Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) примірними органами

Примирна комісія – це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору та складається з їхніх представників.

Метою його створення є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору. Залежно від рівня спору розрізняють національну, галузеву, територіальну та виробничу примирні комісії. Залежно від рівня спору закон встановлює різні строки утворення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою заявою однієї із сторін:

- на виробничому рівні – у триденний термін;

- на галузевому або територіальному рівні – у п’ятиденний термін;

- на національному рівні – у десятиденний термін з моменту виникнення колективного трудового спору.

Комісія складається з однакової кількості представників сторін. Ініціатором утворення примирної комісії може виступати будь-яка зі сторін. Вона звертається до іншої сторони з письмовою заявою, в якій вказуються пропозиції про утворення примирної комісії, її кількісний склад, а також щодо кандидатур її персонального складу. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається ними спільно та оформляється відповідним протоколом.

Сторони самостійно визначають порядок делегування представників до комісії, персональний склад представників та їхні повноваження і оформляють це відповідним рішенням. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

На комісію покладаються такі повноваження:

обговорення умов та порядку вирішення колективного спору, а також обмін думками представників з цих питань;

консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями;

обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору і вибір з них найбільш прийнятного.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін. За відсутності такої домовленості сторони несуть витрати у рівних частках.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань та обирають голову комісії. Моментом створення комісії є делегування сторонами своїх представників до комісії.

Відповідно до закону комісія повинна розглянути спір і прийняти рішення у такі терміни:

виробнича примирна комісія – у п’ятиденний термін;

галузева або територіальна примирна комісія – у десятиденний термін;

національна примирна комісія – у п’ятнадцятиденний термін з моменту створення комісії.

За згодою сторін спору ці терміни можуть бути продовжені. Примирна комісія розглядає спір на своїх засіданнях. У разі потреби вона може залучити до свого складу незалежних посередників.

Незалежний посередник – це визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примиреною комісією взаємоприйнятного рішення.

Незалежний посередник може бути обраний сторонами спору самостійно або за рекомендацією Національної служби посередництва і примирення. Як зазначається у літературі, посередництво передбачає активні форми втручання незалежного посередника, за яких він може пропонувати сторонам способи вирішення колективного спору. Його рекомендації розглядають як необов’язкові рекомендації[9].

За домовленістю між сторонами у роботі примирної комісії можуть брати участь й інші особи: експерти, консультанти тощо. Примирна комісія правомочна розглядати спір і ухвалювати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин представників від кожної зі сторін і незалежний посередник, якщо він введений до складу комісії. Її рішення оформляється протоколом. Рішення примирної комісії має для сторін обов’язкову силу. Воно виконується у порядку та в строки, визначені примирною комісією, яка направляє рішення сторонам на наступний день після його прийняття. Рішення також направляється регіональному відділенню Національної служби посередництва і примирення. Комісія припиняє свою роботу на наступний день після його прийняття.

 

 

У разі неприйняття примирною комісією взаємоприйнятного рішення колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем.

Він також вирішує колективні трудові спори, якщо їхнім предметом є:

виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;

невиконання законодавства про працю.

Трудовий арбітраж – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і який приймає рішення щодо суті колективного трудового спору.

Основним завданням трудового арбітражу є вирішення спору між сторонами колективного трудового спору.

Він розглядає спір, дотримуючись таких принципів:

законності;

незалежності;

рівності сторін спору;

змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і доведенні своєї правоти;

арбітрування;

гласності та відкритого розгляду спорів.

Арбітраж утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника. На відміну від примирної комісії закон не пов’язує терміни утворення трудового арбітражу і терміни прийняття ним рішення із рівнем колективного трудового спору. Незалежно від рівня колективного спору трудовий арбітраж утворюється у триденний термін з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комісією або ж з моменту виникнення спору, якщо він не підлягає розгляду примирною комісією[10].

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за погодженням між сторонами спору. Рішення про це оформляється протоколом. До складу трудового арбітражу можуть входити