Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Під час викиду в атмосферу паро- і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюється в атмосфері. Гази з високим показником щільності (вище 1) стелитимуться вздовж землі, «затікатимуть» у низини, а гази зі щільністю менше 1 – швидко розсіюватимуться у верхніх шарах атмосфери.

Характер зараження місцевості залежить від багатьох чинників: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розлив, вибух, пожежа) ; агрегатного стану агентів, що заражають (твердий, рідкий, газоподібний) ; швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі та ін.

Зрештою, зона хімічного зараження охоплює дві території. До першої належить район, що опинився під безпосереднім впливом хімічної речовини, до другої – місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Ці та багато інших чинників, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати під час планування аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об’єктах.

Загальні вимоги до організації та проведення аварійно-рятувальних робіт під час аварій на хімічно небезпечних об’єктах установлює Державний стандарт.

Зокрема, відповідно до стандарту аварійно-рятувальні роботи повинні починатися негайно після ухвалення рішення на проведення невідкладних робіт і проводитися з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання й шкіри, що відповідають характеру хімічної обстановки. Попередньо проводиться розвідка аварійного об’єкта й зони зараження, масштабів і меж зони зараження, уточнюється стан аварійного об’єкта, визначається тип НС.

Головними завданнями хімічної розвідки є:

уточнення наявності та концентрації отруйних речовин на об’єкті робіт, меж і динаміки зміни хімічного зараження;

одержання необхідних даних для організації аварійно-рятувальних робіт і заходів безпеки населення й сил, що здійснюють ліквідацію аварії;

постійне спостереження за зміною хімічної обстановки в зоні НС, своєчасне попередження про її погіршення.

Водночас у зоні зараження ведуть пошуково-рятувальні роботи. Пошук потерпілих здійснюється шляхом суцільного візуального обстеження території, будинків, споруд, цехів, транспортних засобів та інших місць, де могли перебувати люди в момент аварії, а також шляхом опитування очевидців і за допомогою спеціальних приладів (у разі руйнувань і завалів).

Рятувальні роботи в зоні зараження проводять з обов’язковим використанням засобів індивідуального захисту шкіри й органів дихання.

Під час порятунку потерпілих на ХНО враховують характер, ступінь ураження, місце перебування потерпілого. При цьому здійснюються такі заходи:

деблокування потерпілих, які потрапили під завали зруйнованих будинків і технологічних систем, а також знаходяться в пошкоджених заблокованих приміщеннях;

екстрене припинення впливу НХР на організм потерпілих шляхом застосування засобів індивідуального захисту й евакуації із зони зараження;

надання першої медичної допомоги потерпілим;

евакуація людей у медичні пункти та лікувальні заклади для надання лікарської допомоги й подальшого лікування.

Перша медична допомога повинна надаватися на місці ураження, при цьому необхідно:

забезпечити швидке припинення впливу НХР на організм через видалення крапель речовини з відкритих поверхонь тіла, промивання очей і слизових оболонок;

відновити функціонування важливих систем організму шляхом найпростіших заходів (відновлення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця) ;

накласти пов’язки та рани й іммобілізувати ушкоджені кінцівки;

евакуювати потерпілих до місця надання лікарської допомоги й лікування.

Одним з найважливіших заходів є локалізація надзвичайної ситуації та осередку ураження. Локалізацію чи зниження до мінімального рівня впливу уражаючих факторів, що виникли під час аварії на ХНО, залежно від типу НС, наявності необхідних технічних засобів і нейтралізуючих речовин здійснюють декількома способами:

припиняють викиди НХР способами, що відповідають характеру аварії;

ставлять рідинні завіси (водних або нейтралізуючих розчинів) у напрямку руху хмари зараженого повітря;

створюють висхідні теплові потоки у напрямку руху хмари НХР;

розсіюють і зсувають хмари зараженого повітря газоповітряним потоком;

обмежують площі виливу та інтенсивність випару токсичної речовини;

відкачують НХР у резервні ємкості;

охолоджують пролиту рідину твердою вуглекислотою чи нейтралізуючими речовинами;

засипають місце виливу сипучими речовинами;

загущують пролиту речовину спеціальними рецептурами з подальшими нейтралізацією та вивезенням;

випалюють токсичну рідину.

Залежно від типу НС локалізація й знешкодження хмар і проливів НХР може здійснюватися шляхом комбінування наведених способів.

Питання для контролю

Хімічно небезпечні об’єкти та їх характеристика.

Класи аварій на хімічно небезпечних об’єктах.

Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

Поняття стійкості НХР.

Особливості проведення рятувальних робіт під час аварій на хімічно небезпечних підприємствах.

 

 

Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об’єктів народного господарства підвищують їх пожежну небезпеку.

За вибуховою, вибухо-пожежною та пожежною небезпекою об’єкти поділяють на категорії А, Б, В, Г, Д, Е, К.

До категорії А належать нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів. До категорії Б – цехи виробництва й засоби транспортування вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, борошномельні млини. Категорія В охоплює лісопильні, деревообробні, столярні, меблеві виробництва. Об’єкти інших категорій менш небезпечні.

Наслідки пожеж і вибухів на підприємствах народного господарства визначаються уражаючими факторами. У результаті пожежі виникають такі уражаючі фактори, як відкритий вогонь та іскри, підвищена температура оточуючого середовища й предметів, токсичні продукти згорання, дим, дефіцит кисню, з’являється небезпека потрапити під падаючі уламки