Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Практична імунологія

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
231
Мова: 
Українська
Оцінка: 

сальних залоз – жирні кислоти, які володіють бактерицидними властивостями, антибактерицидні ферменти, оксидантні та антиоксидантні системи,  кисле  pHсекретів та рідких середовищ організму.

  • Клітинна ланка природженого імунітету (мононуклеарні фагоцити: моноцити, тканинні макрофаги; гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли периферичної крові та тканинні); кілерні клітини (природні/ натуральні кілери, просто кілерні клітини – К-клітини та лімфокін-активовані кілерні клітини - ЛАК); - і -Т-лімфоцити.
  • Гуморальна ланка природженого імунітету: природні антитіла, гемаглютиніни, гемолізини, лізини, захистні ферменти, білки гострої фази запалення, компоненти система комплементу.
  • Цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони, фактори росту, хемокіни, цитотоксини).
  • Система адгезивний молекул.
  • Система шаперонів.
  • Система Toll- like рецепторів.
  •  
    Фагоцитарна система
    Фагоцитарна система - це система, яка забезпечує першу лінію захисту природженого клітинного імунітету і здатна здійснювати основну захистну функцію організму - фагоцитоз. До системи фагоцитів відносяться моноцити/макрофаги та гранулоцити (мікрофаги) - нейтрофіли, еозинофіли, базофіли. 
    Моноцити походять від стовбурової клітини мієлопоезу кісткового мозку; поступають у кров, де циркулюють 2-5 дні, після чого вони мігрують через стінку судин у тканини, фіксуються там і стають макрофагами. У тканинах вони працюють від 20 днів до 7-ми місяців. У залежності від локалізації тканинні макрофаги мають різну назву: плевральні, перитонеальні; купферівські клітини печінки; альвеолярні; тимічні; кістково-мозкові; гліальні макрофаги мозку; дендритні клітини лімфатичних вузлів і шкіри; клітини Лангерганса шкіри і слизових оболонок тощо. 
     
    Основні рецептори і маркери моноцитів/макрофагів:
    1. Рецептори до Fc-фрагменту IgG: FcγRI (CD64), FcγRII (CD32), Fcγ RIII (CD16), FcγRIV (CD16b) – забезпечують адсорбцію антитіл до мембрани макрофагів.
    2. Рецептори до компонентів комплементу (С1q, С3а, С3b, C5a, фактори B та D, пропердин).
    3. Адгезивні білки ( інтегрини; хемокіни; мембранні лектини – специфічні для залишків цукрів (маннози, фруктози тощо); рецептор до бактерійних ліпополісахаридів (CD14); рецептори до мікробних антигенів TLRs (Toll-like receptors).
    4. Рецептори до цитокінів та інших біологічно-активних речовин (ІL-1, ІL-2 - CD25, ІL-6, ІL-10, ІL-12, ІL-15, ІL-18, TNF, IFN-α та β), рецептори для трансферину - CD71, гормонів і медіаторів. 
    5. Продукти генів HLA І і ІІ класів
     
    Fc-рецептори, які активно експресуються на моноцитах/макрофагах, відіграють особливо важливу роль у запуску фагоцитозу екзоантигенів, імунних комплексів та автоантитіл (таблиця 2). 
    Таблиця 2
    Рецептори для фрагменту Fc-антитіл на імунокомпетентних клітинах
    Основні функції моноцитів/макрофагів наступні:
    • кілерна (здатність до фагоцитозу);
    • антигенпрезентуюча;
    • регуляторна (синтез цитокінів);
    • репаративна (посилення синтезу колагену через систему фіброгенезу, прискорення росту кровоносних судин);
    • реологічна (синтез факторів згортання крові, компонентів системи комплементу, фібронектину тощо).
    Фагоцитоз – процес поглинання, руйнування та виведення з організму чужорідного матеріалу. Основні клітини, які здійснюють фагоцитоз – це моноцити/макрофаги та гранулоцити. Фагоцитоз може бути завершеним та незавершеним. Етапи завершеного фагоцитозу: 1) активація фагоциту; 2) хемотаксис; 3) адгезія; 4) поглинання; 5) перетравлення (процесінг). При незавершеному фагоцитозі відсутній процесінг. 
    Лізосомальні ферменти моноцитів/макрофагів та гранулоцитів можуть руйнувати патоген двома шляхами:
    1)кисневонезалежним – за допомогою таких ферментів, як протеїнази, гідролази, катіонні білки, лізоцим, лактоферин тощо;
    2)кисневозалежним – за участю мієлопероксидази з утворенням синглетного кисню, пероксиду водню, гідроксильних радикалів, атомарного хлору.
     
    Кисневонезалежний шлях руйнування патогену є більш вивченим, а ферменти, які його забезпечують - більш відомі; кисневозалежний шлях потребує більш детального вивчення та осмислення. Так, реактивні форми кисню працюють у фаголізосомі - це редокс-системи; вони є токсичними не тільки для бактерій, але й для грибів, паразитів, а також пухлинних клітин. До найактивніших речовин належать гідроксильні групи та синглетний кисень. Пероксид водню є менш реактивний та швидко інактивується. Загалом реактивні форми кисню можуть частково виділятися із фаголізосоми і ставати потенційно токсичними як для самої клітини, так і для оточуючих клітин. Тому,  ці сполуки швидко дезактивуються такими антиоксидантними ферментами, як супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіон та тиреодоксини.
    Мієлопероксидаза міститься в азурофільних гранулах нейтрофілів та моноцитів, однак її мало  в макрофагах. Тому, кисневозалежні бактеріовбивчі механізми макрофагів, в основному, залежать швидше від реактивних форм кисню, а не від окислених галогенів. Еозинофіли замість мієлопероксидази мають пероксидазу, яка, використовуючи іони брому, утворює кислоту HOBr (вона реагує з перекисом водню, що призводить до утворення синглетного кисню, який не синтезують нейтрофіли).
    До ефективних індукторів утворення реактивних форм кисню в макрофагах відносяться IFN-γ та IL-4. IFN-γ індукує в макрофагах синтез TNF, IL-1, оксиду азоту (NO). NO - важливий медіатор, який, крім участі у знищенні мікроорганізмів, багатоклітинних паразитів та пухлинних клітин, виконує значну роль у багатьох інших біологічних процесах – зменшує тонус судинної стінки, зменшує агрегацію тромбоцитів, регулює функцію нейронів. NO утворюється внаслідок реакції за участю NO-синтетази, L-аргініну, кисню, НАДФ та тетрагідробіоптерину.
    Хоча фагоцитозу можуть підлягати молекули та клітини різного походження, найбільше значення для захисту організму має фагоцитоз мікроорганізмів. Початком фагоцитозу є розпізнавання і зв΄язування фагоцитами об΄єкту поглинання та оточення його своїми цитоплазматичними псевдоніжками. Завдячуючи відповідним рецепторам на фагоцитах, відбувається  розпізнавання та безпосередньо визначається структура стінки збудника або розпізнаються певні імунні фактори, які вкривають чужорідну клітину, посилюючи фагоцитоз. Такий процес посилення фагоцитозу називають опсонізацією, а фактори, які посилюють фагоцитоз – опсонінами. Найважливішими опсонінами для моноцитів/макрофагів є антитіла, активований С3b компонент комплементу, фібронектин, лейкотрієни, тафтсин, маннозозв’язуючий білок, для яких ці клітини мають на своїй поверхні відповідні рецептори. Тому, індукований ними фагоцитоз називається імунофагоцитозом.
    Нейтрофіли – складають одну з найбільших популяцій циркулюючих лейкоцитів. Це професійні
    Фото Капча