Практична імунологія

 

Під час ініціації запальної відповіді розвивається динамічна взаємодія розчинних тканинних медіаторів із стінкою судин, клітинами запалення та компонентами плазми. Однією з клінічних ознак маніфестації цього процесу відноситься є почервоніння. Почервоніння супроводжується збільшенням проникливості посткапілярних венул завдяки ретракції ендотеліальних клітин і утворенням “пробілів”. Посилення проникливості судин сприяє тому, що рідка частина крові проникає в позасудинний простір, формуючи набряк та пошкоджуючи  клітини тканини. При цьому активується адгезія лейкоцитів до ендотеліальних клітин. 

На реакцію гострої фази однозначно впливають цитокіни, які синтезуються моноцитами/макрофагами: ІЛ-1 та TNF-α (кахектин), IL-4 та IFN-β2. У гострій фазі запальної відповіді відбувається зміна функції печінки (порушується метаболізм жирів із збільшенням синтезу ліпопротеїнів дуже низької густини і зменшення синтезу ліпопротеїнів високої густини). Гепатоцити синтезують внутрішньоклітинні цинкзв’язуючі білки, які збільшують використання сироваткового цинку та ведуть до зменшення рівня цинку в сироватці крові. Одночасно відзначається підвищення рівня феритину. Змінюється також синтез інших неспецифічних білків. Так, знижується вміст ферментів, які задіяні в глюконеогенезі - глюкозо–6–фосфатази. 

Білки, які синтезуються гепатоцитами та клітинами Куппфера, можна умовно поділити на дві категорії: 1) білки, рівень яких збільшується в реакції гострої фази («позитивні»); 2) білки, рівень яких зменшується («негативні»).

 

“Позитивні” білки 

«Позитивні» білки гострої фази можна поділити на 4 групи:

1 група - С-реактивний білок, сироватковий амілоїд А (SAA): 

•їх концентрація збільшується через 6-8 годин від початку патологічного процесу; 

•максимальна концентрація спостерігається через 2 дні; 

•зниження та нормалізація рівня спостерігається на 6-10 день;

•рівень збільшується в 100-1000 разів

2 група - α-1-кислий глікопротеїн (орозомукоїд), гаптоглобін, фібриноген,

α-1-інгібітор протеаз, α-1-інгібітор хімотрипсину, α-2-макроглобулін,

α-1-інгібітор трипсину:

•концентрація збільшується через 24 години від початку патологічного процесу; 

•зниження та нормалізація рівня відбувається повільно;

•рівень збільшуються в 2-5 рази

3 група - церулоплазмін, С4, С3, В-копоненти комплементу, інгібітор С1-естерази:

• концентрація починає збільшуватися через 48 годин від початку патологічного процесу; 

•деякі з вказаних білків підвищуються тільки до верхньої межі норми, що затруднює інтерпретацію результатів та потребує динамічного спостереження; 

•зниження та нормалізація рівня спостерігається на 6-10 день;

•рівень збільшуються в 0,5 рази

4 група – специфічні імуноглобуліни та неспецифічні природні антитіла.

 

До фракції α-1-глобулінів входять: α-1-антитрипсин, α-1-ліпопротеїн, кислий α-1-глікопротеїн; ця фракція збільшується при гострому та хронічному запаленні, ураженні печінки, тканинному розпаді, клітинній проліферації. 

До фракції α-2-глобулінів входять: α-2-макроглобулін, гаптоглобін, аполіпопротеїни А, В, С, церулоплазмін; підвишується при ексудативному та гнійному запальному процесі, при хворобах, для яких характерно втягнення в патологічний процес сполучної тканини (колагенози, ревматизм, автоімунні хвороби), онкопатологія, стадія відновлення після термічних опіків, нефротичний синдром, гемоліз еритроцитів; знижується - при цукровому діабеті, панкреатиті (інколи), токсичному гепатиті. 

β-глобулінова фракція складається з трансферину, гемопексину, компонентів комплементу, IgA, ліпопротеїдів; підвищується при хворобах печінки, нефротичному синдромі, виразковій хворобі шлунку з кровотечею, гіпотиреозі. 

γ-глобулінова фракція - складається з IgM, IgG, IgE, IgD. 

 

Таблиця 2

Функції “позитивних” білків гострої фази

 

Функція «позитивних» білків гострої фази«позитивні» білки гострої фази

Пригнічення протеазМакроглобуліни, α-1-протеазінгібітор, α-1-антихімотрипсин, гаптоглобін

Утворення тромбу і фібринолізФібриноген, С-1 інгібітор еластази, орозомукоїд, С-реактивний білок

Знищення чужорідного матеріалуС-реактивний білок, сироватковий амілоїд А, С3-компонент комплементу, фібриноген

 Модуляція імунної відповідіІнгібітори протеаз, С3 компонент комплементу, орозомукоїд, С-реактивний білок, фібриноген, гаптоглобін

 Антизапальний впливІнгібітори протеаз, гаптоглобін, церулоплазмін, фібринопептиди

 Зв’язування та транспорт макро- та мікроелементів й біологічно активних компонентівГаптоглобін, церулоплазмін, орозомукоїд, макроглобулін

 

Орозомукоїд (кислий α-1-глікопротеїн) - білок плазми, багатий вуглеводами; складає 30% від загального об’єму фракції α-1-глобулінів; відповідає за взаємодію з клітинною мембраною, пригнічує агрегацію тромбоцитів, зв’язує інактивований гепарин, деякі медикаменти (пропранолон) та гормони (прогестерон); володіє антипротеазними та імуномодулюючими властивостями; знижує імунну реактивність організму. Рівень цього білка підвищується при запальних процесах різного ґенезу (інфекційні, автоімунні тощо), при травмах, після хірургічних втручань, онкопатології (особливо при метастазах); знижуєтся - при вагітності, тяжких ураженнях печінки, нефротичному синдромі, прийманні естрогенів, контрацептивів; низький рівень орозомукоїду спостерігається в дітей раннього віку.

Інгібітор α-1-протеази (РІ) - складає 70% α-1-фракції глобулінів, володіє наступними властивостями: 1) пригнічує хімотрипсин, трипсин, катепсин, еластазу лейкоцитів, колагеназу, урокіназу, лейкоцитарну нейтральну протеазу, протеазу системи комплементу; 2) активатор плазміногену, реніну, акрозину сперми, гіалуронідази; 3) пригнічує калікреїн, плазмін, тромбін, фактор Хагемана. α-1-РІ зв’язує секреторний та сироватковий IgА і захищає їх від впливу протеаз Neisseria gonorrhoeae, N. meningitis, Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae. α-1-РІ пригнічує функції Т- і В-лімфоцитів, NК та К-кілерних клітин; знижує синтез ІL-1.

α-1-хімотрипсин впливає на активність колагенази, катепсину, хімазу, лейкоцитарну еластазу, імунодепресивно діє на NК та К-кілерні клітини.

 α-1-антитрипсин - глікопротеїн, синтезується печінкою; гальмує дію трипсину, хімотрипсину, калекреїну, катепсинів та інших тканинних протеаз; підвищується - при інфекційних хворобах, гострих гепатитах, цирозі печінки (активна форма), некротичних процесах, при операціях, після термічних опіків, вакцинації, панкреатитах, злоякісних пухлинах (в першу чергу, рак шийки матки, лімфогранульоматозі, метастазах); знижується - при вродженій антитрипсиновій недостатності, нефротичному синдромі, гастроентеропатіях з втратою білку, гострій фазі термічних опіків, вірусних гепатитах, гострих панкреатитах,