Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

На цьому місці оповідь зупиняється і дитину просять її продовжити. Характерним для всіх продовжень дітей, що пережили сімейне насилля, була повна відсутність хвилювання старших птахів за долю малюка. Ніхто не пробував йому допомогти, ніхто не літав над ним, ніхто не шукав. Пташенятко, що випало із гнізда, було повністю полишене сам на сам із бідою.

Наведемо кілька характерних оповідей: «Маленьке пташенятко літати ще не вміло, тому впало і вбилось», «Холодно в лісі було, то пташенятко замерзло», «Пташенятко впало і дуже забилось, поламало крило, дуже кричало. Його крик почув вовк, прийшов і з'їв», «Пташенятко полетіло вниз і страшенно злякалось. Воно почало махати крилами і раптом відчуло, що летить. Воно летіло, летіло і залетіло дуже далеко, туди де не буває таких страшних дощів і завжди світить сонечко. Там воно зустріло таких же пташенят як і воно само, і всі стали жити разом», «Пташенятко було сильно поранене і плакало. Тут лісом проходив хлопець. Він побачив пташенятко, взяв його до себе додому. Дома побудував йому гніздо на груші. Там пташенятко і почало жити».

Решта оповідань у тій чи іншій формі повторювала наведені сюжети, які можна згрупувати за такими ознаками:

Полишене пташенятко вмирає.

Пташенятко знаходить якась зла сила (вовк, лисиця, мисливець, розбійник, взагалі зла людина) та вбиває.

3. Пташенятко якимось чудом самостійно долає труднощі та потрапляє до певного захищеного місця, де у нього з'являються друзі.

4. Пташенятко рятує «добра сила» (зазвичай це людина, але були розповіді де такою істотою-рятівником ставала та чи інша лісова тварина − ведмідь, лев, навіть заєць. Однак слід відмітити, що саме тварина, а не птах.

Всі вищенаведені сюжети свідчать про порушення родинних стосунків, відсутність надії на допомогу батьків.

При виконанні проективних малюнків відразу кидалась у вічі їх кольорова гамма. Діти користувались простим або чорним олівцем. Змусити розфарбувати малюнки вдавалося рідко. Більшість затриманих категорично відмовлялись вносити колір у свої роботи. При чому таке нехтування кольорами стосувалася тільки проективного малювання, про що свідчать яскраві картини, створені тими ж дітьми на заняттях з малювання. Тому можна вважати, що вибір чорно-сірої гамми є характерним для дітей з досвідом домашнього насилля.

При виконанні малюнка «Будинок − дерево − людина» повторювались такі елементи:

Зображення тільки однієї, до того ж бокової стіни будинку.

Якщо зображено дві стіни, то бокова стіна виділялась товстішими

лініями.

Надмірно гострий дах.

Відсутність фундаменту.

Розташування малюнка внизу аркуша.

Ці чотири елементи зустрічались у майже 90% малюнків. Окрім цих основних елементів, що можуть вказувати на досвід сімейного насилля, в малюнках дітей часто зустрічались глухі стіни без вікон, дуже маленькі вікна, або такі, що містилися над дверима (ніби на другому поверсі), відсутність димаря або зламаний димар, будинок з хаотично розташованими елементами.

У малюнку дерева слід відмітити відрізаність кореневої системи (з початку аркуша виростає вже сам стовбур), шрами, дупла, в кроні − зламані гілки.

Малюнок людини схематичний з мінімумом деталей.

Проективна методика «Малюнок сім'ї» давався у двох пов'язаних варіантах. Спочатку дітям пропонувалось намалювати свою сім'ю такою, як вона є. При аналізі зверталась увага на кількість членів сім'ї, їх розміщення на просторі малюнка, розмір, промальовування деталей. Характерною для дітей притулку деталлю стала фіксація розпаду внутрішньо сімейних стосунків через зображення (навіть 16-річними підлітками) кожного члена сім'ї автономно, розкиданими на просторі аркуша, повернутими в різні боки. Часто члени сім'ї зображувались у профіль, ніби повернуті спинами один до одного.

Класичний малюнок сім'ї доповнювався його модифікацією «Малюнок сім'ї у вигляді живих істот». Дітям пропонувалось уявити собі, що до них у родину прийшов чарівник (прибулець з іншої планети, безумний науковець з надсекретної лабораторії) та перетворив всіх на якісь живі істоти. Зробив він це не зі зла, а щоб люди відчули, як живуть тварини, птахи, риби, комахи, плазуни. До того ж цей чарівник не сам визначав кому у що перетворитись, а так би мовити дозволяв кожному стати тим, хто йому ближчий. Обов'язково дітей попереджали, що немає поганих і хороших тварин − всі вони просто чудові. Характерно, що діти із задоволенням брались до роботи. При її виконанні проявляли масу емоцій та робили безліч гострих коментарів, не приховуючи своїх переживань у контактах з членами родини.

Так хлопець, який боляче переживав вороже ставлення до себе з боку братів, зобразив себе свинею, братів вовками, а бабусю левом. На іншому малюнку маленьке козенятко оточено вогне-дихаючими драконами, які до того ж б'ються один з одним.

Проаналізувавши думки дітей стосовно виховного процесу у сучасній українській сім'ї можна констатувати, що:

батьки відчувають дефіцит психолого-педагогічних знань стосовно виховання власної дитини, про що свідчать відповіді 75% опитаних батьків;

стосунки батьків та дітей з погляду