Соціологія

Дослідники теорії розвитку соціології вважають, що якщо в XIX столітті центром соціологічної думки була Західна Європа, то, починаючи з XX століття, центр перемістився у США. У 1892 р. була відкрита перша у світі кафедра соціології і соціологічний факультет у Чикагському університеті. Якщо в 1901 р. курс соціології викладався в 169 університетах і коледжах США, то вже до кінця 90-х, майже в усіх. Така тенденція була зумовлена суспільними потребами та наданням соціології характеру емпіричних досліджень. Підвищенню авторитету соціології сприяло також усунення яскраво вираженої ідеологічної функції.

Значне місце в соціології США займають проблеми соціалізації різних соціальних груп, адаптації до нових для людей соціальних і культурних цінностей, подолання соціальних конфліктів і забезпечення соціальної стабільності і добробуту громадян. У цілому, завдяки розвитку емпіричних досліджень, розробці фундаментальної методології, використанню математичного і статистичного апарата, моделюванню й експерименту, сучасна соціологія перетворилася на точну науку.

 

1. Чим відрізняється предмет соціології від її об'єкта?
2. Чи є суспільство предметом вивчення соціології?
3. Дайте характеристику структури соціологічного знання?
4. Назвіть основні рівні соціологічного знання, у чому полягає їх розходження?
5. Розкрийте зміст термінів "соціальне" та "соцієтальне"?
6. Розкрийте зміст відносин «рівність – нерівність».
7. Охарактеризуйте основні функції соціології?
8. Яку роль відіграє соціологія в системі суспільних наук?

 

 

1. Становлення соціології у XIX і першій половиніXX століття.
2. Закордонна соціологія в другій половині XX століття.
3. Розвиток вітчизняної соціологічної думки.

 

1. У XVII ст. вперше в теоріях соціальної філософії виникла ідея про те, що суспільство - це складна система. Філософи тієї епохи розглядали суспільство як частину природи і вивчали його як її частину. У XVIII ст.. виникає модель розуміння суспільства, подібного складній машині ("механічна модель"), у якій кожен соціальний інститут виконує роль "гвинтика". Отже, суспільство можна перебудовувати, модернізувати, подібно машині, відповідно до заданої цілі. Такий механістичний підхід не виправдався. У період французького Просвітництва (Вольтер, Ж. Руссо) панувала ідея, що становлення і розвиток суспільства відбувається через розвиток окремих людей, за допомогою таких інститутів, як виховання і освіта. Однак, вже в цей період французькі філософи Гольбах і Гельвецій висловили ідею, що саме суспільство і умови соціального життя людей формують їхній характер і мотиви поведінки. Особистість діє в межах суспільства, а не як автономний суб'єкт.

XIX століття - вік шалених успіхів у науці - породжує два різних підходи до рушійних джерел розвитку суспільства. Для К. Маркса і Ф. Енгельса відкриття теорії устрою живої речовини й теорія еволюції Ч. Дарвіна стали основою розвитку вчення про розвиток суспільства через постійно існуючі класові протиріччя  і можливості революційного перетворення суспільства. Для О. Конта, Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, М. Вебера й інших ці відкриття стали основою для створення вчення про суспільство, заснованого на принципах колективної відповідальності і органічної взаємозалежності - на засадах еволюційного розвитку.

Економічним фактором зростання ролі соціальних досліджень став швидкий розвиток капіталізму з властивою йому урбанізацією, різкою соціальною диференціацією, наростанням соціальних конфліктів і, як наслідок, -необхідністю пояснити причини соціальних криз і потребою знайти нові способи керування масами. Ми маємо на увазі те, що усі авторитарні режими керували за принципом прямого примусу, а буржуазні демократичні правління повинні були знайти і непрямі засоби соціальної мотивації. Окрім цього, існував чисто науковий інтерес - яким же чином існує суспільство? Соціологія як самостійна наука про суспільство остаточно сформувалася у другій половині XIX століття.

Огюст Конт (1798-1857) - вчений, який увів термін "соціологія", різко протиставив соціологію і філософію. Основне досягнення О.Конта - відокремлення "науки" від "метафізики" і теології. Суспільство розвивається внаслідок інтелектуальної еволюції людства. У "Курсі позитивної філософії" він писав, що пізнавальна діяльність людей і, в цілому, їхня суспільна свідомість пройшли через три стадії свого розвитку: теологічну, метафізичну і позитивну.

На теологічній стадії людський розум за кожним фізичним явищем убачав дію надприродних сил. Усі питання моралі, політики, соціального життя розглядалися на основі релігійної свідомості та її цінностей. На метафізичній стадії людська свідомість оперує вже не уявою, а емпіричними знаннями, які відбивають реальні процеси. Оскільки наука була розвинена мало, постійно відбувався пошук певної першооснови - "загальної сутності", у якості якої розглядалися природа, космос, матерія, дух, ідея . Вони розглядалися як джерело усіх матеріальних і духовних явищ. Цей метод спрощував розуміння картини світу, але, в цілому, сприяв розвитку наукових галузей. На позитивній стадії поєднуються теоретичний і емпіричний методи, з'ясовуються закономірності розвитку суспільства. Суть позитивістської філософії: бачити і вивчати те, що є; знати, як змінити; передбачати, що повинно відбутися. Рушійні сили потрібно шукати у суспільних відносинах.

Вищим видом цілісної системи О.Конт вважав суспільство. Воно визначає розвиток і діяльність усіх своїх суб'єктів, будь то особистість, стан або клас. У той же час він висував тезу про те, що розвиток окремих людей ніби є передумовою розвитку суспільства. Щоб суспільство розвивати, треба, насамперед, розвивати людей - їхні ділові якості, політичну культуру, компетентність та інше. Для цього потрібні такі фактори