Практична імунологія

Кістковий мозок – центральний орґан кровотворення, в якому містяться стовбурові кровотворні клітини і відбувається проліферація та диференціація клітин мієлоїдного і лімфоїдного рядів кровотворення: утворюються еритроцити, тромбоцити, ґранулоцити, моноцити, В-лімфоцити, дендритні клітини, натуральні кілерні клітини (NK) та попередники Т-лімфоцитів. Лейкоцити, які покидають кістковий мозок, за винятком лімфоцитів, не проліферують, вони тільки активуються для виконаня своїх функцій. У кістковому мозку починається та закінчується проліферація, дозрівання та диференціація В-лімфоцитів. Значна кількість В-лімфоцитів після контакту з патогеном у периферичних органах імунної системи, пройшовши курс імуногенезу, повертається назад у кістковий мозок і синтезує специфічні імуноглобуліни - антитіла. Тому, кістковий мозок для цих лімфоцитів є одночасно і центральним і периферичним органом. У дорослому орґанізмі червоний кістковий мозок розміщений в епіфізах трубчастих кісток і в губчастій речовині плоских кісток; загальна маса – 3-3,5 кг (4,0-5,0% маси тіла). Закладається кістковий мозок на 3-му місяці внутрішньоутробного життя, на 4-му місяці з’являються лімфоїдні елементи, на 5-му місяці – диференційоване кровотворення. 

Тимус (вилочкова залоза) – спеціалізований лімфоїдний орган, який складається з двох долей, які, в свою чергу, складаються з дольок, до складу яких входять кірковий/кортикальний шар і мозковий/медулярний шар. У зовнішньому кірковому шарі розміщені незрілі Т-лімфоцити – тимоцити, на яких, в міру їх міграції в центральний мозковий шар, з’являються специфічні антигенні структури (рецептори). Більш зрілі Т-лімфоцити мають назву – наївні (naive) Т-лімфоцити – це неімунні Т-лімфоцити, які мігрують в периферичні органи імунної системи, де починають працювати з патогенами, формуючи клони імунних/ефекторних лімфоцитів – армовані Т-лімфоцити (armed – озброєні). Тимоцити кіркового шару вилочкової залози володіють високим мітотичним темпом; клітинний цикл триває тільки 3-6 год. Окрім тимоцитів, у тимусі виявляються епітеліальні та дендритні клітини, макрофаги. Епітеліальні клітини – це великі клітини з відростами, які називають клітинами-няньками, клітинами-годувальницями. Епітеліальні клітини тимусу синтезують гормони: α-тимозин, β-тимозин, тимопоетин, тимулін, тимічний гуморальний фактор, завдяки яким відбувається проліферація, дозрівання та диференціація Т-лімфоцитів. Аналогічно до гематоенцефалічного бар’єру в тимусі існує бар’єр між циркулюючою кров’ю і кірковим шаром, який забезпечує формування тимоцитів без участі антигенів. Тимус закладається на 1-му місяці внутрішньоутробного розвитку, значно раніше, ніж кістковий мозок. З віком, починаючи з 10 років, маса тимусу та його функціональна активність зменшуються – фізіологічна інволюція тимусу. Однак, цей орган функціонує до кінця життя людини. Зворотня інволюція тимусу – зменшення маси та зниження його активності під впливом шкідливих факторів довкілля (іонізуючої радіації, ксенобіотиків), стресу, важких інфекційний та соматичних хвороб, тимоми тощо. Зворотна інволюція тимусу наступає в любому віці й найбільш небезпечно, коли  цей процес формується в ранньому дитячому віці. 

У тимусі і кістковому мозку відбувається клональна селекція лімфоцитів (Т-лімфоцитів - у тимусі, В-лімфоцитів – у кістковому мозку). У результаті цього процесу відбувається знищення автореактивних лімфоцитів шляхом апоптозу. Всього знищується близько 90-95% всіх лімфоцитів, які утворилися в центральних органах імунної системи. 

Відомі два способи смерті клітини: некроз та апоптоз. Некроз - це смерть клітини під впливом різних чинників (механічних, хімічних, термічних, інфекційних тощо). Основні відмінності апоптозу та некрозу вказані в таблиці 1. 

Таблиця 1

Порівняльна характеристика апоптозу та некрозу

 

Лімфатичні вузли – структурна одиниця – лімфоїдний фолікул, який складається з кіркового і мозкового шару. Т-лімфоцити розміщені в паракортикальній зоні, В-лімфоцити – в мозковому шарі лімфоїдного фолікула. У кірковому шарі знаходяться центри розмноження. Лімфатичні вузли через свої лімфатичні судини здійснюють очищення лімфи і відповідають значною мірою за формування набутого імунітету за гуморальним типом.

Селезінка – складається з білої і червоної пульпи; структурна одиниця – селезінкова долька; біла пульпа (мальпігієві тільця), розміщена за ходом артеріол; анатомічна будова – аналогічна лімфатичному вузлу. Між червоною і білою пульпою розміщені регіони, які заселені Т- і В-лімфоцитами, що мігрували з кісткового мозку та тимусу. У селезінці відсутні лімфатичні судини, циркуляція імунокомпетентних клітин здійснюється через трабекули та ретикулярну тканину синусів. Селезінка відповідальна за очищення крові, знищення старих, деформованих еритроцитів і тромбоцитів (гемокатерез) та формування набутого, значною мірою гуморального імунітету. У цьому непарному органі синтезуються тафтсин, який за своєю структурою нагадує Fc-фрагмент імуноглобуліну і відноситься до опсонінів та спленін – речовина, яка сприяє лімфопоезу, посилює імунний захист, зменшує прояви запального процесу. 

Лімфоїдна система, асоційована із слизовими оболонками – це капсульовані лімфоїдні утвори (мигдалики, аденоїди, апендикулярний відросток, пейєрові бляшки тощо) та некапсульована лімфоїдна тканина (MALT – мукозо-асоційована лімфоїдна тканина). До складу некапсульованої міжепітеліальної лімфоїдної тканини входять лімфоцити, макрофаги та плазмоцити, які синтезують IgA та IgE. У слизовій оболонці формуються секреторні форми цих імуноглобулінів. У склад MALT входять: SALT – лімфоїдна тканина, асоційована із шкірою; GALT – лімфоїдна тканина, асоційована з ШКК; BALT– лімфоїдна тканина, асоційована з бронхами; NALT - лімфоїдна тканина, асоційована з носом тощо. 

 

Основні фактори неспецифічного (природженого) імунітету

1. Механічні бар’єри та фізіологічні фактори (неушкоджена шкіра та слизові; секрети, котрі вкривають епітеліальні тканини; війчатий епітелій, волосяний покрив, рідкі середовища організму (слина, сльози, сеча, харкотиння)
2. Фізіологічні функції (чхання, кашель, блювота, пронос, гарячка, концентрація кисню, ендокринний та нейрогенний статус);
3. Хімічні та біохімічні реакції (продукти життєдіяльності