Співучасть у злочині

Тобто, злочинна організація – це організована група особливого роду, наділена законом більшим ступенем стійкості, згуртованості й низкою інших ознак.

Це, насамперед, об’єднання учасників, що характеризуються ієрархією його членів або структкрних частин. Ієрархія може виявлятися у встановле-ній підпорядкованості членів організації своїм керівникам, підпорядковані окремих структурних частин злочинної організації єдиному центру, в обо-в’язковості рішень, прийнятих організаторами для всіх інших учасників зло-чинної організації.

Друга найважливіша ознака злочинної організації – це створення її для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, поняття яких дається в части-нах 3 і 4 ст. 12. Злочинну організацію може бути створено для керівництва двох чи більше організованих груп або для забезпечення фукціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.

Для злочинної організації характерним є наявність плану дій, поділ фун-кцій між учасниками організації чи окремими злочинними групами, які до неї входять тощо.

Особливістю злочинної організації є те, що саме її створення, а також участь у ній утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідаль-ність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

У деяких статтях Особливої частини КК передбачено норми про відпові-дальність учасників злочинних організацій. Загальна норма, сформульована в ст. 255, передбачає відповідальність за створення злочинної організації з ме-тою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також керівництво чи сприяння зустрічі представників злочинних організацій чи організованих груп для спільного вчинення ними злочинів, або координації дій тощо. При-чому саме створення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів вважається закінченим злочином.

Спеціальними видами злочинних організацій є: банда (ст. 257), терорис-тична організація чи група (ст. 258), воєнізовані чи збройні формування (ст. 260). У цих статтях передбачені заохочувальні норми, що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з орга-нізації, добровільного повідомлення органам влади про діяльність, сприяння у викритті її учасників.

 

 

Закон передбачає певні особливості щодо кваліфікації дій співучасників та їх покарання.

Відповідальність співучасників, що діють в організованій групі чи злочинній організації, визначається таким чином:

а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе від-повідальність за всі злочини, вчиненні цими угрупуваннями за умови, якщо вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30) ;

б) інші учасники (організованої групи чи злочинної організації) не-суть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них (ч. 2 ст. 30) ;

в) кваліфікація дій всіх цих співучасників настає за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинення певного злочину злочинною організацією чи організованою групою (наприклад, всі учасники банди, незалежно від тієї ролі, яку вони ви-конували в злочині, несуть відповідальність безпосередньо за ст. 257; всі учасники організованої групи, яка вчинила вимагання, – за ч. 4 ст. 189).

2. При простій співучасті, тобто співвиконавстві, відповідно до ч. 1 ст. 29 всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, що вчинений ними злочин.

3. При співучасті з розподілом ролей питання про відповідальність вирі-шується так:

а) відповідно до ч. 1 ст. 29 виконавець (співвиконавець) відповідають за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин;

б) всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник), згідно з ч. 2 ст. 29, відповідають за співучасть у тому злочині, який вчинив виконавець (співвиконавець). В цьому випадку дії цих співучасників кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов’язковим посиланням на відповідну частину ст. 27. Наприклад, пособ-ник вбивства відповідає за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115.

Отже, кваліфікація діяння співучасників у принципі завжди визначається діями виконавця, за винятком низки випадків.

При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає про-блема щодо ставлення їм у провину об’єктивних і суб’єктивних ознак злочи-ну, що характеризують підвищену чи, навпаки, зменшену відповідальність виконавця. Ці питання вирішено в ч. 3 ст. 29, відповідно до якої:

Об’єктивні обставини (обставини, що характеризують об’єктивну сто-рону складу і впливають на кваліфікацію злочину), вчиненого виконавцем (наприклад, спосіб вчинення злочину), можуть бути поставлені у провину іншим співучасникам лише за умови, якщо вони заздалегідь знали про ці обставини, тобто були поінформовані про них. Якщо ж співучасники не зна-ли про наявність цих обставин (не усвідомлювали їх існування), вони за них відповідальності не несуть, а тому ці обставини не можуть визначити квалі-фікацію діянь співучасників (наприклад, виконавець вчинив вбивство з особ-ливою жорстокістю, а інші співучасники про це не знали – виконавець відпо-відає за п. 4 ч. 2 ст. 115, а інші співучасники – за ст. 27 і ч. 1 ст. 115). У цих ви-падках дії співучасників кваліфікуються за різними статтями КК, хоча вони і вчинили один злочин – вбивство.

Суб’єктивні ознаки, що визначають кваліфікацію злочину, вчиненого виконавцем (наприклад мотив), можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам також за умови, що вони заздалегідь знали про них,