Предмет і метод економічної теорії

Новаторська функція підприємницької діяльності полягає в постійному пошуку нових способів випуску продукції, надання послуг, оновлення продукції тощо. Внутрішньою причиною цієї   новаторської   діяльності   знову   ж   таки   виступає   прибуток,   а   механізм   її   реалізації безпосередньо «умонтований» у механізм ринкової конкуренції.

Підприємницька діяльність здійснюється за певними принципами. Вони, як правило, фіксуються у відповідних нормативних актах. В Україні законодавством зафіксовані такі принципи: 1) вільний вибір виду діяльності; 2) залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької   діяльності   майна   і   коштів   юридичних   та   фізичних   осіб;   3)   самостійне формування програми діяльності, вільний вибір постачальників, споживачів і свобода ціноутворення; 4) вільне наймання робочої сили; 5) залучення й використання матеріально- технічних, фінансових, природних й інших ресурсів, використання яких не заборонено і не обмежено законодавством держави; 6) вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати встановлених законодавством платежів; 7) самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності і вільне розпорядження належною такому суб’єктові зовнішньоекономічної діяльності валютною виручкою.

Слід зауважити, що ці принципи відображають головні, суттєві моменти в організації підприємницької діяльності. Але суспільство може встановлювати певні обмеження, викликані необхідністю створення найбільш прийнятних і небезпечних для споживача умов отримання послуг чи споживання товарів. Так, кожен може надавати іншим медичні послуги, але для цього необхідно мати зафіксований відповідними органами рівень професійних знань і умінь. Ще більш жорсткі обмеження мають місце стосовно дозволу на виробництво небезпечних за наслідками свого  використання  товарів,  таких  як  зброя,  наркотичні  речовини,  вибухівка  тощо. Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян: 1) військовослужбовцям; 2) службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату; 3) представникам органів державної влади та управління; 4) громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

Окрім  принципів,  важливу  роль  в  організації  підприємницької  діяльності  відіграють  і умови її здійснення, які  у законодавчому порядку встановлює держава. До цих умов в Україні належать такі.

1. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності необхідна для забезпечення загальної організації цієї діяльності і передбаченого законом контролю за цією діяльністю з боку держави. Реєстрація здійснюється у відповідних органах державної адміністрації, а сам принцип реєстрації є не дозвільний, а реєстраційний. Це означає, що за умови дотримання всіх передбачених для реєстрації норм ніхто не має права відмовити в реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. У випадку відмови в реєстрації суб’єкт має право звернутися до суду.

2. Реалізація права на вільне наймання робочої сили здійснюється за умови укладання з найманим робітником трудової угоди або контракту з обов’язковим забезпеченням соціальних гарантій найманому робітнику. Сюди входять зобов’язання підприємця про забезпечення охорони праці, оплату праці не нижче встановленого в державі мінімуму, забезпечення передбаченого законом соціального і медичного страхування.

3. Дотримання законів про підприємницьку діяльність. Головним тут є вимога не завдавати шкоди  інтересам  громадян  і  суспільства  загалом.  Не  можна,  наприклад,  завдавати  шкоди довкіллю, створювати небезпеку для інших громадян і т. ін.

4. Юридична відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності — згідно із законодавством країни.

 

5.   Можливість припинення або призупинення підприємницької діяльності. Це стає можливим або в разі закінчення терміну існування підприємства відповідно до його статутних документів, або в разі рішення суду.

Важливим моментом здійснення підприємницької діяльності виступають і ті гарантії, які держава забезпечує підприємцям для здійснення їх діяльності. До основних гарантій, які забезпечує держава, слід віднести таке.

1. Гарантію реалізації прав підприємців. Перш за все, ця гарантія стосується стабільності відносин власності та їх захисту. Держава в особі своїх органів влади забезпечує недоторканність майнових прав власника.

2. Гарантію рівних прав усім господарюючим суб’єктам, незалежно від форми власності в їх доступі до матеріально-технічних, фінансових, природних, інформаційних й інших ресурсів.

3. Втручання держави в діяльність суб’єктів підприємницької діяльності може мати місце тільки  в  межах  відповідної  компетенції  державних  органів  влади  і  тільки  в  формах,  які встановлені чинним законодавством країни. При цьому законодавець передбачає, що збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних органів влади чи конкретних посадових осіб, які порушували права підприємця, повинні бути відшкодовані за їх рахунок.

4. Забезпечення свободи конкуренції між підприємцями, а також захист споживачів від проявів недобросовісної конкуренції.

Підприємницька діяльність у суспільстві відіграє надзвичайно велику роль, бо в ринковій економіці виступає рушійною силою виробництва. Саме підприємництво забезпечує поєднання робочої сили і засобів виробництва, а це вирішальна умова функціонування суспільного виробництва. Ураховуючи це, держава всіляко підтримує підприємницьку діяльність, яка реалізується як на основі державної власності, так і на основі приватної. Основними напрямами підтримки державою підприємницької діяльності є: 1) забезпечення підготовки робочої сили для всіх галузей суспільного виробництва; 2) фінансова підтримка підприємців на початковому етапі їх підприємницької діяльності; 3) створення й постійне вдосконалення правового поля, у межах якого функціонує підприємець.

Необхідно підкреслити, що принциповим для держави є створення рівних можливостей для підприємницької діяльності незалежно від форми власності, на основі