Предмет і метод економічної теорії

Підприємницька діяльність може здійснюватись як на базі державної власності (державне підприємництво), так і на основі приватної або колективної власності. Але, незалежно від форми, за своєю сутністю це ініціативна, відповідальна діяльність, спрямована на максимізацію прибутку на основі, перш за все, інноваційної діяльності. Різниця полягає в площині власності на прибуток. У приватному підприємстві він належить підприємцю, у колективному — власникам цього підприємства, а в державному — державі.

Підприємницька діяльність у ринковій економіці пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства. Залежно від сфери підприємницької діяльності виділяють певні його види. Передусім, це виробниче підприємництво, де здійснюється безпосереднє виготовлення продукції. Воно відіграє вирішальну роль у суспільному виробництві, бо саме в цій царині створюється матеріальне багатство суспільства. Окрім цього виділяють такі види підприємництва, як комерційне (купівля товару у виробника і доставка його споживачеві); посередницьке, коли під- приємець лише виступає посередником між зацікавленими сторонами; фінансове, яке виявляється в купівлі-продажу грошей і цінних паперів, і страхове, що гарантує страхувальнику певну компенсацію в разі настання страхового випадку.

За  всієї  значущості  виробничого  підприємництва  слід  відзначити,  що  й  інші  види

 

підприємницької діяльності, не пов’язані безпосередньо з матеріальним виробництвом, у розвинутому суспільстві відіграють важливу роль. Вони забезпечують задоволення різноманітних потреб суспільства і, спеціалізуючись на окремих операціях і фазах суспільного виробництва, урешті-решт, сприяють досягненню більш високого рівня ефективності функціонування всієї економіки.

Більш потужному розвитку підприємницької діяльності в Україні ще заважають деякі причини. До найбільш суттєвих слід віднести такі: 1) дефіцит фінансів, який є наслідком того, що в Радянському Союзі нагромадження майна було дуже обмеженим, та й низький рівень матері- ального добробуту населення не сприяв такому нагромадженню;   2) суттєві труднощі в реєстрації підприємницької діяльності, забюрократизованість цього процесу створює сприятливі умови для корупції; 3) ускладнені взаємовідносини підприємців з податковими органами. Зменшення перевірок з боку цих органів буде сприяти більш ефективній роботі підприємств і зменшенню корупції; 3) низький рівень доступності підприємців до необхідної інформації — у більш широкому аспекті цей недолік пов’язаний з недостатнім розвитком інфраструктури, яка має обслуговувати ринок.

Підсумовуючи,  можна  зробити  висновок,  що  розвиток  підприємницької  діяльності  в Україні обтяжений цілою низкою перепон, але поступово вони мають зменшуватися або й зовсім зникати, сприяючи тим самим подальшому розвитку ринкових відносин.

 

2. Підприємство як суб’єкт економічної системи

 

Підприємницька діяльність, як правило, реалізується через певну соціально-економічну форму. У сучасній ринковій економіці такою найбільш загальною формою є підприємство. Підприємство — це первинна ланка суспільного виробництва, яка забезпечує виготовлення певних товарів чи надання послуг і здійснює процес відтворення на основі самоокупності й самостійності.

В умовах ринкової організації суспільного виробництва організатором діяльності підприємства виступає власник засобів виробництва або, іншими словами підприємець. Він може особисто або з членами своєї сім’ї здійснювати виробництво товарів, як це часто має місце, наприклад, у сільському господарстві. Але більш типовим є варіант, коли підприємець купує робочу силу і за допомогою її та засобів виробництва, які йому належать, виготовляє товари. Саме окремий власник або їх об’єднання, як, наприклад, акціонери, виступають активною рушійною силою в організації суспільного виробництва. Отже, підприємець і, головне, його підприємницька діяльність відіграють у ринковій економіці надзвичайно велику роль.

Підприємству як господарській ланці, якій властиві такі риси: 1) наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно; 2) технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, аніж для виробництва швейних виробів); 3) певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); 4) певне місце в соціумі.

Як первинна ланка суспільного виробництва, підприємство характеризується певними моментами. До найважливіших з них слід віднести такі: 1) на підприємстві здійснюється процес поєднання робочої сили і засобів виробництва; 2) тут відбувається процес виготовлення товарів та надання різноманітних послуг; 3) тут виникають і реалізуються виробничі відносини; 4) на підприємстві зосереджується основна частина суспільного капіталу; 5) тут виникають, поєднуються і взаємодіють усі види інтересів (індивідуальних, колективних, суспільних); 6) результатом функціонування підприємства є товари та різноманітні послуги, що надаються цими підприємствами; 7) на ринку кожне підприємство виступає, з одного боку, як товаровиробник, що пропонує свої товари та послуги, а з іншого — як споживач, що потребує для своєї діяльності різноманітних матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Для створення підприємства передбачено певний порядок. Він включає акт державної реєстрації  підприємства  як  юридичної  особи.  Останнє  означає,  що  господарюючий  суб’єкт

 

отримує права й обов’язки щодо всіх самостійних дій. Водночас реєстрація підприємства як юридичної особи передбачає отримання ним певних атрибутів господарюючого суб’єкта. До них слід віднести: