Практична імунологія

Таким чином, дендритні клітини відіграють центральну регуляторну роль в імунній відповіді, функціонально об’єднуючи механізми природженого і набутого імунітету. 

 

Кілерні клітини (природні кілери - NК, просто кілерні клітини – 

К-клітини, лімфокінактивовані кілерні клітини - LАК-клітини) 

Клітини NК (натуральні кілери) – це лімфоцити, які здатні спонтанно (без попередньої імунізації) знищувати клітини-мішені (пухлинні клітини, вірусінфіковані клітини, клітини алогенного трансплантату тощо). NК клітини мають морфологічну будову великих гранулярних лімфоцитів – ВГЛ (large granular lymphocytes - LGL), з фенотипом - CD3-CD16+CD56+ і є філогенетично молодшими, ніж Т- і В-лімфоцити. 

Розрізняють наступні дві великі субпопуляції NК клітин: клітини з невеликою експресією CD56 і великою експресією CD16 – це NК1 (субпопуляція CD56dimCD16+) та клітини з великою експресією CD56, які не мають на своїй поверхні молекул CD16 - це NК2 (субпопуляція CD56highCD16-). Серед клітин NК, які виявляються в периферичній крові, 90% становлять CD56dimCD16+. Дві субпопуляції NК клітин відрізняються не тільки фенотипічними характеристиками, а й функціями. Клітини NК2 - CD56highCD16- синтезують у великій кількості цитокіни GM-CSF, TNF, IL-5, IL-13 та володіють незначно вираженими цитотоксичними властивостями. Клітини NК1 CD56dimCD16+ після активації (наприклад, під впливом IL-12) синтезують великі кількості IFN-γ і мають виражену здатність до знищення клітин-мішеней (це пов΄язано з експресією перфорину та гранзиму В в цитолітичних гранулах).

NК можуть реалізувати цитотоксичний ефект безпосередньо (без сторонньої допомоги - самостійно) або опосередковано за участю антитіл. Цитотоксичний ефект NК клітин у безпосередньому механізмі регулюється двома типами протилежних сигналів: активуючих та гальмуючих. Їх передають відповідні рецептори на поверхні цих клітин. За посередництвом активуючих рецепторів запускаються цитолітичні механізми, які призводять до смерті клітини-мішені. Активація гальмуючих рецепторів призводить до блокування цитотоксичної реакції. У залежності від того, які сигнали переважають, клітина-мішень або знищується й елімінується, або зберігається. Переважно домінують сигнали, які передають гальмуючі рецептори. Лігандами для рецепторів NК можуть бути молекули HLA I класу - класичні (Ia) і некласичні (Ib). Найкраще вивчені дві групи рецепторів NК: рецептори з надродини Ig–подібних та лектинові рецептори з групи CD94/NKG2. У рамках кожної групи є гальмуючі та активуючі форми. Рецептори з надродини Ig–подібних – це рецептори типу KIR: KIR2D (p58) та KIR3D (p70). Рецептори KIR2D та KIR3D  бувають кількох варіантів і містять довгий цитоплазматичний фрагмент (KIR2DL та KIR3DL), що відповідає за передачу гальмуючого сигналу. Рецептори KIR2DL розпізнають молекули HLA-C та HLA-G, а рецептори KIR3DL -  молекули HLA-Bw4 та HLA-A3.

Цитотоксичні властивості NК пов΄язані з наявністю в цих клітинах азурофільних гранул, які містять перфорин, серинові протеази (гранзими), гранулізин та білок TIA-1. Клітина NК з΄єднується із клітиною-мішенню, утворюється імунологічний літичний синапс, в якому через адгезивні молекули NК контактують з клітинами-мішенями. При цьому, вивільнюється вміст цитолітичних гранул та наступає смерть клітини-мішені – це процес називають “смертельним ударом”. Після цього NК вирушає на пошуки іншої жертви. Одна NК клітина може знищити до 10-12 патогенів. Клітини NК використовують й інші механізми. Подібно до Т-цитотоксичних лімфоцитів, на NК клітинах ідентифіковані молекули FasL та TRAIL, за участю яких ці клітини можуть індукувати апоптоз у пухлинних клітинах. Для знищення клітин-мішеней NК клітини можуть також використовувати оксид азоту. До факторів, які модулюють активність NК, належать: IL-2 – стимулює проліферацію NК та посилює їх цитотоксичну активність; IL-15 – активізує розвиток клітин NК в кістковому мозку та підтримує їх міграцію до тканин та органів; інтерферони (IFN-α та IFN-β). До факторів, гальмуючих активність NК клітин, належать: трансформуючий фактор росту бета (TGF-β) та простагландин Е2 (PGE2). 

Просто кілерні клітини – К-клітини – це клітини, яким для реалізації їх цитотоксичних властивостей  необхідна допомога специфічними антитілами класу IgG. Процес цитотоксичності проходить  без участі компонентів комплементу. Цей механізм називається антитіло-залежною клітинно-опосередкованою цитотоксичністю. Термін К-клітини насамперед вживається щодо клітин NК та Т-лімфоцитів із фенотипом CD3+CD16+, його можуть реалізовувати також моноцити, макрофаги, нейтрофіли, NК клітини, еозинофіли і навіть тромбоцити. К-клітини приймають активну участь у формуванні автоімунних процесів, знищуючи власні клітини.

ЛАК-клітини (LАК лімфокінактивовані кілерні клітини) – звичайні лімфоцити, які набувають кілерних властивостей під впливом ІЛ-2.

- і -Т-лімфоцити

Гамма (-) і дельта (-) Т-лімфоцити займають проміжне положення між факторами природженого і набутого імунітету і відіграють центральну роль у запуску захисних реакцій слизових оболонок. Ці клітини еволюційно більш давні, мають тимічне і позатимічне походження; реагують на автоантигени і/або бактеріальні компоненти з низькою афінністю без HLA-рестрикції і попередньої сенсибілізації; продукують IL-10, TGF-β; експресують рецептори до прогестерону, який контролює продукцію факторів-супресорів активності NК та індукують експресію Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора (ТКР)  . Відомо, що Т-лімфоцити периферичної крові, які складаються з двох основних субпопуляццій (Т-хелперів і Т-цитотоксичних) мають антиґенрозпізнавальний рецептор, який представлений - і -ланцюгами. За допомогою цього рецептора Т-лімфоцити в асоціації з молекулами HLA І і II класів розпізнають чужорідний антиґен. Існує інша група Т-лімфоцитів, антиґенрозпізнаючий рецептор яких складається з - і -ланцюгів. Це міжепітеліальні Т-лімфоцити. які знаходяться в епітеліальній тканині. У периферичній крові гама- і дельта-Т-лімфоцитів виявляється до 10,0%. У спокою ці лімфоцити не експресують маркерів CD4 і CD8, однак після антиґенної стимуляції вони