Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень у породіль із цукровим діабетом

Виявлені механізми неускладненого й ускладненого загоєння післяопераційної рани в породіль із різною реактивністю і спрямованість впливу ПеМП на кров (Іванов Л. І., 1993; Нікіті- на В. В. і співавт., 1997; Рєдкий Ю. К. і співавт., 1998) дають підставу для застосування магнітотерапії з метою оптимізації відбудовних процесів у породіль із ЦД. Доцільним є приведення перебігу некротичних і репаративних процесів і систем, що їх модулюють у породіль на фоні гіперреактивності до такого в породіль із нормореактивністю з відповідними змінами загального аналізу крові, показників ПОЛ, АОС, гормонів. Породіллі після кесарева розтину на фоні нормореактивності спеціального лікування, спрямованого на поліпшення загоєння рани не вимагають.

Проведені дослідження використання МП у породіль із вихідною гіперреактивністю підтвердили слушність їхнього добору для наступного лікування. Вплив ПеМП на місце післяопераційної рани після 1 сеансу не викликало ніяких змін. Всі показники, досліджувані в породіль 4 групи, відповідали таким у породіль 3 групи. Однак на 3 добу післяопераційного періоду рівень кортизолу знижувався на 23, 4%, тобто більш активно, ніж у породіль 3 групи, що є оптимізуючим моментом у механізмі відновлення після операції. Надалі, ПеМП приводило рівень кортизолу до такого в нормореактивних породіль. Після кесарева розтину спостерігається зниження на 24, 5% з поступовим зростанням на 3 добу після операції Т3, та підвищення на 42, 8% з послідуючим зниженням до нормальних значень Т4; деяке підвищення рівня естрогенів із поступовим зниженням, характерним для породіль 1 і 2 груп. Іншими словами, ПеМП сприяє збалансованості гормонального фону.

Зниження рівня кортизолу на 9-10 добу до нормальних значень сприяло переключенню катаболічних процесів на анаболічні. Це підтверджується підвищенням пептидно-нуклеотидного коефіцієнту та зниженням коефіцієнтів ароматичності і розподілення. Результати проведених досліджень показали, що ПеМП стабілізує ПОЛ у крові, приводить до підвищення активності ферментативної ланки АОС (СОД, Ка), і тим самим сприяє збалансованості окислювальних систем. Важливо відзначити, що співвідношення останніх у цієї групи породіль наближається до значень ІРОС у здорових породіль (1, 34-1, 41) із неускладненим загоєнням післяопераційної рани. Підвищення концентрації токоферолу в 1, 5 рази після перших сеансів МП знижує ПГЕ на 15, 4%, що вказує на підвищення резистентності клітин крові до процесів ліпопероксидації. Можливим механізмом підвищення АОА в 1, 3 рази є реактивація окисно-відбудовних ферментів, оборотно інгібіруваних у рані (Герасимов О. М. і співавт., 1993). Під впливом ПеМП поліпшується транспорт кисню в тканині. Це оптимізує відбудовні процеси в рані за рахунок зменшення гіпоксії в тканинах і інтенсифікації усіх ферментних систем.

Магнітний вплив знижує дегрануляцію гладких клітин і запальної реакції крові в породіль із ЦД, що є важливою початковою ланкою неускладненого загоєння післяопераційних ран (Сок- рут В. М. і співавт., 1991). Ослаблення дегрануляції клітин крові знижує концентрацію катепси- ну-Д у крові, при цьому показник наближається до такого в нормореактивних породіль. Паралельно з цим спостерігається посилення фагоцитозу в мазках-відбитках у породіль 4 групи в порівнянні з гіперреактивними жінками, яким не проводилася МТ.

Таким чином, затухання некротичних і активація репаративних процесів у рані приводить до неускладненого загоєння ран. Повторна активація ПОЛ була менше початкової і сполучилася з високою активністю антиокислювальних ферментів, що, мабуть, є важливою умовою адекватної активації клітин фібробластичного ряду, що приводить до успішного результату. До кінця спостереження відзначено зниження МДА і ДК. Вміст катепсину-Д після 3-4 сеансу МТ також знижується (в 1, 1 рази), однак залишається вище нормальних значень, що є важливим фактором колагеногенезу (Шехтер А. Б. і співавт., 1991).

ПеМП робить дезінтоксикаційну дію на організм, що виявляється більш ранньою нормалізацією вмісту СМП у порівнянні з гіперреактивними породіллями 3 групи, не роблячи при цьому токсичного впливу.

Відповідно до отриманих результатів дослідження ПеМП сприяє синхронізації некротичних і репаративних процесів у ранах. При цьому всі досліджувані показники максимально наближаються до таких у нормореактивних породіль, що свідчить про оптимізацію процесів відновлення. Ці дані підтверджені і клінічно. Ознаки грануляції і епітелізації в породіль 4 групи з'явилися в середньому на 3-4 дня раніш, ніж у гіперреактивних породіль 3 групи на фоні традиційної післяопераційної терапії. Раніш зникали набряк і біль в місті рани, нормалізувалася температура тіла. У результаті проведення МТ удалося знизити кількість ускладненого гоєння ран на 29%, скоротити терміни перебування породіль у стаціонарі в середньому на 3-4 доби, що дає позитивний економічний ефект.

Таким чином, проведені дослідження дозволили встановити, що в породіль із ЦД спостерігається гіперреактивність організму, що характеризується підвищенням рівня кортизолу, вираженим лейкоцитозом, ЛІІ, прискореним ШОЕ, активацією процесів ПОЛ і зниженням функції АОС, збільшенням концентрації катепсину-Д, гормональним дисбалансом, розвитком інтоксикаційного синдрому. Це з'явилося підставою для застосування ПеМП із метою оптимізації відбудовних