Практична імунологія

 

Лекція 1. Структура імунної систем. Природжений імунітет  

Лекція2. Набутий мунітет

Лекція 3. Віковий імунітет

Лекція 4. Імунологічні основи запалення та гіперчутливості 

Лекція 5. Взаємодія нервової, ендокринної та імунної систем 

Лекція 6. Імуногенетика

 Лекція 7. Екологічна імунологія

Лекція 8 .Протиінфекційний імунітет

Лекція 9. Онкоімунологія

Лекція 10.Трансплантаційниий імунітет

Лекція 11. Імунологія репродукції

 

 

Коли з'явилася наука імунологія? У середньовіччі, коли лікар Едвард Дженнер запропонував оригінальний спосіб вакцинації проти віспи і врятував таким чином тисячі життів, чи на початку 20-го сторіччя, коли Ілля Мечніков відкрив феномен фагоцитозу, а лікар Пауль Ерліх виявив у сироватці крові гуморальні тільця? Власне, ХХ-те сторіччя можемо вважати основоположним у розвитку імунології та її клінічній реалізації, бо саме тоді відбулися відкриття вчених Карла Ландштайнера, Роберта Коха, Мекфарлейна Бернета, Джорджа Снелла, Сумусу Танегава, Джін Доссе, Нільса Джерне та багатьох інших. Необхідно нагадати, що найчастіше лауреатами Нобелівської премії в галузі медицини та біології ставали імунологи. 

Завдяки тому, що у відкритті багатьох імунологічних механізмів приймали участь вчені мікробіологи, біохіміки, патофізіологи та патоморфологи, імунологію довгі роки відносили до фундаментальних дисциплін. Тільки після другої світової війни, коли лікар Пітер Медавар встановив, що відторгнення трансплантату - це імунозалежний процес, імунологію врешті-решт належно оцінили клініцисти і з цього часу почався її переможний марш у практичну медицину. Як галузь практичної медицини, клінічна імунологія була введена в клініки США та Європи в 70-і роки ХХ століття. В Україні тільки в 1991 році були затверджені такі клінічні спеціальності як дитячий імунолог, клінічний імунолог (імунотерапевт), лабораторний імунолог. 

Сьогоднішній час є безперечно тріумфальним для клінічної імунології. Саме зараз у діагностиці та лікуванні багатьох хвороб пригодився інтегральний характер цієї дисципліни. Значний прогрес у лабораторній імунологічній діагностиці призвів до формування лікувально-діагностичних алгоритмів, використання яких полегшує встановлення діагнозу і скеровує практичного лікаря в потрібне терапевтичне русло. Високий розвиток рекомбінантних технологій дозволив розробити методи синтезу in vitro багатьох цитокінових препаратів, моноклональних антитіл, проводити генно-інженерні операції на дефектних імунокомпетентних клітинах. Внаслідок цього, практичні лікарі отримали нові імунотропні препарати для лікування важких ревматологічних, алергічних та онкологічних хвороб.

Безперечно, для практичних лікарів вивчення клінічної імунології є непростим з огляду на химерне переплетення багатьох механізмів із складною термінологією, наведеною в основному англійськими абревіа-турами. У своєму підручнику ми намагалися спростити це завдання, подавши в словнику тлумачні короткі переклади основних скорочень з короткими поясненнями.

Шановні колеги! Бажаємо Вам успіхів у роботі над вивченням наших лекцій і щиро віримо, що нові знання з питань клінічної імунології принесуть Вам користь у повсякденній роботі. 

 

 

 

AOA – антитіла проти тканини яйника та прозорої зони яйцеклітини

ASA – антиспермальні антитіла

BCR – В-клітинний рецептор

BAGE – пухлинний антиген

C – абріатура компоненту системи комплементу

CA –125 (19-9, 15-3) – пухлинні антигени

CAMEL – пухлинний антиген

3΄5΄-cAMP - 3΄5΄- циклічний аденозинмонофосфат

CCL 3 (MIP-1α) – хемокін, який впливає на мієлопоез, лімфопоез, диференціацію гранулоцитів та моноцитів

CCL 5 (RANTES) – хемокін, який притягує еозинофіли у вогнище запалення

CD – кластери диференціації імунокомпетентних клітин

CD 40 – поверхневий глікопротеїн, присутній на мембранах моноцитів, В-лімфоцитів, дендритних клітин та ендотеліоцитів, відповідає за активацію та диференціацію В-лімфоцитів

CD 52 – поверхневий глікопротеїн, присутній на лейкоцитах та еозинофілах, відповідає за активацію В-лімфоцитів

CD 59 (протектин) – блокує мембраноатакуючий комплекс системи комплементу

CGRP – пептид, генетично зв’язаний з продукцією кальцитоніну

CpG -  неметильована послідовність нуклеотидів у ДНК (характерна для Toll-like рецепторів типу 9)

C1qR – рецептор до компоненту комплементу C1q

CR 3 -рецептор до компоненту комплементу C3

CRAF-1 – специфічний білок, який приймає участь у тримеризації цитоплазматичних ділянок CD 40

CTLA-4 – сигнальна молекула-антиген 4, асоційована із Т-цитотоксичними лімфоцитами

СXCL 4-PF 4 – хемокін, який кодується геном PF 4, продукт синтезу тромбоцитів

CXCL- 8 (кодується геном для IL-8) – хемокін, нейтрофільний хемоатрактант

CXCL- 9 (синонім MIG)– хемокін, хемоатрактант Т-лімфоцитиів та NК-клітин

CXCL- 10 (синонім IP-10) - хемокін, хемоатрактант Т-лімфоцитиів та NК-клітин

CXCL- 12 (MCP-5) – хемокін, хемоатрактант еозинофілів та тучних клітин

DAF (CD55) – фактор, який прискорює розпад С3- та С5-конвертаз (інгібітор комплементу)

DETOX - ад΄ювант, який використовується у вакцинації пухлинними антигенами

DNA – дезоксирибонуклеїнова кислота

EGF – фактор росту епітелію

ESC – ембріональні стовбурові клітини

FA-1 – фертилізуючий антиген-1 (антиген, асоційований із заплідненням)

Fas (CD 95 або Apo-1) – інтегральний мембранний білок та рецептор до  молекул надродини фактору некротизу пухлин 

FasL (CD 178 або Apo-1L) – інтегральний мембранний білок, який індукує апоптоз 

FcγR – рецептор до кристалічного фрагменту молекули імуноглобуліну 

FGF – фактор росту фібробластів

G-CSF – гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор

GM-CSF – гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор

GCP-2 – хемокін, гранулоцитраний хемоатрактант

H (антиген Hakata) –фактор активації