Практична імунологія

Участь в процесах згортання крові – активізують фібриноліз, запускають калікреїн-кінінову систему, активізують тромбоцити та сприяють їх агрегації. 

 

Еозинофіли - походять з клітини-попередниці мієлопоезу; в їх рості та диференціації активну участь приймає ІЛ-5; у крові циркулюють 30 хв. - 10 год., у тканинах – до 12 днів; містять великі та малі еозинофільні гранули; основними компонентами великих гранул є токсичний протеїн (головний основний білок), еозинофільний катіонний протеїн; основними компонентами малих гранул є – арилсульфатаза В, гістаміназа, фосфоліпаза D, які володіють протиалергічною дією, нейтралізуючи гепарин, гістамін, серотонін. Ці клітини володіють антипаразитарними та антигельмінтними властивостями.

 

Основні рецептори і маркери еозинофілів:

• рецептори до Fc-фрагменту IgG FcγRII (CD32), IgE і FcεRIІ (CD23);
• рецептори до компонентів комплементу (С3а, С3в, C5a);
• маркери диференціації еозинофілів CD35, CD9, CD49;
• продукти генів HLA І класу

 

 Основні функції еозинофілів:

1. Фагоцитарна функція – завдяки фактору еозинофілів - хемотаксису, який синтезується Т-лімфоцитами, тучними клітинами і базофілами, еозинофіли швидко мігрують у місце проникнення паразитів, прикріплюються до них і, виділяючи катіонні білки, руйнують їхню щільну зовнішню оболонку. Це й стає причиною еозинофілії при цих інфекціях. 
2. Позаклітинний цитоліз – комплексний вплив на патоген продуктів «респіраторного вибуху» та токсичних речових гранул. 
3. Регуляторна функція - синтез антиалергічних ферментів сприяє пригніченню запального процесу, регулюючи його судинно-інфільтративну фазу.

 

Тромбоцити – окрім функції згортання крові, приймають участь в імунних процесах, розвитку запальної реакції, підвищуючи проникливість капілярів та активуючи компоненти комплементу.

Еритроцити - забезпечують фагоцитарні клітини киснем для нормальної роботи редокс-системи, транспортують імунні комплекси до органів, які їх елімінують. 

Другою після фагоцитозу функцією фагоцитів є антигенпрезентуюча функція, яку здійснюють антигенпрезентуючі клітини - різновид фагоцитів макрофагального ряду.

Антигенпрезентуючі клітини

Антигенпрезентація – здатність до презентації - передачі інформації про структуру антигену Т-лімфоцитам. До антигенпрезентуючих клітин відносяться: моноцити/макрофаги, В-лімфоцити, дендритні клітини, ймовірно – тучні клітини; іноді ця функція під впливом TNF-α, INF-γ стає притаманною кератиноцитам, тиреоцитам і ендотеліоцитам. Це клітини, які здатні: 1) експресувати на своїй поверхні молекули HLA ІІ класу; 2) забезпечувати індукцію стимулюючого сигналу. 

 

Дендритні клітини (ДК) – клітини неспецифічного природженого імунітету, які відносяться до професійних антигенпрезунтуючих клітин: мають довгий термін життя, присутні в крові і в тканинах, володіють високою антигенперероблюючою здатністю, довготривало зберігають інформацію про антиген, презентують антиген Т-лімфоцитам. До ДК відносяться внутрішньоепітеліальні макрофаги шкіри (клітини Лангерганса), інтердигітальні клітини лімфатичних вузлів, тимусу, лімфоїдних фолікулів/вузликів слизової оболонки. ДК походить з гемопоетичної поліпотентної стовбурової клітини кісткового мозку, яка під впливом цитокінів диференціюється, проходячи стадію незрілої і зрілої ДК.

Незріла ДК здатна до поглинання і перетравлення (процесінгу) антигену. У процесі її дозрівання ці властивості втрачаються, однак з’являється здатність презентувати антиген для його розпізнавання наївними CD4+- і CD8+-лімфоцитами. Захоплення антигену проходить за допомогою фагоцитозу, макропіноцитозу або ендоцитозу, опосередкованого Toll-подібними рецепторами на поверхні ДК. Важливим етапом дозрівання цих клітин є зв’язування ліганду CD40 (CD40L) на активованих Т-хелперах з молекулою CD40, яка експресована на поверхні незрілої ДК. Дозріванню ДК сприяють також: прозапальні цитокіни (TNF, IL-1), ліпополісахарид бактерійної клітини, циркулюючі імунні комплекси. Дозріла ДК мігрує з тканини в периферичні лімфоїдні органи, в яких відбувається презентація антигену наївним CD4+- і CD8+-лімфоцитам, у результаті чого проходить їх диференціація в Т-хелпери або Т-цитотоксичні лімфоцити. Цей процес є важливим моментом у розвитку протиінфекційного і протипухлинного імунітету. 

Зріла ДК презентує антиген у комплексі з молекулами HLA І класу - для ендогенних антигенів і ІІ класу – для екзогенних антигенів. Піcля розпізнавання чужорідного антигену Т-хелпери стимулюють диференціацію В-лімфоцитів у плазматичні клітини, які продукують антитіла, а CD8+-лімфоцити – в Т-цитотоксичні лімфоцити (Т-ЦТЛ), які володіють кілерною активністю щодо вірус-інфікованих і пухлинних клітин. IL-12 та IFN-α, які синтезуються ДК, активують натуральні кілери (NК). У свою чергу, ДК отримують зворотній сигнал від Т-хелперів (CD40L зв’язується з CD40 на ДК) і В-лімфоцитів (імунні комплекси фіксуються на рецепторі для Fc-фрагменту імуноглобуліну), який стимулює дозрівання ДК. 

ДК відіграють роль не тільки в ініціації, а й у регуляції Т-клітинного імунітету; наприклад, регулюють співвідношення між Th1 і Th2; підтримують стан толерантності імунної системи до автоантигенів тощо. 

ДК – це гетерогенна, невелика популяція лейкоцитів (до 0,6% числа циркулюючих лейкоцитів периферійної крові). Дендритні клітини поділяються на мієлоїдні і лімфоїдні ДК. 

Мієлоїдна ДК сприяє, в основному, дозріванню Th1 під впливом IL-12 у відповідь на стимуляцію ліпополісахаридом (або CD40L) і IFN-γ, який виділяють NК, а також індукує дозрівання Th2 за допомогою IL-12, який синтезують ДК у відповідь на IL-10 і простагландин Е2.  Мієлоїдні ДК локалізовані в місцях попадання антигену в організм – шкіра і слизові оболонки. Найяскравішим представником цього типу ДК є клітини Лангерганса в епідермісі. 

Лімфоїдна ДК морфологічно нагадує плазматичну клітину; інтенсивно експресує CD123 (α-ланцюг IL-3), хемокіновий рецептор CXCR3 і молекули HLA ІІ класу; індукує імунну відповідь за участю Th2. Дослідження останніх років показали, що ДК у відповідь на вірусну інфекцію продукує велику кількість IFN-α, який сприяє дозріванню Th1. Окрім цього, лімфоїдні ДК можуть індукувати дозрівання CD8+-лімфоцити, які продукують IL-10. Лімфоїдні