Профілактика спортивного травматизму

Ушкодження м'язів і сухожиль. Ушкодження м'язів і зв'язувального апарату в спортсменів насамперед можуть бути наслідком зовнішнього впливу в результаті прямої або непрямої (раптової, різкої) травми (макротравми). Вони можуть виникнути також в результаті незначної напруги на тлі дегенеративно-дистрофічних процесів, які призводять до зменшення механічної міцності уражених ними структур і тканин, або в результаті багаторазових субмаксимальних перевантажень (так звана схована травма).

Розвиток травматичних ушкоджень м'яких тканин поділяється на три стадії: гостра, хронічна довгострокова й гостра хронічна.

Гостра стадія раптової травми виникає в результаті різкого перевантаження або макротравми.

Хронічна довгострокова стадія виникає тоді, коли великі навантаження послаблюють тканини, і це призводить до мікротравми та супровідному її запаленню.

Гостра хронічна стадія включає велике фізичне навантаження й раптове надмірне навантаження.

Ушкодження (розриви) м'язів бувають повними й неповними, вони локалізуються, як правило, в області м'язового черевця або переходу м'яза в сухожилля. Найчастіше розриву піддаються м'язи, що перебувають у скороченому стані, наприклад чотириглавий м'яз стегна або прямий м'яз живота при падінні на спину (при стрибках у висоту й довжину, боротьбі, ігрових видах спорту), литковий м'яз (при стрибках у довжину й висоту), двоголовий і триглавий м'язи плеча (у легкій і важкій атлетиці, гімнастиці). Розриви м'язів спостерігаються також при переломах кісток зі значним зсувом відломків і при вивихах. Клінічно відзначаються локальна хворобливість і порушення функції м'язу різного ступеня. Дефект м'язу на місці ушкодження збільшується при його скороченні. При повному розриві одного кінця м'яза або відриві його від кістки м'яз скорочується убік іншого кінця прикріплення й вибухає у вигляді щільного валика.

Розтягання м'язів виникають у результаті різкого збільшення навантаження при їхньому скороченні або під дією розтягування великої сили. При цьому страждають місця з'єднання м'язів із сухожиллями.

Закриті ушкодження сухожиль виникають як від прямої травми (удар по напруженому сухожиллю), так і в результаті активного м'язового скорочення на тлі дегенеративно-дистрофічних процесів. Можливими причинами ушкоджень сухожиль є схильність тканин внаслідок мікротравм, нераціонального розподілу фізичного навантаження, дегенеративних змін і перенапруги, а також відсутність підготовки (відповідної розминки) м'язів до виконання фізичного навантаження. Невідповідність між витривалістю та навантаженням може мати наступні наслідки:

а) розвиток тендинозів у вільних від періосту місцях прикріплення сухожиль;

б) відрив місць прикріплення сухожиль із кістковими фрагментами і без них;

в) неповний і повний розрив сухожилля;

г) розрив фасцій з утворенням м'язової грижі;

д) розтягання або розрив м'язових волокон.

Найчастіше травматизація сухожиль відбувається при ушкодженні:

• сухожиль двоголового м'яза плеча, при якому відбувається розрив сухожилля проксимального кінця довгої голівки, потім розрив дистального кінця сухожилля й рідше – короткої голівки;

• ахилова (п'яткового) сухожилля, що може наступити в результаті прямої травми або при м'язовій перенапрузі;

• при розриві сухожилля чотириглавого м'яза. Таке ушкодження носить характер разволокнення і сухожильна частина розгинаючого апарату виглядає «розтягнутою», в'ялою.

При ушкодженні сухожильно-м’язового апарату клінічно відзначаються «хрускіт» і біль у момент м'язового скорочення, сила м'язів послаблюється. При активному скороченні ушкодженого м'яза його природний контур деформується: так при розриві, наприклад, у проксимальному відділі скорочений контур «зміщається» у дистальному напрямку, а при відриві дистального сухожилля – у проксимальному. На рентгенограмах іноді можна побачити невелику кісткову тінь кортикальної пластинки місця прикріплення.

Класифікація ступенів ушкодження сухожильно-м’язового апарату заснована на обсязі функціональних й анатомічних порушень і ступені прояву симптомів. Розрізняють три ступені ушкодження.

• 1-й ступінь – м'язові волокна лише частково роз'єднані. В області ушкодження спостерігається припухлість і хворобливість при натисканні, а при скороченні м'яза спортсмен відчуває біль, який збільшується пропорційно подоланому опору.

• 2-й ступінь – ушкоджена значна частина волокон. Скорочення м'яза викликає болючі відчуття, його функції порушені або втрачені. Визначається дефект м'яза.

• 3-й ступінь – м'яз або сухожилля повністю розірвані. Функція порушена і спортсмен відчуває біль при спробі скорочення. Виявляється дефект у зоні ушкодження, виражена гематома.

Профілактика ушкоджень м'язів і зв'язувального апарату при заняттях спортом полягає насамперед у дотриманні наступних положень:

• при проведенні тренувальних занять рівень фізичних навантажень не повинен перевищувати функціональні можливості опорно-рухового апарату спортсмена;

• тренувальні навантаження повинні відповідати підготовленості, статі й віку спортсмена, щоб не допустити перевантаження і перевтоми нервово-м'язового апарату;

• перед кожним тренуванням і змаганням необхідно проводити повноцінну за обсягом розминку;

• варто виключити можливість переохолодження;

• необхідно використовувати методи, що забезпечують прискорення відновлювальних процесів у м'язах після кожного тренування або змагання.