Профілактика спортивного травматизму

 

 

 

Навчальна дисципліна “Профілактика спортивного травматизму” є базовою для підготовки фахівців факультету управління фізичною культурою, спортом і туризмом. Програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” і не мають базової підготовки.

Мета навчального курсу – освоїти найзагальніші положення спортивної травматології, засоби та методи профілактики травматизму серед тих, хто займається фізичною культурою і спортом, особливості травм і захворювань опорно-рухового апарату серед спортсменів окремих видів спорту, методи аналізу та попередження умов, що призводять до травм.

Основою формування знань, умінь і навичок у навчальній дисципліні “Профілактика спортивного травматизму” є лекції, практичні заняття, а також самостійна робота. Під час навчання студенти користуються відповідними методичними матеріалами та списком рекомендованої літератури.

Метою методичних вказівок є допомога студентам-заочникам у їх самостійній роботі з навчальною літературою, в опануванні теоретичних і практичних знань, в раціональному використанні часу на вивчення дисципліни.

Завдання вивчення дисципліни:

Основою формування знань, умінь і навичок у навчальній дисципліні “Профілактика спортивного травматизму” є лекції, практичні заняття, а також самостійна робота.

Під час навчання студенти користуються відповідними методичними матеріалами та списком рекомендованої літератури.

За підсумками вивчення дисципліни студент повинен

ЗНАТИ:

Структуру спортивного травматизму та механізми травм у спорті;

Причини виникнення спортивних травм;

Особливості ушкоджень опорно-рухового апарату при заняттях спортом;

Основні принципи профілактики травм у спорті;

Особливості захворювань опорно-рухового апарату;

Основні підходи до реабілітації спортсменів при ушкодженнях і захворюваннях опорно-рухового апарату;

Особливості профілактики спортивного травматизму в адаптивній фізичній культурі.

ВМІТИ:

Визначити симптомокомплекси, які реєструються у спортсменів внаслідок травм та захворювань;

Надати долікарську допомогу при травмах;

Розробити індивідуальну реабілітаційну програму для спортсменів з урахуваням точного дозування й корекції фізичних навантажень.

Перелік дисциплін, які необхідні для вивчення дисципліни, та дисциплін, які будуть забезпечуватися цією дисципліною.

Дисципліна “Профілактика спортивного травматизму” пов’язано з вивченням таких базових дисциплін як “Анатомія”, ”Фізіологія”, ”Біохімія”, “Морфологія“, “Гігієна і екологія“, “Теорія фізичної культури і спорту”, а також дисциплін, пов’язаних з лікуванням і реабілітацією хворих. Це допоможе успішно вирішувати питання практичної діяльності майбутніх спеціалістів.

Рекомендації до вивчення:

При вивченні дисципліни “Профілактика спортивного травматизму” студент повинен ознайомитися з навчальною програмою дисципліни, її структурою, формами і методами навчання, видами та методами контролю знань.

Самостійна робота – головний спосіб вивчення дисципліни, органічна частина навчального процесу. Вона допомагає глибоко засвоїти матеріал, закріпити знання, поглибити вміння та навички в пізнавальній діяльності, творчо мислити; виховує організованість і дисциплінованість, активність та ініціативу, настирливість у досягненні мети; сприяє виробленню власних прийомів і методів пізнання, вчить раціонально організовувати та контролювати робочий час.

Результативність самостійної роботи визначається плануванням і організацією, високою культурою розумової праці, навчально-методичним керівництвом з боку викладача. При вивченні дисципліни необхідно ознайомитися з основними розділами, темами, питаннями та рекомендованою літературою. Програма дисципліни є джерелом самоконтролю, особливо при підготовці до заліку.

На кафедрі використовуються різноманітні форми навчальних занять: лекції, практичні заняття, семінари. Основна мета лекцій – зацікавити студентів, пояснити вузлові і проблемні питання, основні поняття, закономірності, тенденції. Лекції дають основні спрямування у вивченні дисципліни з урахуванням останніх досягнень науки. Вони є установкою для подальшої самостійної роботи студентів з літературою, довідниками. Слухання і конспектування лекцій – це активне і творче усвідомлення навчального матеріалу, яке мобілізує увагу, виробляє навички письмового викладу матеріалу, сприяє його закріпленню. Найважливіші висновки, положення і визначення можна записувати дослівно, але в цілому зміст лекції необхідно викладати своїми словами. Самостійне формулювання сприяє глибшому засвоєнню матеріалу. Записи слід вести в окремому зошиті, кожну лекцію починати з нової сторінки, зазначати номер лекції, тему, план, літературу, залишати поля шириною 1/3 аркуша для уточнення, додаткової інформації. Таблиці, схеми, графіки, формули, які використовує викладач, необхідно перенести в зошит. Кожну нову думку записувати з абзацу.

Готуючись до практичного заняття чи семінару, необхідно прочитати лекцію, відредагувати текст, виписати визначення, формули, вивчити матеріал. Активна робота на лекціях, хороший конспект полегшать розуміння та засвоєння матеріалу. Однією з форм самостійної роботи є підготовка до семінарів і практичних занять, завдання яких полягає в тому, щоб закріпити і поглибити знання, навчити творчо працювати з літературою, виробити вміння аналізувати процеси і події, розвивати здатність до самостійних суджень, висловлювати і відстоювати свої погляди, навчити готувати реферати, повідомлення з окремих питань, виступати з ними на заняттях. Студенти в процесі роботи повинні перевіряти свої знання, з’ясувати, чи вірно вони розуміють матеріал, який вивчають. Значні можливості для самостійного усвідомлення теми, аналізу проблемних ситуацій, формування особистого ставлення до обговорюваного питання дають семінари-диспути. Практичні заняття сприяють рішенню пізнавальних завдань, розглядають результати виконання практичних вправ, пов’язаних зі змістом дисципліни.

Готуватись до практичних занять бажано у наступному порядку.

1. Ознайомитися з темою, планом заняття, рекомендованою літературою, прочитати конспект лекції і усвідомити матеріал даної теми.

2. Вивчити навчальний матеріал, підібрати додаткову літературу, газетний матеріал.

3. Скласти план виступу або тези з кожного питання