Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
69
Мова: 
Українська
Оцінка: 

задушливої та загально отруйної дії:

1) з вираженим опіковим ефектом (акрилонітрил, азотна кислота, з’єднання фтору) ;
2) зі слабкою опіковою дією (сірководень, сірчистий ангідрид, оксиди азоту).
IV. Нейротропні отрути (фосфорорганічні з’єднання, сірковуглець, тетраетілсвинец).
V. Речовини нейротропної та задушливої дії (аміак, гідразин).
VI. Метаболічні отрути (діхлоретан, оксид етилену).
VII. Речовини, що впливають на обмін речовин (діоксин, бензофурани).
Крім того, усі НХР поділяють на швидко діючі та повільно діючі. У разі ураження швидко діючими речовинами картина отруєння розвивається миттєво, а у разі отруєння повільно діючими, перш ніж з’являються симптоми ураження, проходить кілька годин, тобто має місце так званий латентний період.
Тривалість зараження місцевості НХР залежить від їх стійкості – часу, впродовж якого вони здатні завдати шкоди незахищеній людині.
Стійкість і здатність заражати поверхні землі та різних об’єктів залежить від температури кипіння отруйної речовини. До нестійких належать НХР з температурою кипіння нижче 130 С, а до стійких – отруйні речовини з температурою кипіння вище 130 С. Нестійкі НХР заражають місцевість на одиниці чи десятки хвилин. Стійкі – зберігають уражаючу здатність на термін від кількох годин до кількох місяців.
З позицій тривалості уражаючої дії й часу досягнення уражаючого ефекту НХР умовно поділяються на чотири групи:
 нестійкі з швидкою дією (синильна кислота, аміак, оксид вуглецю) ;
 нестійкі уповільненої дії (фосген, азотна кислота) ;
 стійкі зі швидкою дією (фосфорорганічні з’єднання, анілін) ;
 стійкі уповільненої дії (сірчана кислота, тетраетилсвинец, діоксин).
На зараженій території небезпечні хімічні речовини можуть бути у рідкому, твердому, краплиннорідкому, пароподібному, аерозольному й газоподібному стані.
Під час викиду в атмосферу паро- і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюється в атмосфері. Гази з високим показником щільності (вище 1) стелитимуться вздовж землі, «затікатимуть» у низини, а гази зі щільністю менше 1 – швидко розсіюватимуться у верхніх шарах атмосфери.
Характер зараження місцевості залежить від багатьох чинників: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розлив, вибух, пожежа) ; агрегатного стану агентів, що заражають (твердий, рідкий, газоподібний) ; швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі та ін.
Зрештою, зона хімічного зараження охоплює дві території. До першої належить район, що опинився під безпосереднім впливом хімічної речовини, до другої – місцевість, над якою поширюється заражена хмара.
Ці та багато інших чинників, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати під час планування аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об’єктах.
Загальні вимоги до організації та проведення аварійно-рятувальних робіт під час аварій на хімічно небезпечних об’єктах установлює Державний стандарт.
Зокрема, відповідно до стандарту аварійно-рятувальні роботи повинні починатися негайно після ухвалення рішення на проведення невідкладних робіт і проводитися з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання й шкіри, що відповідають характеру хімічної обстановки. Попередньо проводиться розвідка аварійного об’єкта й зони зараження, масштабів і меж зони зараження, уточнюється стан аварійного об’єкта, визначається тип НС.
Головними завданнями хімічної розвідки є:
 уточнення наявності та концентрації отруйних речовин на об’єкті робіт, меж і динаміки зміни хімічного зараження;
 одержання необхідних даних для організації аварійно-рятувальних робіт і заходів безпеки населення й сил, що здійснюють ліквідацію аварії;
 постійне спостереження за зміною хімічної обстановки в зоні НС, своєчасне попередження про її погіршення.
Водночас у зоні зараження ведуть пошуково-рятувальні роботи. Пошук потерпілих здійснюється шляхом суцільного візуального обстеження території, будинків, споруд, цехів, транспортних засобів та інших місць, де могли перебувати люди в момент аварії, а також шляхом опитування очевидців і за допомогою спеціальних приладів (у разі руйнувань і завалів).
Рятувальні роботи в зоні зараження проводять з обов’язковим використанням засобів індивідуального захисту шкіри й органів дихання.
Під час порятунку потерпілих на ХНО враховують характер, ступінь ураження, місце перебування потерпілого. При цьому здійснюються такі заходи:
 деблокування потерпілих, які потрапили під завали зруйнованих будинків і технологічних систем, а також знаходяться в пошкоджених заблокованих приміщеннях;
 екстрене припинення впливу НХР на організм потерпілих шляхом застосування засобів індивідуального захисту й евакуації із зони зараження;
 надання першої медичної допомоги потерпілим;
 евакуація людей у медичні пункти та лікувальні заклади для надання лікарської допомоги й подальшого лікування.
Перша медична допомога повинна надаватися на місці ураження, при цьому необхідно:
 забезпечити швидке припинення впливу НХР на організм через видалення крапель речовини з відкритих поверхонь тіла, промивання очей і слизових оболонок;
 відновити функціонування важливих систем організму шляхом найпростіших заходів (відновлення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця) ;
 накласти пов’язки та рани й іммобілізувати ушкоджені кінцівки;
 евакуювати потерпілих до місця надання лікарської допомоги й лікування.
Одним з найважливіших заходів є локалізація надзвичайної ситуації та осередку ураження. Локалізацію чи зниження до мінімального рівня впливу уражаючих факторів, що виникли під час аварії на ХНО, залежно від типу НС, наявності необхідних технічних засобів і нейтралізуючих речовин здійснюють декількома способами:
 припиняють викиди НХР способами, що відповідають характеру аварії;
 ставлять
Фото Капча