Польська повоєнна проза пограниччя: ідентичність, часопростір, катастрофізм

Дисертація присвячена дослідженню світоглядної та художньо-естетичної своєрідності повоєнної польської літератури пограниччя на матеріалі прозових творів В. Одоєвського, А. Кусьнєвича, Л. Бучковського і З. Гаупта. У системному аналізі часопросторової та гетерологічної складових художніх текстів застосовано прийоми герменевтичної, філософсько-антропологічної, структурної, імаґологічної, постколонільної методологій, що дозволило виявити їх ідейно-тематичну багаторівневість, пов’язану, в першу чергу, з формуванням аксіологічного контексту Іншого – центральної категорії прози пограниччя. Розглянуто морально-етичну та епістемологічну складові ключової проблеми, з’ясовано форми адаптації автобіографічного матеріалу, вивчено специфіку хронотопа, простежено жанрову і стильову еволюцію повоєнної прози, зумовлену, з одного боку, пограничною поліфонічністю, з іншого – катастрофічним світовідчуттям. 

Ключові слова: пограниччя, повоєнна польська проза, Інший, часопростір, ідентичність, поетика, аксіологія, катастрофічний світогляд, естетика різнорідності, дискурс. 

 

 

Довжок Т.В. Послевоенная польская проза пограничья: идентичность, хронотоп, катастрофизм. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.03 – литература славянских народов. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008. 

Диссертация посвящена исследованию мировоззренческого и художественно-эстетического своеобразия послевоенной польской литературы пограничья на материале прозы В. Одоєвского, А. Кусьневича, Л. Бучковского и З. Гаупта. В системном анализе хронотопической и гетерологической составляющих художественных текстов применены приемы герменевтической, философско-антропологической, структурной, имагологической, постколониальной методологий, позволяющих раскрыть их многоуровневую идейно-тематическую структуру, связанную, в первую очередь, с формированием аксиологического контекста Другого – центральной категории прозы пограничья. Рассмотрены морально-этическая и эпистемологическая составляющие ключевой проблемы, исследованы формы адаптации автобиографического материала, изучена специфика хронотопа, прослежена жанровая и стилевая эволюция послевоенной прозы, которая, с одной стороны, обусловлена пограничной полифоничностью, с другой – катастрофическим мироощущением. 

Ключевые слова: пограничье, послевоенная польская проза, Другой, хронотоп, идентичность, аксиология, катастрофическое мировоззрение, эстетика разнородности, дискурс. 

 

 

Dovzhok T.V. Polish postwar Kresy ficiton: identity, chronotopos, catastrophism. – A manuscript.

Dissertation submitted for Candidate of Sciences (Philology) degree: specialty 10.01.03 – Literature of Slavonic Peoples. – Kyiv National Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2008.

The author investigates the specificity of world outlook and aesthetics of postwar Polish Kresy literature with reference to fiction works of W. Odojewski, A. Kuśniewicz, L. Buczkowski and Z. Haupt. In her systemic analysis of their texts she employs methodology of culturological-anthropological, imagological and postcolonial studies, discovering in this way multilayer character of semiotic-symbolical and idea-thematic structure of these texts. 

The literature of Polish-Ukrainian Kresy (frontier) area, a unique phenomenon of multilevel interference of ethnic outlooks, languages, values and stereotypes realized within the framework of the Polish historic-literary tradition, witnessed in the period after World War II an essentially new philosophical-aesthetical direction. In that time, the “frontier” prose was marked, from the ideological-artistic viewpoint, by the following: renouncing “Jagiellonian rhetoric” in favor of universal character of value criteria resulting form destruction of Kresy way of thinking; transition from traditional narrative forms to destruction of prose discourse; crisis of interrelations between author and his character caused by catastrophic perception of reality; switching from mimetism to interpretation of reality, and from ideology to playing with senses; modernist aesthetics as realized in “props” (scenery) and issues; and, finally, silwiczność, ie a strong influence of the intimate biography and media report genres and essayism upon artistic discourse, combined with potential heterogeneity of Kresy text.

The first chapter focuses on the origin of postwar Polish Kresy literature, outlining main causes determining its specificity both in theme and style, such as Kresy phenomenon, autobiographism, and postwar literature’s quest for new forms. The author establishes external (historical-political) and internal (literature-aesthetical) factors of this prose evolution. She traces changes in the status of correlative notions of Kresy vs. “frontier area” in modern Polish literature studies, and finds that W.Odojewski sees Kresy as an “ideological Motherland” problem, whereas A.Kuśniewicz, L.Buczkowski and Z.Haupt treat them as ”minor motherland” experience within a framework of multiethnic image. 

In the second chapter the author analyses “the Other’s Discourse” phenomenon in Kresy prose. She elucidates the content of this category as used in literary studies and ethnoculturology and then, by analyzing image systems, narration structures, ethnic stereotypes’ features, author’s positioning and linguistic-cultural heterogeneity found in text systems, she establishes the place and way of treating “The Other”, which permits her to decode the authors’ general approach to Kresy topics. “The Other” as an ethical-cultural and epistemic category provides for a permanent dialogue between semantic levels of Kresy fiction, expressing itself in a whole gamut of variants ranging from the “Other as neighbor” to the “Other as alien”. 

In the third chapter the author investigates the structure and functions of chronotopos (ie. time-space localization) in Kresy literature with respect to its uses and principles of its modeling, as well as explicating notions of time and space as poetics categories. She also establishes a universal model of Kresy literature chronotopos (“road to identity sources”) and a role of chronotopical images and motifs in depicting Kresy phenomenon. The author considers the author’s image of time as, on one hand, submerged in the past’s idylls, and on the other, reflecting the epoch’s catastrophic outlook, W.Odojewski’s “apocalyptical chronotopos” (ie. Polish cultural area as sacrificial Christian missionary symbol) differing from that of L.Buczkowski (a “broken” war chronotopos as a testimony of ruin of human time and space of Culture-Home). 

In Conclusions, the author emphasizes the fact that the genre and style evolution of postwar prose was determined by Kresy polyphonism as well as catastrophic perception of reality, also testifying for functionality of Kresy as cultural phenomenon resulting from the interaction of Polish, Ukrainian, Jewish and other cultures.

Key words: Kresy, postwar Polish fiction, the Other, chronotopos, poetic, axiology, catastrophic outlook, aesthetics of heterogeneity, discourse.