+3 8(066) 185-39-18
fjustify;">домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогосподарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, капітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них;
задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб'єкта є одним із найвагоміших компонентів сукупного попиту;
частина доходу, що залишається невикористаною домогосподарствами при витратах на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужним джерелом формування фінансових ресурсів держави.
Не дивлячись на те, що домогосподарство – це найменший компонент економіки, його роль, є досить великою, що підтверджується Болотіною Є. В. : «домогосподарства мають, якщо не більший, то принаймні й не менший вплив на економічний добробут, ніж інші сегменти економіки» [5, с. 8]. Кожне домашнє господарство аналогічно підприємствам повинне прагнути до рентабельності, тобто збалансовувати доходи і витрати, та мати певні запаси, оскільки наявні в нього доходи і засоби порівняно з потребами та завданнями обмежені [8, с. 128].
Схематично входження домогосподарств у економічний кругообіг у ринковій системі зображено на рисунку 1. 1.
Рис. 1. 1. Домогосподарства в економічному кругообігу [4, с. 159]
У науковій та навчальній літературі вітчизняних та західних науковців сформувались різні погляди на економічні функції домогосподарств, тобто сім'ї. Так, українські автори підручника «Основи економічної теорії (політекономічний аспект) « трьома основними функціями сім'ї називають споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Російський економіст Г. Журавльова, розглядаючи сім'ю як основну ланку формування та нагромадження «людського капіталу», виділяє систему функцій сім'ї на стадіях освіти (створення умов для виробництва «людського капіталу»), виробництва і реалізації такого капіталу. На першій стадії, на її думку, функціями сім'ї є формування та використання сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, на другій – дітородна, функція соціалізації та рекреаційна; на третій – індивідуальна участь членів сім'ї у ринковому господарстві, корпоративні форми участі у ринковій економіці, ведення домашнього господарства та організація сімейного бізнесу [3, с. 258].
Проте обидві класифікації не ґрунтуються на чітких методологічних засадах. Ними, з одного боку, може бути визначення функцій сім'ї за сферами суспільного відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання), з другого – рух відносин приватної власності, на якій базується сім'я, у різних сферах суспільного відтворення з урахуванням двох основних форм приватної власності. Якщо йдеться про сім'ї найманих працівників, то їхній розвиток у кінцевому підсумку підпорядковується законам еволюції різних форм капіталу; сімей дрібних товаровиробників – рухові дрібнотоварної власності; тоді як сім'ї капіталістів визначають такий рух, управляють різними формами капіталістичної власності (капіталу).
Оскільки сім'ї найманих працівників кількісно переважають, то їх економічні функції слід розглядати згідно з критеріями розмежування сфер відтворення в органічному поєднанні з рухом приватної трудової власності, з урахуванням її підпорядкованості законам розвитку та функціонуванню різних форм сукупного капіталу, з одного боку, певного поєднання при цьому інтересів та потреб найманого працівника, колективу та суспільства з другого [3, с. 258].
Виходячи з цього основними економічними функціями найманої сім'ї є [3, с. 259]:
створення певних умов для відтворення сукупного капіталу, а водночас особистісного чинника розвитку сімейної трудової власності, що відбувається у процесі споживання;
функція постачання особистісного фактора виробництва, що реалізується у процесі купівлі-продажу робочої сили, а водночас створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу, юридичним закріпленням якої є укладання індивідуального або, здебільшого, колективного договору;
функція нагромадження капіталу, яка реалізується у процесі капіталістичного виробництва, а заразом, і певного розширення приватної трудової власності, яка можлива у разі отримання заробітної плати на рівні вартості цього специфічного товару;
сприяння кругообороту та обороту сукупного капіталу, його розподілу між сферами та галузями економіки внаслідок діяльності найманих працівників у сфері торгівлі, банківській сфері тощо;
поєднання процесу споживання частини сімейного бюджету з його частковим заощадженням, внаслідок чого, з одного боку, формуються сприятливіші умови для розширеного відтворення сукупного капіталу, а з другого – розширюються межі для накопичення приватної трудової власності сім'ї.
У межах кожної із названих економічних функцій сім'ї можна відокремити підфункції. Так, з метою створення певних умов для відтворення сукупного капіталу та особистісного чинника розвитку при ватної трудової власності окремими підфункціями є: а) ведення домашнього господарства (приготування їжі, прання білизни тощо) ; б) соціалізація підростаючого покоління, тобто його включення до системи суспільних відносин шляхом виховання дітей, їхньої освіти, піклування про здоров'я тощо.
Ведення домашнього господарства є складною і трудомісткою справою, яка, передусім, падає на плечі жінки. Так, згідно з оцінками спеціалістів, прасування білизни впродовж години супроводжується такою ж втратою калорій, як праця каменяра [3, с. 260].
Друга економічна функція сім'ї (постачання особистісного фактори виробництва та створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу) включає такі підфункції, як пошук оптимального робочого місця, отримання належної кваліфікації, укладання договору з підприємцем.
Функція нагромадження капіталу і певне розширення приватної трудової власності передбачає здійснення таких підфункцій, як процес праці, процес зростання вартості (коли найманий працівник після відтворення своєї робочої сили створює додаткову вартість для капіталіст;!), закупівля необхідних товарів і послуг та інше [3, с. 260].
У межах функції сприяння