Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Правова танатологія: загальнотеоретичне дослідження

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
19
Мова: 
Українська
Оцінка: 

посмертно у донорів, що хворіли за життя на хвороби, які являють собою небезпеку для життя і здоров'я реципієнта, зокрема гепатитом В і С (так звані «субоптимальні донори»).

У підрозділі 3.4. «Танатолого-правові аспекти кріоніки» визначено ряд проблем і питань новаторського характеру, які відкривають шлях до подальшої їх розробки у рамках теоретичних наукових дискусій. Ці питання набувають особливої актуальності для України у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та реформуванням охорони здоров′я, зокрема, це пов’язано з проблемою невизначеності статусу кріопацієнтів, кріоцентрів. Зазначено, що слід ухвалити на рівні вітчизняного і міжнародного законодавства положення щодо правового статусу людини, яка побажала зберегти життя за допомогою кріонування, і  при цьому знаходитися у стані кріостаза, не втрачати правоздатності. Визначено, що кріопацієнт − жива людина, яка має право на обов'язкове призначення опікуна, який реалізовуватиме дієздатність пацієнта при нагляді органів опіки, піклування і прокуратури.
 
ВИСНОВКИ
 
У дослідженні вирішено актуальне наукове завдання щодо дослідження наукознавчих та теоретичних аспектів біоюриспруденції та правової танатології.
1. Розширено уявлення про межі предметного поля загальнотеоретичної юриспруденції та запропоновано здійснити модернізацію предмета загальнотеоретичної юриспруденції у посткласичній школі права шляхом діалектики співвідношення загального та приватнонаукового рівнів знань як процесу конкретизації наукового знання, що являє собою діалектичну едність складових її приватнонаукових теорій стосовно загальної теорії, як знання більш високого рівня узагальнення.
2.   Головним у предметній специфіці біоюриспруденції є те, що до її предмета входить біоцентричне пізнання сутності права, що обумовлюється визначенням меж права людини на життя як статичним її елементом, що утворює змістовне незмінне ядро цього суб'єктивного права, а саме конструкт  «життя людини», який ґрунтуються на принципах визнання унікальності, антропної гідності та невід'ємності. Біоюриспруденцію визначено як галузь правової науки, що квінтесується на сприйнятті життя  як найвищої біосоціальної цінності, визначенні  місця людини в системі живої природи та взаємодії з нею, для забезпечення і захисту правовими засобами життя людини та захисту прав тварин, у зв'язку з інтенсивним розвитком біомедицини.
3.  Характерною рисою біоюриспруденції є дуалізм об’єктів – це життя людини (цей об’єкт предметно розгортається у блоці біоюриспруденції «біомедико-правова орієнтація») та життя живої природи (цей об’єкт предметно розгортається у блоці біоюриспруденції «еколого-правова орієнтація»). Запропоновано дисциплінарну систему біоюриспруденції, що складається з трьох блоків: біоеколого-правового, етико-філософського та біомедико-правового. Біоеколого-правовий блок спрямовано на вироблення концепцій щодо охорони життя людини, але в контексті взаємодії людини з навколишнім середовищем (біосом). Етико-філософський блок формує концепції, що наближають до ідеальної моделі захисту прав людини у цій галузі. Біомедико-правовий компонент представлено у вигляді  науково-дослідницького напряму − правової біомедицини, що складається з правової перинатології, правової соматології та правової танатології. Біомедико-правовий блок спрямовано виключно на дослідження правових аспектів, що пов'язані з перітанатологічними, соматичними та танатологічними правами людини. 
4.  Біоюриспруденція є реляційним субстратом правової танатології, правової перинатології та правової соматології як системних утворень, при цьому є приватним рівнем наукового знання щодо загальної теорії права.
5.   Правова танатологія історично зародилася і сформувалася в рамках правової науки і практики. У боротьбі з концепціями юридичного позитивізму виникла і розвивається біоцентрична концепція права, зорієнтована на вивчення права насамперед як самодостатнього динамічного соціально-юридичного феномену об’єктивного світу, який знаходиться у взаємозв’язку та коригується досягненнями у сфері біомедицини та танатології.
6. Порівняння правової танатології із загальною теорією прав людини, філософією права, правовою антропологією та медичним правом дозволено охарактеризувати її як теоретичну правову науку. Наукознавчий нарис предмета правової танатології являє собою формування нової біоцентричної теорії права, яка ґрунтується на наукових досягненнях у сфері біомедицини, дослідженнях середовища  виникнення й дії права як емпіричної дійсності (правового життя, а не тільки  позитивного права). 
7.  Об'єкт правової танатології являє собою суспільні процеси і відносини, що охоплюють смерть як різнофакторне явище, яке має нормативний, природньоправовий  та надприродній простір; предметом правової танатології є теоретико-правові проблеми танатології, пов'язані з розвитком біомедицини, їхні шляхи дозволу в законодавстві України через нормативно-правове закріплення танатологічних прав, з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду. Роль та місце правової танатології у сучасній юриспруденції демонструється через теоретико-правове дослідження танатологічних прав. Специфічні риси правової танатології розкривають її як культуризований, комплексний, міждисциплінарний та інтеграційний науковий напрям.  
8. Розгляд правової танатології здійснено через призму правової культури та визначено як культурний феномен, що відображає уявлення про смерть та її юридичні наслідки, сформовані на певному етапі розвитку суспільства.
9.   Запропоновано  концепцію формування нового покоління прав людини – біомедичних, яку становлять соціальний (право на збереження психологічної цілісності людини)  і біологічний (перинатологічні, соматичні, танатологічні права) блоки прав людини. 
10.  Фундаментальною проблемою в рамках правової танатології є визначення моменту смерті та її констатація як юридичного факту. Доведено, що для правової танатології має значення та класифікація видів смерті, яка зачіпає танатологічні права людини, у першу чергу – це біологічна (церебральна) смерть і соціальна смерть, та клінічна смерть, яка визначає об’єм прав лікаря щодо реанімаційних заходів. Визначення місця смерті в системі юридичних фактів має певні складнощі, що обумовлюється її двоякою природою. 
11. Смерть людини − процес, що складається із цілого ряду етапів вмирання людини, якщо його  розглядати в медичному
Фото Капча