Практична імунологія

Пролактин (PRL)Т-, В-лімфоцити, моноцити, NК-клітиниПосилює імунну відповідь, модулює активність NК-клітин, на рівні плаценти, проявляє імуномоделюючий вплив

Тиреотропін (TSH)Т-, В-лімфоцитиПосилює гуморальну відповідь

ВазопресинТ-лімфоцитиПосилює синтез IFN-γ

ПрогестеронЛімфоцитиІмуносупресивний вплив

ПаратгормонТ-, В-лімфоцитиГальмує гуморальну відповідь та збільшує проліферацію Т-лімфоцитів in vitro

Мет-енкефалінТ-, В-лімфоцити, макрофаги, NК-клітиниСтимулює гуморальну відповідь, посилює активність NК-клітин та хемотаксис макрофагів

β-ендорфінТ-, В-лімфоцити, NК-клітиниВолодіє імуномодулюючим впливом на фактори природженого та специфічного імунітету

Вазоактивний кишковий пептид 

(VIP)Т-, В-лімфоцити, NК-клітини, моноцитиГальмує міграцію та активацію лімфоцитів, посилює синтез IgA та IgM, зменшує активність NК-клітин, гальмує синтез IL-2

Субстанція РТ-, В-лімфоцити, макрофаги, нейтрофілиПосилює поглинальні та цитотоксичні функції, стимулює синтез IL-1 та TNF-α

 

Пролактин виділяється під впливом стресу, відноситься до антагоністів глюкокортикостероїдів, які є імуносупресантами. Під час вагітності пролактин відіграє дуже важливу роль у плаценті, активучи в ній NК-клітини, які відіграють охоронну роль відносно плоду, стимулює лімфоцити та макрофаги до синтезу цитокінів та факторів росту, необхідних для підтримки вагітності (M-CSF, GM-CSF, TGF-β, IL-1).

Мелатонін - гормон, який синтезується епіфізом та відповідає за добовий цикл. Має протипухлинну функцію. Мелатонін може нівелювати деякі токсичні дії хіміо- та імуносупресивної терапії (індукує відновлення кісткового мозку після хіміотерапії). У мишей запобігає септичному шоку (після дачі LPS). Мелатонін діє на лімфоцити посередньо та безпосередньо, підвищуючи рівень пролактину.

 Як було відзначено вище, імунокомпетентні клітини здатні до синтезу гормонів. Їх перелік поданий в таблиці 3.

Таблиця 3

Гормони, котрі синтезуються імунокомпетентними клітинами

 

ГормонКлітини, які його синтезують

КортикотропінТ-, В-лімфоцити, макрофаги

ТиреотропінТ-лімфоцити

ПролактинТ- В-лімфоцити

СоматотропнийТ- В-лімфоцити, макрофаги

ГонадотропіниТ-лімфоцити

Фолітропін, лютропінСпленоцити

 

 Синтез гормонів лімфоцитами та макрофагами має важливе значення щодо взаємодії двох систем, забезпечуючи регуляторну функцію на авто- і паракринному рівні. Наприклад, спонтанний синтез лімфоцитами в культурі клітин гормону росту СТГ приводить до гальмування проліферації клітин. Це переконливо доказує роль гормону росту як автокринного фактору щодо росту лімфоцитів. Подібним фактором є й пролактин. Блокування його синтезу гальмує проліферацію лімфоцитів, яка індукована IL-2. Прикладом  паракринної активності може бути посилення функцій NК-клітин під впливом кортиколіберину.

 

Регуляція синтезу гормонів імунокомпетентними клітинами

Більшість гормонів, які синтезуються лімфоцитами – це гіпофізарні гормони. За біохімічною структурою вони не відрізняються від “оригінальних” гормонів, однак механізм їх синтезу є іншим. Імунокомпетентні клітин не здатні до внутрішньоклітинного депонування гормонів. Синтезовані ними гормони швидко виділяються назовні, а їх кількість є незначною. Ці клітини синтезують гормони під впливом антигенів та мітогенів. У зв’язку з тим, що потреба організму в цих гормонах є постійною і високою, гормонпродукуючі імунокомпетентні клітини нездатні виконувати роль гіпофізу протягом тривалого часу. 

До основного  завдання імунної системи відноситься захист організму від різних мікроорганізмів та паразитів. Неконтрольоване посилення захисних реакцій може привести до формування імунопатологічних порушень, наприклад, розвитку автоімунних хвороб. Синтез глюкокортикостероїдів контролюється віссю гіпоталамус–гіпофіз–наднирники і є основним механізмом, який обмежує формування реакції гіперреактивності імунної системи. Імуносупресивний вплив гормонів кори наднирників запобігає небажаній ескалації активності імунної відповіді. Механізми впливу глюкокортикостероїдів на імунокомпетентні клітини подані в таблиці 4.

Таблиця 4 

Механізми впливу глюкокортикостероїдів на імунокомпетентні клітини

 

КлітиниСтимулююча діяПригнічуюча дія

Т- і В-лімфоцити Експресія рецептору для IL-1, IL-2, IL-6, IFN-γ; експресія рецептору для інсуліну, β-адренергічних рецепторів; синтез IgE під впливом IL-4Синтез IL-2 і відповідь клітин на прозапальні цитокіни

МоноцитиЕкспресія рецептору для IL-1, GM-CSF,рецептору з високою специфічністю до VIPСинтез TNF, IL-1,

 IL-6, IL-8, IL-12

Гранулоцити-Експресія рецепторів FcγR

Різні клітини-Експресія молекул HLA І і ІІ класу

 

Варто звернути увагу на два парадоксально протилежні види впливу глюкокортикостероїдів – з одного боку вони гальмують експресію цитокінів на транскрипційному і постранскрипційному рівнях, з іншого боку – ці гормони підсилюють експресію рецепторів для цих цитокінів.

Вище наведена вісь відноситься до базових механізмів відповіді організму на стрес. Під час формування такої відповіді певні центри в корі мозку посилають сигнали до гіпоталамусу, що викликає виділення кортиколіберину. Після цього, гіпофіз та наднирники виділяють гормони кори наднирників, які впливають на процеси метаболізму і гальмують синтез кортиколіберину (негативний зворотній звязок). Під час імунної відповіді відбувається синтез великої гами цитокінів, в т.ч. IL-1 та IL-6. Інтерлейкіни можуть безпосередньо впливати на гіпоталамус і гіпофіз, викликаючи виділення кортиколіберину та адренокортикотропного гормону (АКТГ), які блискавично підвищують рівень глюкокортикостероїдів в крові та сприяють гальмуванню імунної реакції. 

Окрім вище описаного механізму контролю секреції АКТГ, існує добовий ритм його контролю, який здійснює мелатонін, що продукується епіфізом. Максимальна концентрація АКТГ у плазмі крові протягом доби спостерігається о 6-8 год. ранку, мінімальна – опівночі. Зміна режиму сну, харчування, впливу світла/темноти, тривалості фізичних і психічних стресових чинників, органічні хвороби ЦНС, приймання антисеротонінових препаратів тощо приводять до порушення нормального добового ритму секреції мелатоніну, АКТГ і кортизолу та формування генералізованого адаптаційного синдрому.

 Зворотній зв'язок гіпоталамо-гіпофізно-наднирникової системи реалізується через два типи рецепторів: мінералокортикоїдні й глюкокортикоїдні. Доведено, що перша фаза відповіді на стрес реалізується через мінералокортикоїдні рецептори. Глюкокортикоїдні рецептори відіграють важливу роль у розвитку довготривалої пам'яті, а мінералокортикоїдні рецептори регулюють