Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Практична імунологія

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
231
Мова: 
Українська
Оцінка: 

фагоцити, які походять від клітини попередниці мієлопоезу (як і моноцити), проходять стадії дозрівання і диференціації: мієлобласт – промієлоцит – мієлоцит – метамієлоцит (юний) – паличкоядерний - сегментоядерний нейтрофіл. На стадії паличкоядерного нейтрофілу ці клітини починають мігрувати з кісткового мозку в кров, де циркулюють 6-12 годин, після чого осідають у периферичних органах і тканинах. Загальна тривалість життя нейтрофілів не перевищує 3-4 днів, після чого вони гинуть через апоптоз. 

Гранулоцити синтезують білки, здатні знищувати мікроорганізми. Більшість цих білків зконцентровані в особливих гранулах. Вже в промієлоцитах виявляються гранули, які нагадують лізосоми і називаються азурофільними або первинними (містять лізоцим, мієлопероксидазу, галогени, катіонні білки, кислі гідролази, фосфатази, нейтральні протеїнази). У метамієлоцитах формуються специфічні гранули або вторинні (містять лізоцим, лактоферин, лужну фосфатазу, дефензини, нейтральні протеїнази). У дозрілих нейтрофілах формуються вже третьорядні гранули, які містять багато желатинази. Через кілька секунд після поглинання антигену та утворення фагосоми гранули/лізосоми зливаються з фагосомою. Завдяки невеликому об΄єму фагосоми концентрація білків, виділених із гранул лізосоми, може бути дуже високою. Цей механізм сприяє знищенню гранулоцитами мікроорганізмів, в процесі фагоцитозу яких не синтезуються реактивні форми кисню. Найактивнішими щодо знищення мікроорганізмів є: BPI – бактеріовбивчий фактор, який посилює проникливість клітинних стінок бактерій; катепсин G – вбиває безпосередньо або опосередковано, посилюючи дію лізоциму та еластази; дефензини (катіонні білки) – діють антибактерійно, індукують хемотаксис, регулюють активність комплементу, гальмують синтез глюкокортикостероїдів, посилюють проліферацію лімфоцитів, нейтралізують бактерійні токсини, гальмують фібриноліз, сприяють дегрануляції мастоцитів, мають антибластомні властивості.
 
Активація гранулоцитів сприяє синтезу понад 100 різних факторів, а саме:
  • IL-1, IL-6, IL-10, IL-12, IL-15, IL-18;
  • хемокіни: CCL3 (MIP-1α), CCL4 (MIP-1β), CCL5 (RANTES), CXCL1 (GRO-α), CXCL8 (IL-8), CXCL-10 (IP10);
  • інтерферони (IFN) α та β;
  • TNF, TRAIL;
  • фактори росту PDGF, FGF, G-CSF, GM-CSF, M-CSF; інсуліноподібні фактори росту;
  • онкостатин М, еритропоетин, LIF, TGF-α та TGF-β;
  • ферменти: колагеназа, аргіназа, активатор плазміногену, ліпази, фосфатази, нуклеази, глікозидази, цитолітичні протеази;
  • інгібітори ферментів: інгібітори плазміну, α2-макроглобулін;
  • компоненти комплементу C1, C2, C3, C4, C5, фактори B та D, пропердин;
  • реактивні форми кисню;
  • трансферин та транскобаламін; 
  • інші: оксид азоту, неоптерин, фібронектин, фактор активації тромбоцитів, ендотеліни, PGE2, лейкотрієни.
 
Основні рецептори і маркери нейтрофілів:
  • рецептори до Fc-фрагменту IgG: FcγRII (CD32), Fcγ RIII (CD16),– забезпечують адсорбцію антитіл до мембрани нейтрофілів;
  • рецептори до компонентів комплементу (CR1, CR3, CR4, CR3a, CR5a);
  • рецептори до  хемокінів; бактерійних ліпополісахаридів (CD14); 
  •  β-інтегрину, лейкотрієну В4 тощо; 
  • продукти генів HLA І класу.
 
Основні функції нейтрофілів:
  1. Фагоцитарна функція (внутрішньоклітинний кілінг) – неспецифічно розпізнають і фагоцитують чужорідні об’єкти (аналогічно макрофагам).
  2. Позаклітинний цитоліз – здійснюється в результаті секреції продуктів «респіраторного вибуху», а також у результаті дегрануляції з своїх гранул токсичних речових. 
  3. Регуляторна функція - синтез хемоатрактантів, цитокінів, інших медіаторів.
  4. Ініціація запальної реакції – нейтрофіли першими мігрують у місце знаходження патогену і, синтезуючи цитокіни, притягують у це місце інші імунокомпетентні клітини.
  5. Ініціація проліферації лімфоцитів – нейтрофіли синтезують міогени, які сприяють бласттрансформації лімфоцитів (в основному В-лімфоцитів). 
  6. Участь в процесах згортання крові – азурофільні гранули містять муколептоїди, які агрегують комплекси фібрин-мономер у згустки фібрину та речовини, які за своєю дією подібні до тромбопластину та деяких факторів системи згортання крові (фактори VIII, IX, XII).
Нейтрофіли відіграють важливу роль у розвитку бактерицидних і цитолітичних реакцій, в розвитку запалення і фібриногенезі. Ці клітини першими вступають у контакт з патогеном, досить мобільні й швидко діють. На відміну від макрофагів, зрілі нейтрофіли не синтезують нових ферментів, не відновлюють запаси енергії. У своїй діяльності нейтрофіли нагадують смертників-камікадзе. Опсонінами для нейтрофілів служать: антитіла, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), компоненти комплементу, лектини. 
 
Базофіли – походять з клітини-попередниці мієлопоезу; їх базофільні гранули містять гепарин, гістамін, серотонін, хондроітинсульфати, протеїнази, дегідрогенази, РНКазу, пероксидазу тощо. Базофіли синтезують простагландини, лейкотрієни, тромбоксани. Базофіли, які працюють у тканинах, називаються тучними клітинами (синоніми - лаброцити, мастоцити, опасисті клітини) і сконцентровані в слизових оболонках, бронхах, легенях, шкірі. На відміну від базофілів, тучні клітини – довгоживучі (термін життя становить місяці – роки), здатні до поділу, їх гранули містять велику кількість трипсиноподібних протеаз. Розрізняють дві субпопуляції тучних клітин: 1) тучні клітини сполучної тканини, для яких кофактором росту служить ІЛ-3; їх гранули містять більше гепарину; 2) тучні клітини слизових оболонок, для яких кофактором росту служать ІЛ-3 і ІЛ-4; їх гранули містять більшехондроїтинсульфатів; проліферація цих клітин залежить від Т-лімфоцитів. 
Основні рецептори і маркери нейтрофілів:
  • рецептори до Fc-фрагменту IgE: FcεRI і FcεRIІ, Fcγ-рецептори;
  • рецептори до компонентів комплементу (C3, C5);
  • рецептори до  допоміжних молекул В7-2 (CD86) - на цій основі можна припустити, що тучні клітини приймають участь у антигенпрезентації;
  • продукти генів HLA І і ІІ класів (тучні клітини).
 
Основні функції базофілів/тучних клтіин:
Позаклітинний цитоліз – здійснюється в результаті дегрануляції біологічно активних речовин алергії після приєднання алергену до IgЕ, фіксованому на мембрані тучних клітин через рецептор FcεRI. Іншим ініціатором такої реакції є приєднання імунних комплексів до рецепторів FcεRI і FcεRIІ. Дегрануляція може бути викликана підвищеним рівнем 3,5 – циклічного аденозинмонофосфату (сАМР), а також зв’язуванням рецепторів з компонентами комплементу. Тучні клітини при цьому не гинуть, а їх гранули відновлюються. Протеази, які виділяють тучні клітини, виявляють літичну дію на збудників інфекції. 
Регуляторна функція - синтез цитокінів: ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-10, ІЛ-12, ІЛ-13, GM-CSF i TNF-α  та
Фото Капча