+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
67
Мова:
Українська
який колектив або людина ставить перед собою, похідне професійного обов’язку, продукт взаємодії уявлення про професійний обов’язок з конкретними обставинами дійсності, продукт «автоматичного включення» приписів професійного обов’язку в ситуаціях, що представляють професійний інтерес.
Цей момент – назвемо «професійним довгом», який має референтний характер: якщо він проявиться в поведінці журналіста, значить, перед нами людина цілком зріла в професійно-моральному плані. І чим вище рівень зрілості, тим глибше, складніше, об’ємніше завдання, за вирішення яких береться такий професіонал, підкоряючись голосу совісті.
Основу змісту категорії «професійна відповідальність» становить реально існуюча залежність між результатом професійної діяльності і тими наслідками, які він може мати для суспільства, та для окремих людей. Будь-яка професійна діяльність, якщо вона має творчий характер, в тій чи іншій мірі приречена на непередбачуваність наслідків від її результату.
І кінцева мета, і поетапно проміжні завдання в процесі такої діяльності змістовно формується в умовах невизначеності.
Ось чому, при всій зацікавленості журналістської діяльності в досягненні успіху, рішення про дії він неминуче приймає з урахуванням ймовірності їх альтернативного результату. І такий тип прийняття рішень може бути визначений, як ризик.
Ймовірність результату діяльності, альтернативного журналістським намірам, дуже велика, особливо при зростаючій мірі свободи творчості.
Природний противагу цієї ймовірності – професійна відповідальність.
Про яви професійної відповідальності залежать не тільки від його «моральної згоди» бути відповідальним.
Потрібно ще й високий рівень громадянської зрілості, а також професіоналізму, щоб завчасно визначати, ніж життя може відповісти на наше слово.
Професійну відповідальність треба не тільки виховувати в собі, а й вчитися їй.
Бути професійно відповідальним – означає гарантувати суспільству якісне виконання свого професійного обов’язку і вміти знаходити можливості для цього в будь-яких обставин.
Ще одним із гарантом якісного виконання професійного довгу – є професійна совість.
Дана категорія позначає уявлення професійного свідомості, в яких зберігається колективна пам’ять професійної спільності про емоційних станах, пережитих людиною в ході роботи і утворюючим тим самим внутрішнє середовище процесу діяльності.
Тут проявляється особлива риса характеру, яка підштовхує журналіста на професійні дії, здатні викликати стан душевного спокою, внутрішнього комфорту.
І формування цієї риси характеру починається разом з процесом професійного становлення журналіста.
Професійна совість як чуйний індикатор поведінки журналіста, вимірює його професійні вчинки та підбурює журналіста до оптимальних рішень проблемних ситуацій.
Одних вона підштовхує на творчі подвиги, а іншим перешкоджає.
Зрозуміло, якщо у журналіста є професійна совість.
«Професійна гідність» і «професійна честь» теж відображають домінантний ряд уявлень професійної моральної свідомості, що визначає основу професійної позиції журналіста.
Коли кажуть: «справа честі журналіста -…», «справа честі лікаря -... «, «справа честі педагога -... «, «справа честі вченого -... « і так далі, то мають зважаючи необхідність поставити акцент на відповідності професії загальному моральному закону на головній підставі, тобто якості виконання професійного довгу.
Про фахівця, який високо несе свою професійну честь, незмінно складається стійке схвальне громадська думка.
Найчастіше вона приймає форму репутації – високої оцінки його професійно-морального вигляду.
Справа честі журналіста – так виконати свої професійні обов’язки, щоб масові інформаційні потоки товариства не засмічувалися псевдо цінностями і могли служити надійним інструментом, що допомагає людству зберігати стійкість в часі і просторі.
Всі вище описані професійно-етичні якості журналіста, є гідними орієнтирами на нелегкому шляху становлення професійної позиції журналіста.
РОЗДІЛ 2. Інформаційна війна як ефективний інструмент реалізації зовнішньої політики держави
2.1 Історія розвитку та сутність інформаційної війни: світовий досвід
Застосування інформаційно-психологічних прийомів за для відстоювання особистих інтересів, збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових у протиборстві з протилежною стороною, відомі людству з біблейських часів.
В той же час, відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які мають назву інформаційних воєн, мають столітню історію.
У найдавнішій книзі Біблії розповідається, як під час воєн регулярно вдавалися до залякування ворогів, що можна назвати прообразом, сучасної інформаційної війни.
Так в Біблії розповідається історія про Гедеона, коли Гедеон з трьома сотнями солдат розбив війська мідіянітян.
Воїни Гедеона засурмили в сурми і побили глеки, та стали кричати:
«Меч за Господа, та за Гедеона», це визвало переполох у мідіянітянськом таборі і Гедеон переміг ворога. [67].
Також в Біблії розповідається історія, в який Давід переміг Голіата.
Голіят вийшов на поле брані та почав залякувати ізраїльську армію та визивати ізраїльських воїнів на бій. [67].
Ізраїльські воїни були злякані, що тчуть не призвело їх до поразки.
Але Давід не злякався Галіата і вийшов з ним на бій, сказав йому: «Хто тобі дав право сварити військо Господнє». [67].
Та переміг Голіята, чим і здобув перемогу для Ізраїлю. [67].
Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» і так далі), і в пізніші часи.
Так кардинал Решел’є використовував газету (пресу) для того щоб укріпитися у владі, а згодом щоб здолати своїх противників.
Особливого значення інформаційної війни набули у XX столітті, коли газети, радіо,