Предмет і метод економічної теорії

За законами України, підприємницьку діяльність можна здійснювати і без створення юридичної особи. У цьому випадку громадянин реєструє себе як фізичну особу, що займається підприємницькою діяльністю, і отримує відповідне державне свідоцтво на здійснення вказаної в ньому підприємницької діяльності.

Підприємство створюється власником для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Саме отримання прибутку і є головним стимулюючим фактором створення і функціонування підприємства. Для досягнення цієї мети необхідна певна організація діяльності підприємства як господарюючого суб’єкта. Ця організація, як правило, передбачає визначення місії підприємства, конкретних завдань його діяльності тощо.

Місія підприємства формулює основну мету діяльності господарюючого суб’єкта з погляду  її  місця  в  житті  суспільства.  Як  правило,  вона  втілюється  в  тому  чи  іншому  гаслі. Скажімо, така відома у світі фірма, як Макдональдс, свою мету зводить до девізу: «Сервіс, якість, чистота». Фірма «Філіпс» формулює свою місію у гаслі: «Змінимо життя на краще!» Більш конкретно місія підприємства реалізується в його цілях. Вони можуть бути різними, залежно від конкретних умов господарювання і вже досягнутих підприємством рубежів. Найчастіше вони пов’язані з досягненням високого рівня прибутковості, продуктивності функціонування підприємства, нарощуванням обсягів виробництва, вирішенням проблем якості продукції та послуг, рентабельності виробничої діяльності тощо. Цілі підприємства мають бути конкретними, кількісно вимірюваними, реалістичними, чітко зорієнтованими в часі. Тільки за таких умов підприємство може успішно здійснювати свою діяльність і забезпечувати певний розвиток.

Повсякденна діяльність підприємства здійснюється за його статутом, який регламентує всі  види  діяльності  і  визначає  права  й  обов’язки  як  усього  трудового  колективу,  так  і  його окремих працівників. У цьому статуті обумовлюються основні принципи та характер взаємодії тих підсистем, з яких складається підприємство. До їх складу входять: технічна, технологічна, фінансова, соціальна та інші підсистеми.

Процес функціонування підприємства здійснюється за певними принципами. Найважливішими з них в умовах ринкової організації економіки є: самостійність; самофінансування; самоокупність; матеріальна зацікавленість виробників у результатах роботи підприємства;  економічна  відповідальність  за  свої  дії  в  межах,  визначених  чинним законодавством.

Кожне підприємство має власний трудовий колектив, який характеризується наявністю відповідного колективного інтересу, що є інтегральним показником сукупності індивідуальних інтересів членів даного колективу, але не може бути зведений до їх простої суми. Між колективним інтересом та інтересом окремої особи можуть бути розбіжності і навіть суперечність, що вимагає відповідних дій з удосконалення виробничих і соціальних відносин, які виникають на підприємстві.

В узагальненому вигляді діяльність підприємства реалізується у двох основних його функціях: виробничій, яка пов’язана з виробництвом товарів та наданням послуг, і відтворювальній, що виявляється в забезпечені розширеного відтворення продукту, виробничих відносин і робочої сили самого виробника.

Поряд з підприємствами виділяють ще установи. Вони відрізняються від підприємств за двома основними ознаками. По-перше, діяльність, яку виконують установи, зосереджується в управлінській та соціально-культурній сфері. По-друге, вони працюють не за господарчим розрахунком, а знаходяться на бюджетному фінансуванні. Проте це не є абсолютно чіткою ознакою,  бо  в  умовах  ринкової  економіки  установи  можуть  функціонувати  і  на  засадах

 

самоокупності або ж надавати деякі послуги за плату поряд з бюджетним забезпеченням їх функціонування. Прикладом можуть бути бібліотеки, що мають бюджетне забезпечення і вод- ночас надають окремі послуги за плату.

За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі. Концентрація виробництва — процес дедалі більшого зо- середження   виробництва   на   великих   підприємствах.   Концентрація   капіталу   —   процес зростання капіталу за рахунок перетворення частини чистого доходу на капітал (капіталізації частини чистого доходу). Централізація капіталу — процес добровільного об’єднання капіталів (акціонування) або поглинання одними капіталами інших, внаслідок чого відбувається процес укрупнення виробництва.

Найпоширенішими критеріями визначення масштабів підприємств (великі, середні чи дрібні) світовою практикою визнані: 1) обсяг капіталу; 2) чисельність зайнятих; 3) обсяг випуску. Законодавства різних країн встановлюють свою кількісну приналежність підприємств до того чи іншого типу.

Разом із тим, не слід ототожнювати велике, середнє та дрібне виробництво з поділом підприємств на аналогічні типи. В основі поділу підприємств на зазначенні вище три типи лежать кількісні показники, в основі ж поділу підприємництва — якісні характеристики.

Вибір типу підприємства значною мірою залежить від галузі, обраної для здійснення підприємницької діяльності. Масштаби підприємницької діяльності визначаються науково- технічною та виробничою спеціалізацією, кооперацією, інтенсивністю інтеграційних процесів. Класифікація підприємств за визначеним вище критерієм має важливе значення для вибору організаційно-правової форми.

Головною організаційно-правовою формою для великого підприємства є акціонерне товариство (AT). Порівняно з дрібним,  велике підприємство має такі переваги: 1)технічні й технологічні переваги, зумовлені значно кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП; 2) економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості; 3) порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умовах скрутного фінансового становища великі підприємства, як правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та структуру управління);

4) більші можливості використання кредиту; 5) переваги у сфері обігу (закупівля ресурсів оптом коштує дешевше), витрати