Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) примірними органами

На другий день Горобець записався на прийом до директора і був ним прийнятий. Директор уважно вислухав Горобця і пообіцяв вжити необхідні заходи.

Пройшло декілька днів, але в цеху нічого не змінилося. Група робітників звернулися до Горобця із запитанням, чи виконав він доручення трудового колективу і чи можуть вони за відсутності дій з боку директора оголосити страйк.

Дайте аргументовану відповідь робітникам.

Відповідь на практичне завдання.

Правовою базою вирішення даного завдання є Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) «. Згідно ст. 4 Закону вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Відповідно до ст. 5 власник або уповноважений ним орган (представник) зобов’язаний розглянути вимоги найманих працівників, та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону).

Згідно ст. 18 страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Отже, спираючись на норми закону можна зробити наступні висновки. Відповідно до законодавства колектив механічного цеху на загальних зборах висунув вимоги до директора заводу та обрав особу, яка буде представляти їх інтереси. Директор зобов’язаний був розглянути вимоги найманих працівників, та повідомити їх представника про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог, але це не було зроблено і тому з цього моменту виникає колективний трудовий спір.

Колектив механічного цеху може розпочати страйк тільки після проведення примирних процедур.

 

 

Протягом ряду років працівники кооперативно-фінансового інституту при укладенні колективного договору намагалися включити до нього пункт про максимальні норми педагогічного навантаження викладачів. Адміністрація інституту категорично заперечувала проти цього, посилаючись на те, що наявний обсяг педагогічного навантаження повинен бути повністю розподілений між штатними викладачами. При встановленні максимальних норм частина педагогічного навантаження може виявитися нерозподіленою.

При підготовці колективного договору в цьому році представники профспілкового комітету завили, що, якщо такий пункт не буде включено до колективного договору, профспілковий комітет оголосить і очолить страйк.

За яких умов страйк може бути визнаний законним?

Відповідь на практичне завдання.

Правовою базою вирішення даного завдання є Закон України «Про колективні договори та угоди». Згідно ст. 11 Закону для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури.

Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами.

Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору.

У разі недосягнення згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Розглядаючи дану ситуацію треба зазначити, що для того щоб оголосити страйк спочатку треба провести примирні процедури і тільки у разі недосягнення згоди між сторонами допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

 

 

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (зі змін. і доп.)

2. Кодекс законів про працю України затверджений Законом № 322-VIII від 10 грудня 1971 р. (зі змін. і доп.)

4. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) « від 03. 03. 98 № 137/ ВВР України. – 1998. – № 34. – Ст. 227. (зі змін. і доп.)

5. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІV // ВВР України. – 1999. – № 45. – Ст. 397 (зі змін. і доп.)

6. Закон України” Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р. // ВВР України. – 1993. – № 36. – Ст. 361. (зі змін. і доп.)

7. Закон України „Про організації роботодавців” від 24 травня 2001 р. № 2436 // Урядовий кур’єр. – 2001. 27 червня.

8. Указ Президента України «Про утворення Національної служби посередництва і примирення» від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 //Праця і зарплата. – 1998. – № 23 (159).

9. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про примирну комісію» від 4 травня 1999 р. № 36.

10. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про трудовий арбітраж» від 4 травня 1999 р. № 37.

11. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про порядок підготовки і прийняття рішення трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) « від 20 вересня 1999 р. № 88.

12. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікації» від 4 квітня 2000 р. № 26.

13. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про порядок реєстрації Національною службою посередництва і примирення висунутих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) « від 6 квітня 2000 р. № 29.

14. Наказ національної служби посередництва і примирення «Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) « від 24 квітня 2000 р. № 92.

15. Болотіна Н. Б. Трудове право. – К. : Вікар, 2004.

16. Бурак В. Я. Трудові спори. Порядок їх вирішення в Україні. – К. : Знання, 2003.

17. Грузінова Л. П. Трудові спори. Навчальний посібник. – К. : МАУП, 2002.

18. Запара С. Генезис юридичного змісту поняття ''колекнивні трудові спори (конфлікти) // Право України. – 2003. – № 8.

19. Зуб І. В. Коментар до Закону „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) ” // Кодекс законів про працю України. -Ужгород, 1998. – С. 254.

20. Пилипенко П. Д. Основи трудового права України. – Л. : Магнолія плюс, 2005. с.

21. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. – Х. : Консум, 2002.

22. Соціально-трудові відносини та вирішення трудових спорів. – К. : Основа, 2002.

23. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В. А. Скоробагатько, М. І. Федишин. – К. : Істина, 2000.

24. Шершель Л. Колективні трудові спори: виникнення і порядок врегулювання // Праця і зарплата. – 2002. – № 43.

25. Яресько А. Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) // Право України». – 1998. – № 8.