Профілактика спортивного травматизму

Література [1-3, 7, 8, 13, 15, 16]

Переломи кісток. Перелом – порушення цілості кістки під впливом одномоментної дії сили, що травмує.

Травма, яка зумовила перелом кістки, одночасно призводить до порушення цілості окістя і м'яких тканин (м'язів, судин, нервів). Між кістковими відломками та у навколишні тканини виливається кров. У кісткових відломках можуть відбуватися структурні макро- і мікроскопічні зміни на значному протязі, що в цілому впливає в першу чергу на мікроциркуляцію в зоні перелому та проявляється розвитком некротичних і дистрофічних процесів як у самій кістці, так і у навколишніх м'яких тканинах.

З клінічних симптомів перелому насамперед варто виділити деформацію – припухлість і зміну форми в області перелому. Там, де місце перелому закрите потужним м'язовим футляром, деформація представляється у вигляді розлитої пухлини, вона не виявляється при огляді й визначається за допомогою глибокої пальпації (наприклад, при переломі голівки плеча). У випадках переломів без зсуву ця ознака відсутня. Синець з'являється звичайно на характерних місцях через кілька днів після травми, коли великий крововилив, пов'язаний з розривом судин окістя, кісткового мозку, гаверсових каналів, розривом м'язів, спускається, просочуючи всі м'які тканини з глибоко лежачих ділянок, що оточують перелом, в область підшкірної клітковини. Біль (постійний різкий) при переломах викликається ушкодженням багатого судинами й нервами окістя, і підтримується постійним подразненням напружених м'язів відломками зламаної кістки. Характерні також біль при натисканні – різкий біль у визначеній точці – і біль протягом – в момент поштовху, спрямованому по осі ушкодженої кістки.

При переломі кісток кінцівок і хребта з'являється порушення рухової функції: неможливість підняти кінцівку або на неї наступити. Проте, при цілості однієї з двох паралельних кісток ця ознака часто маскується (наприклад, перелом малогомілкової кістки при цілості великогомілкової, при вбитих переломах вона може бути відсутня) – кожен рух при нефіксованому переломі викликає зсув відломків, який пов'язаний з болючими відчуттями, і тому потерпілий його уникає. Ненормальна пасивна рухливість кінцівки на місці перелому дає можливість одержувати бічні й ротаційні рухи там, де це при цілості кістки зовсім неможливо. Ця ознака, яка характерна для перелому із зсувом відломків, є зручною для диференціального діагнозу між вивихом і високим навколосуглобним переломом (при вбитих переломах ця ознака відсутня).

Крепітація – своєрідний хрускіт, який виникає під час тертя одного відломка кістки з іншим – завжди говорить про перелом. Він відсутній при вбитих переломах і у випадках, де між відломками є інтерпозиція м'язів або сухожиль.

Укорочення визначається порівняльним виміром довжини ураженої і здорової кінцівки. Укорочення виявляється тільки при переломах із зсувом відломків за довжиною кінцівки.

Для постановки правильного діагнозу необхідна присутність декількох зазначених ознак одночасно.

Для спортсменів характерні переломи перенапруги (стрес-переломи). До групи ризику входять особи, що виконують фізичне навантаження під час ходьби або бігу, особливо на твердій поверхні (з надмірним навантаженням).

Клінічна картина характеризується тим, що спочатку болючий синдром виникає лише при фізичному навантаженні, а потім локальна хворобливість з'являється також і у спокої – вона виникає безпосередньо в зоні перелому – при пальпації відчувається періостальний бугорок.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак: характерний біль і локальна хворобливість при пальпації. При стрес-переломі п'яткової кістки виникає біль при натисканні на її край, а при пальпації під п'ятковою кісткою – біль в області підошовного апоневрозу.

Інший різновид – внутрішньосуглобні переломи або переломи суглобних кінців кісток на ділянці, яка обмежена капсулою суглоба. Проникнення зламаної поверхні в порожнину суглоба, як правило, втягує в патологічний процес весь суглоб в цілому. При цьому виникає гемартроз, ушкоджується суглобний хрящ, капсула суглоба, нерідко при зсуві відломків порушується конгруентність суглобних поверхонь. Контрактура у суглобі є найчастішим пізнішим ускладненням внутрішньосуглобних переломів.

Таким чином, загальними для всіх переломів ознаками є біль, набряклість тканин, рухливість відломків, порушення функції.

Точна адаптація відломків при переломах забезпечує відновлення рухливості в суглобі й запобігає розвитку деформуючого артрозу.

Ушкодження суглоба, гемартроз. Ушкодження суглоба відбувається в результаті безпосереднього удару або поштовху і дає більший або менший внутрішньосуглобний крововилив – гемартроз, що клінічно виражається в припухлості й різких болючих відчуттях в області суглоба з обмеженням рухів. Найбільш виражений буває гемартроз у колінному суглобі внаслідок його поверхневого розташування; далі йдуть ліктьовий, гомілковостопний, плечовий суглоб. Сутужніше визначається гемартроз тазостегнового суглоба через його глибоке положення в товщі сідничних м'язів. Гемартроз супроводжується вторинним ексудатом і досить повільно розсмоктується в деяких випадках, залишаючи після себе стійкі фіброзні відкладення, які при відповідному нахилі сприяють виникненню вторинних артритичних змін.

Ушкодження суглобів і гемартрози виникають в результаті безпосередньо діючої сили ззовні.

Розтягання капсулярно-зв'язувального апарату. Розтягання виникають під впливом різких активних рухів, які за силою й за напрямком переважають нормальний розмах рухів даного суглоба. При цьому надриваються або розриваються зв'язування, що зміцнюють суглоб. Це супроводжується крововиливом у м'які тканини і частковим надривом або розривом м'язових волокон. При більш різких напружених рухах, що не відповідають стійкості й анатомічним можливостям даного