Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

 створюють висхідні теплові потоки у напрямку руху хмари НХР;

 розсіюють і зсувають хмари зараженого повітря газоповітряним потоком;

 обмежують площі виливу та інтенсивність випару токсичної речовини;

 відкачують НХР у резервні ємкості;

 охолоджують пролиту рідину твердою вуглекислотою чи нейтралізуючими речовинами;

 засипають місце виливу сипучими речовинами;

 загущують пролиту речовину спеціальними рецептурами з подальшими нейтралізацією та вивезенням;

 випалюють токсичну рідину.

Залежно від типу НС локалізація й знешкодження хмар і проливів НХР може здійснюватися шляхом комбінування наведених способів.

Питання для контролю

Хімічно небезпечні об’єкти та їх характеристика.

Класи аварій на хімічно небезпечних об’єктах.

Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

Поняття стійкості НХР.

Особливості проведення рятувальних робіт під час аварій на хімічно небезпечних підприємствах.

 

 

Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об’єктів народного господарства підвищують їх пожежну небезпеку.

За вибуховою, вибухо-пожежною та пожежною небезпекою об’єкти поділяють на категорії А, Б, В, Г, Д, Е, К.

До категорії А належать нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів. До категорії Б – цехи виробництва й засоби транспортування вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, борошномельні млини. Категорія В охоплює лісопильні, деревообробні, столярні, меблеві виробництва. Об’єкти інших категорій менш небезпечні.

Наслідки пожеж і вибухів на підприємствах народного господарства визначаються уражаючими факторами. У результаті пожежі виникають такі уражаючі фактори, як відкритий вогонь та іскри, підвищена температура оточуючого середовища й предметів, токсичні продукти згорання, дим, дефіцит кисню, з’являється небезпека потрапити під падаючі уламки будівельних конструкцій, агрегатів, устаткування тощо.

Під час вибуху виникають: повітряна ударна хвиля та уламкове поле, створюване фрагментами об’єктів, що вибухають і руйнуються.

Пожежі, вибухи з наступними пожежами є традиційно небезпечними для території України. Сьогодні пожежі будинків і споруд виробничого, житлового, соціально-побутового й культурного призначення залишаються найпоширенішим нещастям.

Під час пожеж і вибухів люди отримують термічні (опіки тіла, верхніх дихальних шляхів, очей) і механічні ушкодження (переломи, забиття, черепно-мозкові травми, осколкові поранення, комбіновані ураження).

Принципи гасіння пожеж ґрунтуються на розумінні основних шляхів припинення горіння. Це передусім ізоляція зони горіння від кисню, зниження швидкості тепловиділення чи збільшенні швидкості тепловідводу від зони реакції окислювання. Головною умовою при цьому є зниження температури горіння до рівня нижчого за температуру самоспалаху. Досягається це шляхом дотримання чотирьох відомих принципів: охолодження реагуючих речовин, ізоляція зони горіння, розведення реагуючих речовин до незаймистих концентрацій чи концентрацій, що не підтримують горіння, хімічне гальмування реакції горіння. З цією метою застосовують різні вогнегасні речовини, властивості яких докладно описують і класифікують у спеціальних посібниках. Основні способи припинення горіння подано в табл. 3. 9.

 

Таблиця 9

СПОСОБИ ПРИПИНЕННЯ ГОРІННЯ

Охолодження Розведення Ізоляція Хімічне гальмування реакції

Охолодження зони горіння суцільними або диспергованими струменями води. Охолодження перемішуванням займистих речовин Розведення займистої суміші струменями тонкодиспергованої води, газоводяними струменями, незаймистими парами й газами Ізоляція займистого матеріалу від окислювача шарами піни, продуктів вибуху, вогнегасного порошку, вогнезахистною смугою Гальмування реакцій горіння вогнегасним порошком, галоїдопохідними та вуглеводними

 

Питання для контролю

Особливості аварій на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах.

Категорії пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів.

Уражаючі фактори, що виникають під час пожеж і вибухів на підприємствах промисловості.

Принципи гасіння пожеж.

Шляхи припинення горіння займистих матеріалів.

 

 

Попередження надзвичайних ситуацій – це комплекс заходів, що проводяться завчасно й спрямовані на максимально можливе зменшення ризику виникнення лиха, а також на збереження здоров’я людей, зниження шкоди, заподіяної довкіллю, й матеріальних збитків у разі його виникнення.

Організація роботи з попередження надзвичайних ситуацій у масштабах країни здійснюється в межах цільової програми зниження ризиків і зменшення наслідків надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру. Відповідно до цієї програми визначено основні напрями попередження НС і зменшення втрат і збитків від них. Серед них є:

 моніторинг навколишнього природного середовища й стану об’єктів народного господарства;

 прогнозування НС природного й техногенного характеру й оцінювання їх ризику;

 раціональне розміщення продуктивних сил територією країни з погляду природної й техногенної безпеки;

 запобігання в можливих межах деяких несприятливих і небезпечних природних явищ і процесів шляхом систематичного зниження їх потенціалу, що накопичується;

 запобігання аварій і техногенних катастроф шляхом підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності устаткування;

 розробка й здійснення технологічних заходів зниження можливих втрат і збитку від НС (зменшення їх можливих наслідків) на конкретних об’єктах і територіях;

 підготовка об’єктів економіки й систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах НС;

 розробка та участь у спеціальних заходах попередження терористичних і диверсійних актів та їх наслідків;

 декларування промислової безпеки й ліцензування видів діяльності в галузі промислової безпеки;

 проведення державної політики захисту населення