Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень у породіль із цукровим діабетом

Автором проведено збір клінічного матеріалу, зроблено забір матеріалу для лабораторних досліджень та оброблені отримані результати. Дисертантом розроблений і впроваджений у практичну охорону здоров'я метод профілактики та лікування післяопераційних ускладнень у породіль із ЦД.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності проблеми та її наукового значення, в даній роботі поставлена мета: зменшити кількість ускладненого загоєння ран у породіль із цукровим діабетом шляхом корекції відновних процесів у рані в залежності від реактивності з використанням магнітотерапії.

Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:

Вивчити клінічний перебіг післяопераційного періоду у породіль із цукровим діабетом.

Вивчити тип стрес-реакції породіль, що страждають діабетом.

Визначити динаміку Л, ШОЕ, ЛІІ, продуктів ПОЛ і антиоксидантної системи, СМП, катепсину-Д, тиреоїдних і статевих гормонів, морфологічних змін у рані в залежності від реактивності породіль.

Встановити вплив ПеМП на клінічні, біохімічні, гормональні показники в крові, морфологічні зміни в рані, баланс система-антисистема.

Оцінити ефективність використання ПеМП для оптимізації відбудовних процесів у рані в гіперреактивних породіль, що страждають цукровим діабетом.

Об'єкт дослідження: рановий процес у породіль із цукровим діабетом.

Предмет дослідження: післяопераційні ускладнення у породіль із цукровим діабетом з використанням магнітотерапії.

Методи дослідження. У післяопераційному періоді враховували температурну реакцію і больовий синдром. Стрес-реакцію контролювали за рівнем кортизолу. Для оцінки гормонального фону досліджували гормони щитовидної залози і статеві гормони. Проводили клініко-біохімічні дослідження. У клінічному аналізі крові визначали рівень лейкоцитів у динаміці, швидкість осідання еритроцитів, проводили аналіз лейкограми з обчисленням лейкоцитарного індексу інтоксикації, що дозволяло судити про запальну реакцію породіль. Оцінювали стан ПОЛ і АОС, а також концентрацію в крові маркерів інтоксикації. Вивчали концентрацію катепсину-Д у динаміці. Характер морфологічних змін, стан неспецифічних чинників захисту, фазу ранового процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження.

Наукова новизна результатів досліджень. Виявлені механізми ускладненого й неускладненого загоєння рани у породіль. Показано, що результат відновлення в значному ступені залежить від стрес-реакції на оперативне втручання. Неускладнене загоєння проходить на фоні еустресу породіль при збалансованості гормональних і окислювальних систем, з синхронізацією некротичних і репаративних процесів. У породіль із ЦД встановлена гіперреактивна реакція на кесарів розтин, що супроводжувалось ускладненим загоєнням післяопераційних ран. Встановлено, що ПеМП послабляє стрес-реакцію організму, призводить до розвитку адаптаційного синдрому. Вперш в акушерстві розглядався баланс вільнорадикальної та антиоксидантної систем, СМП у зв'язку з результатами загоювання післяопераційної рани та ефектами дії ПеМП, який дозволив встановити стабілізуючий вплив ПеМП на ПОЛ, СМП і його протизапальний ефект. Розроблені показання до застосування ПеМП у породіль з ЦД в залежності від їхнього початкового стану. Показано, що ПеМП за пропонованою методикою застосування на рану (через дію на стрес-реакцію) оптимізує відновні процеси в післяопераційній рані у породіль з гіперреактивністю, що страждають на ЦД.

Практичне значення роботи. Запропоновані інформативні індекси рівноваги окислювальних систем та СМП, які можуть бути використовані для оцінки впливу різних факторів на кров та ефективності лікування. Також встановлені критерії стрес-реакції та прояви ускладненого або неускладненого загоєння післяопераційних ран, які дозволяють робити відбір серед хворих на ЦД жінок та контролювати ефективність лікування ПеМП.

Використований оптимальний режим магнітотерапії немає побічної дії і не викликає ускладнень. Запропонований спосіб лікування післяопераційних ран дозволяє скоротити час лікування та перебування породіль у стаціонарах, знижує кількість ускладненого загоєння ран на 29%, призводить до більш ранньої ліквідації запального процесу в рані. ПеМП сприяє синхронізації некротичних і репаративних процесів у рані, після чого вони гояться первинним натягом з формуванням ніжного шкірного рубця.

Розроблений, патогенетично обгрунтований новий метод лікування шляхом корекції відновних процесів в рані стабілізує ПОЛ, визива активацію системи АОЗ, нормалізує гормональні відношення в організмі породіль із цукровим діабетом на фоні гіперреактивності. Результати лабораторних досліджень корелюють з клінічною картиною: покращується загальний стан породіль, зменшується кількість днів лихоманки, менш виражено больовий синдром. Метод впроваджений у практику роботи акушерських відділень міст Донецька, Макіївки, Дружковки, що підтверджено актами про впровадження. Теоретичні положення та практичні рекомендації включені до програми навчання студентів на кафедрі акушерства та гінекології у Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Особливий внесок здобувача. Здобувач вивчив перебіг післяопераційного періоду в породіль із цукровим діабетом з обліком реактивності жінок, особливості ускладненого й неускладненого загоєння післяопераційних ран. Автором вивчено вплив ПеМП на перебіг ранового процесу. При цьому використані гормональні, клінічні, біохімічні, морфологічні, математичні методи дослідження. У результаті дослідження, автором розроблений, апробований і впроваджений у практику охорони здоров'я метод лікування ран у породіль із ЦД, що забезпечує зниження післяопераційних ускладнень в акушерстві.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на: ІІ Міжнародному конгресі акушерів-гінекологів “Актуальні питання інфектології в акушерстві та гінекології” (м. Донецьк, 1999) ; ІІІ Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю, який