Розробка іміджевої реклами підприємства

Дедалі більш популярними стають меблі з «масиву» або натурального дерева. Причому «масивом» можуть бути не всі меблі, а лише зовнішні елементи-прикраси.

Таким чином, меблеву промисловість можна вважати одним із перспективних секторів розвитку економіки України, що потребує підтримки держави.

Серед основних заходів, які стимулювали б розвиток меблевого виробництва, визначені такі:

1. Визнати меблеву промисловість у рамках України якщо не пріоритетною, то принаймні перспективною.

2. Забути про Китай і ретельно вивчити досвід Польщі, Естонії, Латвії, Литви.

3. Конкурувати з допомогою дизайну, використовуючи національні традиції, удосконаленого сервісу й обслуговування.

4. Інвестувати кошти у перспективні вітчизняні наукові дослідження і галузеву освіту.

5. Розвивати вітчизняне виробництво обладнання, фурнітури і матеріалів.

6. Захистити виробника всіма можливими засобами державного регулювання.

Здійснення цих заходів дасть можливість не тільки наростити «меблеві м’язи» (наявність сильних м’язів, можливо, дозволить мишці втекти від тигра), але й частково розв’язати соціально значущі проблеми державного масштабу.

В Україні виступає початковим етапом аналізу галузевої бізнес-моделі створення доданої вартості, а також засвідчують динамічне зростання споживання необроблених деревостружкових плит, фанери й інших матеріалів. Поряд з внутрішнім виробництвом, більшість українських компаній інтенсивно працює на імпортних поставках матеріалів і комплектуючих. Доведено, що основним товарним сегментом національного ринку меблів є сегмент меблів для сидіння, який фактично є одним з найбільш експортно-орієнтованих.

Аналіз структури та спрямованості експортно-імпортних потоків вітчизняних підприємств дозволив зробити висновок, що найбільшим попитом на зовнішніх ринках користується не готова продукція українських підприємств, а комплектуючі національного виробництва. Значна частка експорту української продукції спрямована до країн СНД, натомість імпортні потоки надходять з країн ЄС. В основному Україна імпортує високотехнологічні комплектуючі та готові меблі різних типів, а імпортери тим самим загострюють конкуренцію на внутрішньому ринку.

Діагностування агрегованих показників фінансової звітності підприємств меблевої промисловості у розрізі великих і малих суб’єктів господарювання дозволяє розрахувати традиційні співвідношення ефективності, а саме: оборотність оборотних активів, рівень економічного спрацювання, продуктивність праці персоналу, фондоозброєність, фондовіддачу, рентабельності різних видів тощо. На основі використання вказаних аналітичних індикаторів побудовано модель «ДюПонт-аналізу», яка дозволила засвідчити, що, по-перше, основний позитивний вплив на зміну галузевого рівня рентабельності використання активів підприємствами меблевої промисловості у 2010-2015 рр. справила рентабельність реалізованої продукції, по-друге, основні негативні зміни зумовлені пропорціями валового та операційного прибутку, часткою поточних зобов’язань у структурі джерел фінансування діяльності меблевих підприємств. Зростання продуктивності праці підприємств меблевої промисловості проаналізовано також за ієрархічним підходом, що дозволило виділити ключові фактори змін цього показника – зростання фондоозброєності праці та фондовіддачі основних засобів, що у сукупності компенсувало падіння дохідності меблевої продукції у 2010-2015 рр.

За результатами підрахунку традиційних економічних показників, побудовано галузеву модель формування операційної доданої вартості в меблевому бізнесі України, враховуючи структуру власності підприємств. Доведено, що основним джерелом створення доданої вартості меблевими інтегрованими компаніями є лісове господарство, актуальність якого з року в рік підвищується (середньорічний приріст операційної доданої вартості за 2010-2015 рр. становить 134, 3%). Така ситуація свідчить про ресурсну модель національного розвитку меблевих інтегрованих компаній, а також про поступове виснаження національних лісових ресурсів і загострення проблем матеріального забезпечення майбутнього розвитку меблевого сектору України. Згідно з розрахунками збільшується також актуальність спеціалізованих каналів збуту меблевої продукції, оскільки протягом 2010-2015 рр. підвищилася частка доданої вартості (з 12, 3% у 2010 р. до 13, 2% у 2015 р.), що формується у сфері оптової торгівлі меблевою продукцією, у той час як роздрібні формати торгівлі меблями практично розмиваються універсальними магазинами.

На основі інформації попередньо відібраних п’ятнадцяти найпотужніших підприємств меблевої промисловості з різних товарних сегментів проведено оцінку ефективності (табл. 2. 1). 

Розраховані індекси ефективності, витратомісткості та продуктивності дозволили виділити групи підприємств, які розвиваються за прогресивними, інтенсивними та регресивними моделями. До групи підприємств-лідерів інтенсивного розвитку відповідно до методики належать ТОВ «Ено меблі Лтд. «, ЗАТ «Енран», ТОВ «Фабрика «Класум», ТОВ СП «Венето», ТОВ «Сведвуд Україна», ТОВ «Гербор Холдінг», ТОВ «БРВ Україна», ТОВ «ВТФ «Велам».

На основі праць Д. Скотт-Сінка розроблено модель аналізу результативності на базі коефіцієнтів дієвості, економічності, якості, продуктивності, інноваційності, прибутковості та якості трудового життя. Використання вказаних аналітичних індикаторів виявило значні розбіжності у специфіці розвитку відібраних меблевих підприємств, одні з яких орієнтуються на торгівельні формати, а інші на – виробничі. Результативність діяльності підприємств вибірки має суттєві відмінності в межах вибірки та відрізняється від результатів аналізу ефективності, а також не дає однозначної оцінки перспектив їх розвитку на меблевому ринку України. Така ситуація підкреслила необхідність розроблення адекватного методичного інструментарію оцінки економічних результатів і управління національними промисловими підприємствами з урахуванням кращого світового досвіду.

 

 

Вітчизняний ринок меблевої продукції є одним з найбільш