, К. Зеленецький тощо).

Більшість одеських альманахів і збірників у рівній пропорції містили наукові статті і літературні твори. У них автори демонстрували свої можливості в різних областях знань, бо культура першої половини XIX ст. вимагала від своїх діячів різноманітної обдарованості, тому багато хто з учасників літературних альманахів і збірників були водночас істориками, поетами, етнографами, статистиками, мистецтвознавцями. Лише “Литературные вечера” М. Фумелі стали повністю літературним виданням. Альманахи і збірники користувалися популярністю в краї. Вони служили етичному вихованню читачів, формували літературні смаки, були відправною точкою в кар'єрі молодих місцевих письменників і поетів.

Значення і можливості преси досить швидко усвідомили суспільні діячі, поети, письменники, вчені. Не випадково, крім видань фундаментальних наукових творів, діячі наукових товариств