Предмет і метод економічної теорії

Вирішення однієї з центральних проблем розвитку сільського господарства, а саме забезпечення такого використання землі, унаслідок якого її якість постійно б підвищувалась, вимагає і постійного втручання держави в процес сільськогосподарської діяльності й у саму систему виробничих відносин, які формуються в цій сфері. Найважливішим напрямом реалізації такого втручання є її законотворча діяльність у галузі земельного права.

У більшості високорозвинених країн земельне право спрямоване на створення умов для максимально можливого використання землі саме для сільськогосподарського виробництва. Це завдання вирішується через створення певних переваг, які отримують майбутні власники землі, які купують її для здійснення сільськогосподарського виробництва. У деяких країнах взагалі купівля землі або отримання її в оренду дозволяються тільки тим, хто працює на землі, має відповідні знання і навички. Ці обмеження можуть бути дуже суттєвими, й інколи навіть землю, яка перебуває в приватній власності, власник не може передати своєму спадкоємцю, якщо той не має відповідної освіти і досвіду роботи в сільському господарстві. Особлива увага в законодавстві багатьох країн приділяється збереженню й підвищенню якості землі. Це досягається як системою заохочувальних заходів, так і прямою регламентацією сівозмін та вимогами відносно дотримання певної технології організації виробництва. Значну роль у збереженні землі відіграє також екологічне законодавство й розроблені схеми контролю за його виконанням.

Державне регулювання сільського господарства в Україні повинно охоплювати: 1) постійне спостереження за рухом ринкових цін на продукцію АПК, за дохідністю галузей і формуванням витрат виробництва; 2) відпрацювання механізму підтримання доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом регулювання мінімальних цін, фінансування і кредитування; 3) погодження цінової і фінансово-кредитної політики на продовольчому та ресурсному ринках з іншими країнами; 4) сприяння розвитку міжнародних зв’язків, насамперед у галузі техніки й технології виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, організації агропромислових формувань; 5) максимально можливе стимулювання з боку держави збільшення виробництва та підвищення якості продукції харчування і сировини з урахуванням досвіду інших країн та цін на світовому ринку.

 

 

 

ТЕМА 10. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ, ЇХ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ

 

1.Доходи: сутність, види та джерела формування. Номінальні та реальні доходи.

2.Функціональний розподіл доходів

3.Заробітна плата: сутність, форми та системи.

4.Сімейні доходи, їх джерела та напрямки використання. Персональний розподіл доходів та його державне регулювання.

 

1.Доходи: сутність, види та джерела формування. Номінальні та реальні доходи.

 

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб’єктів господарського життя. У вузькому значенні дохід — це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях, спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових грошах і т. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

1.  За рівнем формування: 1) доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін.; 2)доходи макроекономічного рівня: національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

2. За  суб’єктами  привласнення  –  доходи  :  індивіда;  домогосподарства  (сім’ї); підприємства (фірми); галузі; територіальної громади; держави; доходи суспільства (національний дохід).

3.   Залежно від цін, в яких визначається дохід: 1) номінальний дохід — визначається в цінах поточного періоду; 2) реальний дохід — визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).

4.   Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:

Валовий дохід TR, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг:

TR = PQ,

де Р — ціна одиниці виробленого товару (послуги); Q — кількість реалізованих товарів

(послуг); PQ — виручка від реалізації продукції обсягом Q одиниць.

Середній дохід AR, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

AR=TR/Q

Граничний  дохід  MR—  приріст  валового  доходу  від  продажу  додаткової  одиниці реалізованих товарів чи послуг:

MR=ΔTR/ΔQ

де ΔTR— приріст валового доходу; ΔQ — приріст обсягів реалізованих товарів чи послуг.

1.Залежно від включення доходу в ціну товару:

—первинні  доходи  включаються   в  ціну  товару:   зарплата,   процент,   рента,  прибуток, амортизація, непрямі чисті податки;

—вторинні доходи виникають у зв’язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати державою, підприємством та домогосподарством і т. ін.

2.За джерелом отримання:

       1)  доходи  від  ресурсу  «праця»  як  такого,  що  не  має  відособленого  від  свого власника існування:

заробітна плата; доходи – працівників   колективних підприємств; від індивідуальної діяльності; від підсобного господарства; від кооперативної діяльності;  підприємців.

       2) доходи від власності, яка має відособлене від власника існування: дивіденди від акцій; відсотки від паю; відсотки від банківських вкладів; доходи від облігацій; орендна плата тощо.

       3)доходи, що безпосередньо не пов’язані з оцінкою результатів діяльності: часткова компенсація виплат на освіту; безоплатне надання послуг з охорони здоров’я; адресна допомога малозабезпеченим верствам населення; благодійні послуги; соціальні пенсії тощо.

3.        Факторні  доходи  –  доходи,  що  утворюються  внаслідок  використання  певних факторів виробництва: доходи у вигляді заробітної плати або посадових