Роль збуджуючих амінокислот і опіатних механізмів у розвитку резистентних форм епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

30

Мова:

Українська

Оцінка:

КК, що викликає ТЕПК (4, 0 мкг) на фоні в/шл введення DАМGО дозою 5, 0 нмоль супроводжувалося виникненням судорог, латентний період яких був меншим, ніж у контролі, на 45, 3% (P<0, 05). Судорожні прояви були сильнішими, ніж у контролі, на 23, 0% (P<0, 05). Збільшення дози DAMGО призводило до скорочення латентного періоду перших судорог, зростання виразності судорог: при введенні максимальної дози (50, 0 нмоль) практично в усіх тварин відзначалися повторні судорожні реакції з летальними наслідками. В/шл введення інтактним тваринам аналогічних доз КК в умовах застосування DAMGО посилювало виразність судорожних реакцій тільки при застосуванні максимальної дози DAMGО (50, 0 нмоль), при цьому судороги не набували повторного характеру і летального наслідку (рис. 1).

Ефекти динорфіну А1-13. Застосування КК (0, 05 мкг) на фоні попереднього введення динорфіну А1-13 (30 нмоль) викликало КС у 10% щурів, тимчасом як введення епілептогену дозою 0, 5 мкг – у 60% тварин. ED50 КК збільшувалася до 0, 42±0, 04 мкг, що в 1, 7 разу перевищувало ED50, визначену при самостійному введенні епілептогену. КК (0, 5 мкг) на фоні введення динорфіну А1-13 (30 нмоль) викликала характерну ТЕПК у 10% щурів. При введенні КК (3, 0 мкг) ТЕПК спостерігалася у 70% тварин. ED50 склала 2, 21±0, 2 мкг, що в 1, 5 разу перевищувало ED50, визначену при самостійному введенні епілептогену.

Застосування динорфіну А1-13 в умовах в/шл введення інтактним щурам КК (0, 6 мкг) призводило до доза-залежного подовження латентного періоду перших КС. При цьому введення препарату вже дозою 10, 0 нмоль ефективно збільшувало досліджуваний показник (на 44, 0%) (P<0, 05). При застосуванні динорфіну А1-13 дозами 30, 0 і 50, 0 нмоль, КК викликала судороги, тяжкість яких була меншою, ніж у контролі (на 38, 0 і 52, 0% відповідно) (P<0, 05). Застосування динорфіну А1-13 у тварин в умовах моделювання ТЕПК супроводжувалося доза-залежним збільшенням латентного періоду судорожних реакцій. Причому вже при дозі 5, 0 нмоль латентний період судорог був вищим за такий в контролі на 37, 0% (P<0, 05). Введення дози динорфіну А1-13 (5, 0 нмоль), мінімальної із досліджуваних, супроводжувалося зменшенням тяжкості судорог, викликаних КК (4, 0 мкг), на 35, 0% проти такого показника у контролі (P<0, 05). Максимальна доза динорфіну А1-13 призводила до зменшення судорог, тяжкість яких складала 32, 0% проти такого показника у контролі (P<0, 05) (рис. 2).

Аналогічне застосування динорфіну А1-13 у щурів у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу мигдалика супроводжувалося подовженням латентного періоду КС. При цьому тільки введення динорфіну А1-13 дозами 30, 0 і 50, 0 нмоль викликало збільшення латентного періоду, відповідно на 49, 0 і 75, 0%, проти такого показника в групі контролю (P<0, 05). В жодній з досліджених доз динорфін А1-13 не викликав достовірного зниження тяжкості судорожних реакцій (P>0, 05). При формуванні ТЕПК тільки в умовах використання максимальних доз пептиду (30, 0 і 50, 0 нмоль) відзначалося достовірне збільшення латентного періоду – відповідно на 53, 0 і 75, 0% проти таких у контролі (P<0, 05). При застосуванні динорфіну А1-13 дозою 50, 0 нмоль інтенсивність судорог була на 44, 0% меншою, ніж у групі контролю (P<0, 05).

Ефекти DADLE. Введення КК дозою 0, 1 мкг на фоні застосування DADLE (в/шл, 30 нмоль) у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу супроводжувалося розвитком КС у 9, 0% щурів. При введенні дозою 0, 75 мкг епілептогену КС розвивалися у 58, 3% щурів. ED50 КК за цих умов склала 0, 63±0, 05 мкг, що в 2, 5 разу перевищувало аналогічний показник у кіндлінгових щурів до застосування DADLE. ED50 КК, яка викликає ТЕПК, склала 2, 36±0, 2 мкг, що було в 1, 6 разу вище за аналогічний показник у кіндлінгових тварин без застосування DADLE.

Застосування DADLE дозами 30, 0 і 50, 0 нмоль із введенням КК (0, 6 мкг) в/шл викликало у інтактних щурів збільшення латентного періоду перших судорог (на 46, 0 і 74, 0% відповідно) (P<0, 05). При цьому тяжкість судорог була меншою за таку в групі контролю (на 35, 0 і 45, 0% відповідно) (P<0, 05) (рис. 3). Аналогічне застосування DADLE у інтактних тварин із введенням КК (4, 0 мкг) також супроводжувалося доза-залежним подовженням латентного періоду перших судорог, що при використанні епілептогену дозами 30, 0 і 50, 0 нмоль вірогідно перевищувало показник у тварин контрольної групи на 55, 0 і 86, 0% відповідно (P<0, 05). Тяжкість судорожних проявів також доза-залежно зменшувалася: вже при в дозі 10, 0 нмоль судороги були меншими за такі в контролі на 33, 0% (P<0, 05).

Застосування DADLE у щурів у віддаленому періоді кіндлінгу не змінювало ефекти КК (0, 6 мкг) (P>0, 05). Введення КК дозою 4, 0 мкг, на фоні попереднього застосування DADLE (50, 0 нмоль), супроводжувалося збільшенням латентного періоду перших судорог на 46, 0% і зменшенням тяжкості судорожного синдрому на 30, 0% проти таких показників у контролі (P<0, 05). Слід зазначити, що у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу відзначається підвищення епілептогенних ефектів стимуляції центральних -опіатних рецепторів під впливом DAMGО стосовно дії КК. При цьому зберігається протисудорожна ефективність динорфіну А1-13 і DADLE, однак її виразність була меншою