Практична імунологія

До біохімічних механізмів, які зумовлюють єдність нервової, ендокринної та імунної систем, належать циклічні нуклеотиди - цАМФ-цГМФ - головні посередники (месенджери) передачі сигналів між цими системами. Відомо, що 3'5'-АМФ гальмуює фагоцитоз нейтрофілів, проліферацію і диференціацію лімфоцитів, формування клітинного і гуморального імунітету і, навпаки, 3'5' ГМФ - стимулює ці процеси. З іншого боку, виявлений зв’язок циклічних нуклеотидів з ендокринною системою. Так, гормони передньої долі гіпофізу (АКТГ, СТГ, лютеїнізуючий) сприяють підвищенню активності аденілатциклази і нагромадженю цАМФ у корі наднирників, щитоподібній залозі, яйниках.  Дія гормонів задньої і середньої долей гіпофізу (вазопресин, окситоцин, меланостимулюючий гормон) опосередкована через цГМФ. Гормони паращитоподібних залоз (паратгормон, кальцитонін) змінюють вміст цАМФ у клітинах. 

Безпосереднім ефектом дії норадреналіну на Т-лімфоцити є гальмування їх проліферації у відповідь на мітоген або антитіла анти-CD3 та супресія синтезу IL-2 та IFN-γ. Акумуляція цАМФ є також зв’язана із збільшеною продукцією IL-4, IL-5, IL-6 та IL-10, що вказує на активацію адренергічними рецепторами Тh2. Макрофаги відповідають на стимуляцію β-адренегічних чи опіоїдних рецепторів зниженням синтезу IL-6. Відповідь В-лімфоцитів є дуже диференційованою. Стимуляція β2-адренорецепторів гальмує проліферацію В-лімфоцитів, індуковану LPS або анти-імуноглобуліновими антитілами, однак підтримує проліферацію цих клітин на мітоген лаконоса та іономіцин.

У периферичних лімфатичних органах норадреналін підтримує первинну гуморальну імунну відповідь. Доведено, що норадреналін гальмує активацію комплементу. 

У лімфатичній тканині, яка асоційована з шлунково-кишковим каналом (GALT), відмічається безпосередня взаємодія нервових закінчень і тучних клітин. Сигнал, який проходить нервовою дорогою, є достатнім для дегрануляції тучних клітин. Якщо такі асоціації наявні в інших органах (а все про це свідчить), то це пояснює механізм розвитку приступу ядухи в хворого на бронхіальну астму, причинним алергеном якого є пилок польових квітів, коли він бачить штучний букет.

Пептидергічні волокна присутні в кістковому мозку, тимусі, селезінці, лімфатичних вузлах та лімфоїдній тканині, асоційованій з слизовими оболонками (MALT). Вони можуть містити соматостатин, субстанцію Р, нейропептид Y, пептид, генетично пов’язаний з кальцитоніном (calcitonin-gene-related peptide – CGRP), а також вазоактивний кишечний пептид (vasoactive intestinal polypeptide – VIP). Перших чотири можуть самостійно індукувати синтез цитокінів Т-лімфоцитами. Існує припущення, що нейропептиди можуть самостійно перетворювати фенотип Тh1 в Тh2. Соматостатин в слизовій шлунково-кишкового каналу, діючи через свій рецептор, гальмує синтез прозапальних цитокінів (TNF, IL-1) та ІL-8. Нейромедіатори також можуть впливати на інші функції лімфоцитів. Соматостатин, нейропептид Y та CGRP можуть посилювати адгезію до фібронектину, головної складової частини зовнішнього матриксу клітини, через інтегрин β1, що приводить до міграції лімфоцитів у місця формування запальної реакції. Натомість, субстанція Р може через взаємодію з нейрокініновими рецепторами, які присутні на лімфоцитах, гальмувати зв΄язуваня фібронектину. На основі цього можна зробити висновок, що різні нейромедіатори мають різноспрямовану дію на лімфоцити.

Активність нервових закінчень може регулюватися лімфоцитами або макрофагами. Виявилося, що цитокіни (наприклад, IL-1, IL-2, IL-6, TNF-α) можуть гальмувати виділення норадреналіну. Лімфоцити та макрофаги також можуть впливати на його продукцію, синтезуючи кортикотропін (AКТГ), ацетилхолін та опіоїди. Крім цього, існує інший механізм зворотньої передачі сигналів через імунну систему, а саме - через аферентні закінчення в периферичних лімфатичних органах, які мають не тільки рецептори для нейромедіаторів, але і для цитокінів.

 

Роль опіоїдів

Окрім перелічених нейротрансміттерів, на активність імунних клітин впливають також опіоїди. Мет-енкефалін стимулює вивільнення прозапальних цитокінів, а також проліферацію Т- і В-лімфоцитів. Леу-енкефалін збільшує чисельність цитотоксичних клітин. Лімфоцити, які концентруються у вогнищі запалення, виділяють ендогенні опіоїди, в основному β-ендорфін, які нівелюють біль, викликаний прозапальними факторами. Прекурсором β-ендорфіну є мРНК для проопіомеланокортину (РОМС), яка також експресується на макрофагах. Інший прекурсорний білок – проенкефалін присутній в Т- і В-лімфоцитах. До факторів, які сприяють вивільненню β-ендорфіну (ендогенний протибольовий фактор), є IL-1β та кортиколіберин (corticotropine releasing hormone – CRH). 

Імунна система несподівано виявилась першою лінією оборони організму в боротьбі з болем. У людей рівень β-ендорфіну зменшується при деяких автоімунних хворобах, наприклад, при ревматоїдному артриті, множинному склерозі та хворобі Крона.

 

Взаємодія імунної системи з ендокринною системою

Імунна система реагує на всі зміни гомеостазу. На імунокомпетентних клітинах експресовані рецептори для гормонів, які синтезуються залозами внутрішньої секреції. Вплив деяких гормонів на ці клітини проілюстрований в таблиці 2. 

Таблиця 2 

Дія певних гормонів на імунокомпетентні клітини

 

ФакторКлітиниДія (безпосередня або опосередкована)

Кортиколіберин (CRH)Т-, В-лімфоцити, NК-клітини, макрофагиПосилює проліферацію В-лімфоцитів, активність NК-клітин, індукує вивільнення лімфоцитами і макрофагами ендорфінів 

Тиреоліберин (TRH)В-лімфоцитиПосилює гуморальну відповідь (індукує синтез TSH)

Гонадоліберин

(GRH)Тимоцити, лімфоцитиПриймають участь у розвитку Тимуру

Соматотропін (GH)Тимоцити, Т- і В-лімфоцитиВпливає на міграцію і диференціацію (опосередковано через інсуліноподібний фактор росту), посилює синтез антитіл та цитотоксичність лімфоцитів

Кортикотропін (AСTH)Т-, В-лімфоцити, макрофагиГальмує синтез антитіл, вивільнення