Правова танатологія: загальнотеоретичне дослідження

У підрозділі 1.2 «Сфери  та  напрями  біоюриспруденції» розглянуто основні підходи щодо системи біоюриспруденції в критичному аспекті. Обґрунтовано недоліки кожного з підходів, що обмежують її пізнавальне та практико-прикладне значення як науки і зазначено, що біоюриспруденція потребує відновленого підходу щодо дисциплінарної системи, яка складається з трьох блоків: біоеколого-правового, етико-філософського та біомедико-правового. Біоеколого-правовий блок взаємодіє з біоправом і спрямований на вироблення концепцій щодо охорони життя людини, як найвищої біосоціальної цінності, але в контексті взаємодії людини з навколишнім середовищем (біосом). Етико-філософський блок формує концепції, що наближають до ідеальної моделі захисту прав людини у даній галузі та сприяє знаходженню шляхів вирішення виниклих правових проблем із точки зору моралі. Біомедико-правовий блок представлено у вигляді  науково-дослідницького напряму − правової біомедицини, що складається з правової перинатанатології, правової соматології та правової танатології. Біомедико-правовий блок є самим об'ємним за змістом і спрямований виключно на дослідження правових аспектів, що пов'язані з перінатанатологічними, соматичними та танатологічними правами людини. В основі поділу біоюриспруденції на окремі підсистеми лежать два критерії:  об’єктивна заданість – різноманітність та масштабність явищ, що становлять об’єкт пізнання та суб’єктивна заданість – різні ракурси розгляду. Згідно з першим критерієм, одним з об’єктів наукового пізнання є життя людини в цілому (правова біомедицина), згідно з другим −  виокремлено пеританатологічний, соматичний та танатологічний ракурси розгляду життя людини. При цьому зазначено, що характерною рисою біоюриспруденції є дуалізм об’єктів – це життя людини та життя живої природи. Обґрунтовано положення щодо розгляду цих об’єктів у різних підсистемах біоюриспруденції.

Підрозділ 1.3. «Загальнотеоретичний статус правової танатології як наукового напряму  біоюриспруденції» містить положення щодо визначення місця правової танатології в системі біоюриспруденції. Визначено загальнотеоретичний статус правової танатології та обґрунтовано приналежність її до біоюриспруденції, завдяки тому, що  об′єктом біоюриспруденції є життя людини, яке складається з трьох етапів: початок життя, безпосередньо саме життя та  закінчення життя.  Три етипи життя − це три системи, розташування елементів яких завдається структурою іншої системи більш високого рівня, у цьому випадку – біоюриспруденцією. При цьому біоюриспруденція постає як реляційний субстрат правової танатології, правової перинатології та правової соматології як системних утворень. Біоюриспруденцію слід розглядати  як приватний рівень наукового знання стосовно загальної теорії права, так само як правову танатологію – стосовно біоюриспруденції. Місце правової танатології в системі біоюриспруденції обумовлено взаємодією правової перинатології, правової соматології та формуванням цілісної картини щодо більш глибокого розуміння об’єкта біоюриспруденції – життя людини.

Другий розділ  «Ґенеза та концептуальні засади правової танатології» складається з чотирьох підрозділів і присвячений концептуальним основам правової танатології.

У підрозділі 2.1.  «Ґенеза танатологічних основ у правовій сфері» для більш глибокого розуміння  основних теоретико-методологічних проблем правової танатології  здійснено історичний аналіз генези танатологічних основ у правовій сфері, розглянуто історію становлення та розвитку правової танатології. Досліджено ґенезу правової танатології та запропоновано власну періодизацію танатологічних основ у правовій сфері, що складається з трьох етапів: першим етапом можна вважати попередній етап, який сформував  основи для загальної танатології та має тривалу історію, що розкриває відношення суспільства до процесу вмирання і смерті (до середини XIX ст.); другий етап пов'язаний з формуванням міждисциплінарного підходу до танатологічних проблем ( друга половина ХІХ − перша половина ХХ ст.); третій етап (сучасний)  припадає на другу половину ХХ ст. та пов'язаний з формуванням правової танатології як наукового напряму.

У підрозділі 2.2.  «Концепція  правової танатології» надано характеристику основних теоретичних положень правової танатології: визначення її об’єкта, предмета, основних проблем, функцій та задач; визначено специфічні риси правової танатології, що розкривають її як культуризований, комплексний, міждисциплінарний та інтеграційний науковий напрям. Показано, що цей науковий напрям має свою нішу в системі загальнотеоретичного знання. Концепція розуміння смерті є базисною категорією правової танатології, має вирішальне значення у плані визначення її предмета. Центральною теоретико-правовою ланкою в аналізові співвідношення права та танатології є визначення меж права на життя, яке має концептуальне та контекстуальне значення, що вирізняється ціннісними орієнтирами державної політики, історико-культурним і правовим контекстами формування правової системи. Предметом  правової танатології є вся система наукових знань та понятійних конструкцій щодо смерті та її юридичних наслідків. 

У підрозділі 2.3.  «Правова танатологія у контексті міждисциплінарних зв′язків» констатовано, виходячи з об’єкта та предмета правової танатології, де переплітаються соціальні, біологічні, медичні, філософські аспекти життя, наявність наук, семантично близьких до правової танатології. Такими науками у першу чергу є: правова антропологія, загальна теорія прав людини, медичне право, біоправо та біоетика. Порівняння правової танатології із вищезазначеними науками дозволило уточнити специфіку її предмета, концептуальної орієнтації і наукових пріоритетів та охарактеризувати її як теоретичну правову науку, що базується на тезах комплексності, спеціалізованості та інтегрованості. Взаємодія ж правової танатології з іншими юридичними науками, зокрема галузевими, сприяє їх взаємозбагаченню, значно розширює сам діапазон наукових досліджень.

 У підрозділі 2.4.  «Танатологічні права в системі біомедичних прав людини» визначено, що роль та місце правової танатології у сучасній юриспруденції демонструється через теоретико-правове дослідження танатологічних прав. Розмежовано права пацієнтів (що є здобутком медичного права) та біомедичні права (що є здобутком біоюриспруденції, а саме − правової біомедицини). Запропоновано власну