Предмет і метод економічної теорії

Диференційна рента II науково пояснює факт постійної боротьби між орендарем і власником землі з приводу терміну оренди. Орендар намагається взяти землю на якомога більший термін, а землевласник хоче здати її в оренду на відносно невеликий термін, щоб наприкінці терміну за нової угоди отримувати диференційну ренту II. Звичайно, це можливо тільки за умови штучного підвищення родючості землі орендарем. Але це, скоріше, правило, бо й для орендаря прибуток — головний сенс його господарчої діяльності, а підвищити його можна, перш за все, шляхом підвищення родючості землі.

Отримання диференційної ренти II у деяких розвинених країнах регламентується відповідними законами. Так, у Бельгії оренда землі здійснюється на термін не менше за 9 років. При цьому, щоб додатково стимулювати орендаря докласти зусиль щодо підвищення родючості землі, орендар, як правило, має право на певну компенсацію тієї вартості, що створюється на землі, якість якої була ним поліпшена.

Абсолютна земельна рента. Диференційна рента виникає на кращих та середніх ділянках землі, а на гірших її немає. Проте власник такої ділянки без отримання доходу від неї просто не здасть її в оренду. Але ж він її таки здає і отримує від цього дохід. У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших. Її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві — понад середню норму.

Джерело абсолютної ренти. Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як  надлишок  суспільної  вартості  сільськогосподарської  продукції  над  ціною  виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).

Умова  формування  абсолютної  ренти.  Вона  виникає  тоді,  коли  існує  монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

В інших галузях економіки внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до спільного «котла», з якого підприємці різних галузей господарства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв’язку з існуванням при- ватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вар- тістю,  яка  містить  у  собі  й  субстанцію  абсолютної  ренти,  тобто  надлишок  над  середнім прибутком. Вона є даниною, яку отримує землевласник на основі права приватної власності.

Розглянемо докладніше механізм формування абсолютної ренти. Нехай економічні витрати на 1 т пшениці на гіршій землі становлять 750 грн., з яких 600 — бухгалтерські витрати на виробництво продукції (собівартість), а 150 — нормальний прибуток, який забезпечує необхідний рівень розширеного відтворення в галузі. Поки ціна пшениці на ринку становитиме

600  грн.  за  1 т,  орендарі  не  братимуть  в  оренду такі  ділянки  землі  і  виробництво  продукції знизиться, що призведе до перевищення попиту над пропонуванням і, як наслідок, ціна підвищиться. Якщо ціна рівноваги буде 770 грн. за 1 т, то орендарі вестимуть виробництво і на гірших землях, оскільки забезпечуватиметься і одержання нормального прибутку — 150 грн., і виплата землевласнику 20 грн., які й становитимуть абсолютну земельну ренту.

 

Деякі економісти заперечують існування абсолютної земельної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу оприлюднення теорії абсолютної ренти класичною економічною школою.  Проте  причина  виникнення  абсолютної  ренти  —  монополія  приватної  власності  на землю — залишається.

Формою вилучення абсолютної ренти є орендна плата та податок на  землю.

Монопольна рента. Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента. Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо). Таким чином, причиною цієї ренти є монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах.

Умови формування монопольної ренти. Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з’являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів. Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вважати

«незаробленим» доходом землероба або «квазірентою».

Формою вилучення монопольної ренти є вища орендна плата та земельний податок.

Рента в інших секторах економіки. Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському господарстві, а й у несільськогосподарських галузях.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірничу, будівельну, житлову, туристичну,