+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
182
Мова:
Українська
витратами на гірших за якістю земельних ділянках. Якщо, наприклад, відбудеться підвищення продуктивності праці на кращих ділянках землі, то це приведе до збільшення кількості продукції і, за умови незмінного попиту, спричинить зменшення цін на продукцію. Це, у свою чергу, зробить невигідним виробництво сільськогосподарської продукції на гірших за якістю землях, і вони будуть виведені з господарського обороту. Але внаслідок постійного зростання попиту на продукцію і відносно обмежених можливостей її виробництва тільки на кращих та середніх за якістю землях ціни на цю продукцію знову зростуть і зроблять вигідним виробництво продукції також на гірших землях. Цей процес відбувається постійно, але його кінцевим наслідком завжди є те, що ціни на продукцію сільського господарства завжди встановлюються за умовами виробництва цієї про- дукції на гірших із тих земель, які втягнуті в господарчий оборот.
В умовах такого ціноутворення на кращих та середніх ділянках землі завдяки кращим умовам робітник буде створювати більше продукції, ніж на гірших, але продавати цю продукцію товаровиробник буде за цінами, що формуються на базі витрат на виробництво цієї продукції на гірших ділянках землі. Це буде призводити до виникнення на кращих та середніх ділянках землі надприбутку, який буде привласнювати власник землі у формі диференційної ренти. Механізм виникнення диференційної ренти можна розкрити на такому прикладі.
Візьмемо три ділянки землі різної родючості, а саме: краща, середня і гірша. Припустимо, що фермери ці ділянки беруть у власника в оренду. Кожен з них вирощує пшеницю і на ці рівні за площею ділянки витрачає по 100 одиниць (наприклад, по 100 грн.) вартості для здійснення всього процесу виробництва. Припустимо, що середня норма прибутку в країні становить 20 % .
Ціна виробництва всієї продукції на кожній із трьох ділянок однакова, бо вона складається з витрат (100 грн.) та середнього прибутку (20 грн.), але оскільки праця найманого робітника в кращих умовах буде більш ефективною (12ц на кращій ділянці і 10 ц на середній ділянці порівняно з 6 ц на гіршій), то й індивідуальна вартість 1ц буде різною, а саме: 10грн., 12 грн. і 20 грн. А оскільки ціна на ринку буде встановлюватись за гіршими умовами виробництва, то за всю
продукцію на цих трьох ділянках буде виручено 240, 200 і 120 грн. відповідно. Оскільки витрати орендаря і його середній прибуток разом становлять 120 грн., то на кращій і середній ділянках утворюється додатковий прибуток, який і привласнює власник землі. Він набуває форми диференційної ренти І.
Умовою виникнення диференційної ренти І є різниця в природній родючості землі. Джерелом диференційної ренти І є праця найманого працівника, яка за середньої і ліпшої родючості землі здатна створювати надлишковий додатковий продукт.
Слід підкреслити, що диференційна рента І може бути пов’язана також з віддаленістю від основного ринку збуту сільськогосподарської продукції. Ті господарства, які знаходяться найближче до такого ринку, будуть нести менші витрати на транспортування продукції, ніж ті, що розташовані від ринку на більшу відстань. Відтак, і в цьому випадку буде виникати додаткова вартість, яка буде набувати форми диференційної ренти І.
Сказане можна зобразити за допомогою графіків.
Рис. 12.1. Утворення диференційної земельної ренти.
На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І — краща; II — середня; III
— гірша. На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах (Q), на осі ординат — ціна продукції (Р). Крива МК — середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; криві AK1, AK2, AK3 — індивідуальні витрати виробництва одиниці продукції відповідно на I, II, III ділянках. Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність (Q1) і найнижчі витрати виробництва продукції (АК1 нижчі порівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це означає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника. У власника середньої ділянки (II) індивідуальні витрати виробництва АК2 також нижчі від суспільних, і він також отримує додатковий дохід у вигляді диференційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність Q2. У власника гіршої ділянки (III) індивідуальні витрати виробництва АК3 дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча Q3. Після реалізації продукції він покриє лише свої витрати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.
Орендар, який розпоряджається і користується землею в умовах чітко визначеної ділянки, що здається в оренду, намагається отримати додатковий продукт, перш за все, шляхом штучного підвищення якості землі. Вносячи добрива, запроваджуючи нові технології обробки землі, здійснюючі різноманітні агротехнічні заходи, він, урешті-решт, досягає більшої продуктивності праці і, як наслідок, отримує додатковий (порівняно із середнім) прибуток. Але земля має ту властивість, що її поліпшена якість зберігається на роки, і коли термін угоди орендаря з власником закінчиться, власник землі врахує вже нову, більш високу якість землі й буде отримувати додатковий продукт у вигляді диференційної ренти II. Вона відрізняється від диференційної ренти І тільки тим, що виникає не за умови природної, а за умови штучно до- сягнутої різниці в родючості між окремими