Практична імунологія

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

231

Мова:

Українська

Оцінка:

секретують цитокіни, нейроспецифічні та нейротропні біологічно активні речовини, серед яких фактор росту глії (GDGF), фактор росту нервів (NGF), гліальний і мозковий нейротрофічний фактори (GDNF і BDNF), фактор росту фібробластів (FGF), інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-1), циліарний нейротропний фактор (CNTF). Всі ці речовини скеровані на стабілізацію основних параметрів гомеостазу нервової тканини, приймають участь у процесах її регенерації, демаркації, локалізації патологічного процесу; контролюють утворення нейротоксинів та специфічних речовин, які приймають участь у передачі клітинних сигналів. Незважаючи на те, що астроцити експресують молекули HLA системи, вони нездатні експресувати ко-стимулюючі білки CD80 і CD86. Цей факт вказує на те, що астроцити не можна вважати повноцінними антигенпрезентуючими клітини. Окрім цього, активовані астроцити здатні пригнічувати імунну відповідь через їхній вплив на CD4+-лімфоцити, які після взаємодії з астроцитами переходять у стан анергії або апоптозу.

До справжніх макрофагоподібних клітин нервової системи відносяться клітини мікроглії - мононуклеарні фагоцити кістково-мозкового походження, які відповідно до локалізації поділяють на периваскулярні та паренхіматозні. Ці клітини здатні експресувати на своїй поверхні майже всі антигени, які специфічні для периферичних АПК, в т.ч. антигени HLA І і ІІ класів, рецептори для комплементу; антигени Т- і В-лімфоцитів; синтезують широкий спектр цитокінів. Для стимуляції проліферації Т-лімфоцитів у нервововій тканині необхідна взаємодія ко-стимулюючих антигенів АПК CD80 (B7-1), CD86 (B7-2), CD40 з відповідними молекулами CD28, CD152, CD154.

Транспорт лімфоцитів у мозок

Відомо, що мозок захищений від контакту з імунокомпетентними клітинами складним морфофункціональним утвором - гематоенцефалітичним бар’єром (ГЕБ). ГЕБ - двошарова п’ятимембранна клітинна структура, яка складається з ендотеліоцитів капілярів головного мозку, з’єднаних між собою щільними міжклітинними контактами складної молекулярної структури;базальної мембрани; серицитів; периваскулярної мікроглії; олігодендроглії і астроцитів.

Активовані Т-лімфоцити можуть проникати через ГЕБ, проходячи три послідовні стадії:

1) молекули адгезії (селектини) ендотеліоцитів контактують з Т-лімфоцитами, в результаті чого відбувається «ролінг» останніх по мембрані ендотеліоцитів;

2) рецептори лімфоцитів (CD11, CD18, CD40) міцно зв’язуються з рецепторами ендотеліоцитів сімейства ICAM, VCAM, VLA-4 ;

3) Т-лімфоцити, макрофаги, ендотеліоцити і АПК нервової системи продукують високі дози прозапальних цитокінів, металопротеаз, які розширяють і розрихляють міжендотеліальнні щільні контакти і зумовлюють пенетрацію лімфоцитів через ГЕБ.

Лімфоцити, які проникли через ГЕБ, мігрують тільки в периваскулярні зони, а не далі в нервову тканину і стають потужним джерелом синтезу цитокінів і хемокінів, які підвищують проникливість ГЕБ і формують запальний процес. Хемоаттрактантний ефект підтримується хемокінами двох груп: 1) α-хемокінами (IL-8, Mig, GCP-2, IP-10 тощо), які забезпечують хемотаксис нейтрофілів і Т-лімфоцитів; 2) β-хемокінами (MCP-1, MIP, RANTES тощо), які забезпечують хемотаксис моноцитів, базофілів і еозинофілів.

Вплив медіаторів та імунокомпетентних клітин на функцію периферичної нервової системи

Місцева дія цитокінів. Аналіз даних щодо застосування цитокінів та інтерферонів для лікування різних хвороб вказує на можливий їх вплив на психічний стан хворого. Загалом, цитокіни сприяють сонливості, підвищенню температури тіла, зниженню чи втраті чутливості, розвитку психічних порушень.

Цитокіни, які безпосередньо впливають на роботу мозку, можуть мати двояке походження:

1.Цитокіни походять з лімфоїдних органів і потрапляють у мозок через гематоенцефалітичний бар΄єр, пропускний контроль якого знижується під впливом високого рівня IL-1 та TNF-α. Цитокіни можуть впливати на мозок і опосередковано через активацію ендотеліоцитів судин мозку, з наступною продукцією оксиду азоту, простагландинів тощо. Периферичний синтез цитокінів одночасно може активувати транскрипцію генів, які регулюють експресію цитокінів в мозку.

2.Цитокіни можуть синтезуватися нервовими клітинами мозку (нейронами, астроцитами, олігодендроцитами та клітинами мікроглії), на яких часто експресовані рецептори для цитокінів, хоча інтенсивність їх експресії значно уступає їх експресії на клітинах лімфоїдних органів.

Вважається, що цитокіни нервової тканини можуть виконувати комплексну роль щодо розвитку патологічного вогнища, формування імунної відповіді на збудники інфекційних хвороб, ішемію або інші ушкодження мозку. Найбільш вивчений вплив прозапальних цитокінів.

Біологічні ефекти впливу гуморальних та клітинних факторів імунної системи на нервову тканину.

Існує два незалежних механізми впливу антитіл на клітини нервової тканини: 1) комплементзалежний - базується на проникненні антитіл через гематоенцефалітичний бар’єр, їх взаємодії з антигенами нервових клітин при участі компонентів комплементу з наступним руйнуванням (лізисом) останніх; 2) комплементнезалежний - фіксація антитіл на антигенних структурах клітин нервової тканини з наступною дезінтеграцією функцій як окремих нейронів, так і ЦНС загалом.

Антигенспецифічні CD8+-лімфоцити здійснюють основний цитолітичний контроль у нервовій тканині, скерований на елімінацію «хворих» нейронів та приймають участь у формуванні патологічних процесів, в основі яких лежить їх специфічне пошкодження. Молекули HLA І класу, які експресовані на нейронах і олігодендроцитах, взаємодіють з Т-клітинним рецептором Т-цитотоксичних лімфоцитів, у процесі чого можливе Ca2+-залежне вивільнення з лімфоцита перфоринів і гранзимів, які викликають перфорацію мембрани нейронів та олігодендроцитів з фрагментацією їх ДНК. Клітини мікроглії та астроцити синтезують TNF-α, який ініціює механізми апоптозу нейронів і олігодендорицитів. Цитолітична активність гліальних клітин зв’язана з цитокіновою активацією IL-2, IL-15, IP-10, ІFN-γ, TNF-α.

Мозок посилає сигнали до лімфатичних органів двома шляхами: 1) через анатомічну нервову систему; 2) через вісь гіпоталамус-гіпофіз-наднирники. Імунокомпетентні клітини, реагуючи на сигнали від нервової системи, можуть впливати на функціонування мозку, стимулюючи його залежність від синтезованих ними цитокінів та нейромедіаторів.

Лімфатичні органи інервуються нервовими закінченнями (норадренергічними, холінергічними