Польська повоєнна проза пограниччя: ідентичність, часопростір, катастрофізм

Предметом дослідження є структурно-композиційний, наративний, стилістичний рівні прози пограниччя, складові дискурсу Іншого – адаптовані й трансформовані етностереотипи, наративні позиції, елементи «чужого слова»; прийоми моделювання часопростору, моделі часу, просторова топіка, пейзаж тощо. 

Мета дослідження – визначити характерні світоглядні й формальні риси повоєнної польської прози пограниччя шляхом системного аналізу її часопросторової та гетерологічної складових, розкрити риси новаторства художньої інтерпретації теми «кресів» у прозі В. Одоєвського, А. Кусьнєвича, Л. Бучковського, З. Гаупта і контекст літературної течії «малих вітчизн». 

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

•окреслити сутність культурного пограниччя як естетичної та загальнокультурної категорії, простежити актуальну полеміку навколо понятійної трансформації корелюючих термінів: «креси» – польсько-українське культурне пограниччя;

•розкрити теоретичне значення категорії Іншого в імаґології, постколоніальних студіях і літературній антропології; 

•проаналізувати дискурс Іншого та його складові в прозі пограниччя;

•дослідити структуру і з’ясувати функціональність хронотопу, окремих часопросторових образів і мотивів у повоєнній літературі;

•визначити риси катастрофічного світогляду та його естетичних еквівалентів;

•виділити основні чинники ідейно-формальної еволюції пограничної прози на тлі традиції, встановити риси новаторства повоєнної польської прози;

•з’ясувати роль біографізму в доробку повоєнних прозаїків, розглянути форми художньої адаптації автобіографічного матеріалу.

Теоретико-методологічною основою дослідження є типологічний, біографічний методи, метод герменевтичної інтерпретації тексту, літературознавчі прийоми інтертекстуального, семантичного та структурно-семантичного аналізу художніх текстів, а також метод «аналізу дискурсу» і метод дослідження історії ідей. У роботі використано фундаментальні праці теоретиків та істориків літератури, зокрема, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Р. Нича, М. Яніон, К. Бартошинського, Я. Славінського, З. Бєньковського, Ґ. Башляра, Ю. Крістевої, Ц. Тодорова, Е. Томпсон, Н. Копистянської, українських славістів – Г. Вервеса, Ю. Булаховської, В. Вєдіної, Р. Радишевського, О. Веретюк, П. Рудякова, С. Яковенка, російських – В. Топорова, Л. Софронової, В. Хорєва, істориків – Д. Бовуа, Н. Яковенко, І. Лисяка-Рудницького, філософів – М. Бубера, Е. Левінаса, а також польських дослідників явищ культурного пограниччя в літературі – С. Ульяша, В. Панаса, Е. Касперського, Е. Чаплєєвича, М. Домбровського, Б. Гадачека, А. Фабіяновського, Е. Віґандт та інших. 

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в українському літературознавстві здійснено спробу комплексного аналізу конститутивних складових дискурсу пограниччя в повоєнній польській літературі, якими є проблематика «розхитаної» ідентичності та Іншого в етнокультурному, етичному й епістемологічному контекстах, аркадійська топіка і катастрофічний світогляд. Здійснено аналіз творчості «кресових» письменників із застосуванням постколоніального понятійного інструментарію. Дослідження враховує контекст дискусій щодо процесів міжкультурної взаємодії на пограниччі та їх віддзеркалення в літературі. 

Теоретичне й практичне значення роботи - теоретичні й методологічні основи дисертації не є частковими, а універсальними, тому можуть бути застосовані для аналізу будь-яких літературних явищ на стику культур. Результати дослідження стануть у нагоді при розробці нормативних (історія світової літератури, теорія літератури) та спеціальних (історія польської літератури ХХ століття, історія польсько-українських літературних контактів) вузівських курсів, написанні навчальних посібників.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Реферована робота лежить у річищі наукових досліджень Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона виконувалася в рамках комплексних програм «Актуальні проблеми філології» (02 БФ 044-01), «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» (06 БФ 044-01), зокрема, підтеми «Українсько-слов’янський мовно-літературний дискурс», яку реалізує кафедра полоністики.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації апробовані у виступах на всеукраїнській міжвузівській науковій конференції «Адам Міцкевич і Україна» (Київ, грудень 1998 р.), сесії Міжнародної школи гуманітарних наук Східної і Центральної Європи при Варшавському університеті (Варшава, листопад 2000 р.), Міжнародній науковій конференції «Ярослав Івашкевич і Україна» (Київ, травень 2001 р.), Міжнародній конференції Центру українсько-польських студій «Україна і Польща. Стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє» (Київ, червень 2001 р.), Міжнародній науковій конференції «Українська школа» в літературі і культурі українсько-польського пограниччя» (Київ, жовтень 2004 р.), Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції славістів «Славістичні читання, присвячені пам’яті академіка Л. Булаховського» (Київ, травень 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Європейський вимір української полоністики. Дидактика, мова, література» (Київ, жовтень 2007 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Київ, квітень 2008 р.). 

Публікації. Результати дослідження викладено в 10 статтях, 9 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження – 231 сторінка, з них 198 – основного тексту та 33 – бібліографії (427 позицій). 

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну обраної теми, визначено мету, завдання та методологічні засади дослідження, висвітлено стан вивчення проблеми, окреслено предмет і об’єкт літературознавчого пошуку. Наведено відомості про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі «Генеза та еволюція польської повоєнної літератури пограниччя» окреслено головні складові, що визначили її тематичну специфіку та ідейно-стильову своєрідність, а саме: феномен культурного пограниччя; автобіографічний досвід як головне джерело тем і мотивів; літературну традицію «кресів» і формальні пошуки.