Практична імунологія

 

4.Включення механізмів специфічного (набутого) імунітету.

Основні події розгортаються в регіональному лімфатичному вузлі або селезінці, куди антиген доставляється антигенпрезентуючими клітинами або плином лімфи (крові) безпосередньо з вогнища запалення. Важливу роль у запуску набутого імунітету відіграють прозапальні цитокіни (IL-1, TNF-α, IFN-γ, IL-6 тощо), які активують лімфоцити та клітини їх мікрооточення, що формує сприятливі умови для кооперативної роботи різних клітинних популяцій. Сучасні уявлення не виключають можливості включення процесів проліферації і диференціації лімфоцитів безпосередньо в вогнищі запалення. Ці процеси забезпечують цільову специфічну імунну відповідь – завершення запального процесу та знищення збудника.

 

5.Завершення або хронізація запального процесу. 

У випадку повного знищення збудника запальної реакції відбувається виздоровлення. 

Якщо організм не здатний ліквідувати збудника інфекції, розвивається хронізація процесу. При затуханні реакцій антигенної стимуляції в вогнищі запалення починають переважати цитокіни, які принічують міграцію нових клітин, активність респіраторного вибуху, дегрануляцію клітин і попереджують поширення запальної реакції. На завершальному етапі запалення значну роль відіграють макрофаги, які сприяють синтезу нових колагенових структур, регенерації рани та капілярів, відновлюючи кровопостачання в ураженій ділянці. 

У випадку тривалої персистенції антигену процес переходить у хронічну стадію. Змінюється клітинний склад ексудату (майже відсутні нейтрофіли, багато лімфоцитів та макрофагів), макрофаги диференціюються і синтезують велику кількість TNF-α. Хронічне запалення часто завершується формуванням гранульом. IL-23 виконує координуючу роль при взаємодії природженого та набутого імунітету. Цей інтерлейкін контролює перебіг інфекційного процесу, активує Т-клітини пам’яті, володіє вираженою протипухлинною дією.

 

Механізми регуляції імунної відповіді.

Існують наступні механізми регуляції імунної відповіді на запальний процес: 

1.Самопосилення імунної відповіді.

2.Самообмеження імунної відповіді.

3.Гальмування імунної відповіді. 

Самопосилення імунної відповіді відбувається поетапно: 1) після антигенпрезентації Т-хелпери 1 типу починають активно продукувати IL-2 (фактор росту Т-лімфоцитів), який викликає проліферацію самих Т-хелперів (аутокринний механізм) та аналогічних клітин (паракринний механізм), що сприяє утворенню такої кількості Т-лімфоцитів, яка перевищує число причинних антигенів; 2) система IL-2 - ІL-12, в основі якої лежить синтез Т-хелперами 1 типу IL-2стимуляція синтезу макрофагами ІL-12дозрівання Т-хелперів 1 типупродукція нових порцій IL-2посилення Т-хелпер-1 імунної відповіді.

Також двоетапно відбувається самообмеження імунної відповіді : 1) активовані макрофаги синтезують простагландин Е2, який пригнічує активність специфічних та неспецифічних Т-лімфоцитів; 2) під впливом γ-IFN макрофаги продукують фермент, який сприяє синтезу вітаміну D3 (кальцитріолу), який, в свою чергу, пригнічує активність Т-лімфоцитів та обмежує утворення гранульоми. Клінічний ефект кальцитріолу виявляється в хворих з тривалим існуванням гранульом (саркоїдоз, туберкульоз) у вигляді гіперкальціємії та гіперкальцитурії, що стає причиною кальцифікації судин, сполучної тканини внутрішніх органів та нефролітіазу.

Гальмування імунної відповіді на запальний процес відбувається в основному за рахунок діяльності моноцитів/макрофагів, які, як відомо, здійснюючи фагоцитоз, презентують антиген Т-лімфоцитам. У випадку повного знищення патогену, ці клітини припиняють синтез прозапальних цитокінів, утворення адгезивних молекул. Цприврдить до зупинки фагоцитозу та антигенпрезентації. Всі вище вказані фактори та механізми гальмують апоптоз Т-лімфоцитів у вогнищі запалення. Після закінчення роботи моноцитів/макрофагів лімфоцити, які задіяні в імунній відповіді, гинуть і залишаються тільки клітини-пам’яті. Окрім цього, моноцити/макрофаги синтезують трансформуючий фактор росту β (TGF-β), який, активуючи фібробласти, сприяє посиленому синтезу колагену, колагенових волокон, регенерації ушкоджених тканин, посиленому росту судин та нервів у регенерованій тканині, утворенні sIgA. Суттєвий внесок у гальмування імунної відповіді вносить IL-10, який синтезується Т-хелперами 2 та 3 типів. 

Реакція гострої фази, або так звана гостра фаза запалення реалізується завдяки факторам природженої імунної відповіді й включає в себе зміни, які, в першу чергу, стосуються власне відповіді на пошкодження тканин. Ця реакція проявляється в вигляді підвищеного синтезу білків, які називаються  білками гострої фази або реактантами позитивної гострої фази. Білки, які синтезуються з метою нейтралізації запалення, називаються негативними гострофазовими реактантами.

 Більшість білків гострої фази синтезується в печінці, менша частина таких білків синтезуються ендотеліоцитами, фібробластами та адипоцитами. Головним стимулятором синтезу цих білків є IL-6, а також LIF, OSM та IL-11, IL-1 і TNF-α. Функції імунокомпетентних клітин щодо синтезу цитокінів та їх впливу на формування імунної відповіді подані в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Цитокінпродукуюча функція імунокомпетентних клітин у формуванні імунної відповіді

 

 

 

Які клітини синтезують цитокіни/функ-ції клітинIL-6IL-11LIFOSM

Активовані Тh2, макро-фаги, ендоте-ліоцити, фіб-

робластиКлітини

кісткового мозкуТ-лімфоци-ти, макро-фаги, фібро-бластиТ-лімфоци-ти, макро-фаги

Спільні функції

реакція гострої фази

+

+

+

+

синтез антитіл++--

кровотворення++++

зростання числа лейкозних клітин

+

+

 

↓

 

↓

зростання числа ендотеліоцитів

+

?

+

+

Унікальні функціїКостимуляція Т-лімфоцитів, кахексія,