Співучасть у злочині

Вирішуючи це питання, слід мати на увазі, що мотиви та мета у спів-учасників одного злочину можуть бути різними – кожний із них може керу-ватися різними спонуканнями, але це не виключає їх співучасті в цьому зло-чині. Звідси провокація злочину розглядається як співучасть у тому злочині, що спрвокований, оскільки розбіжності в мотивах у провокатора й інших співучасників не мають значення для притягнення їх до відповідальності. Тому в нашому прикладі сторож несе відповідальність за співучасть (підбу-рювання) до вчинення крадіжки кукурудзи.

Безнаслідкова співучасть має місце там, де виконавцю не вдалося вчи-нити закінчений злочин і він вчинив лише готування чи замах, на який його злочинну діяльність було припинено (прервано). Відповідно до ч. 4 ст. 29 у таких ситуаціях виконавець несе відповідальність за незакінчений злочин – за готування до злочину чи замах на злочин. Інші ж співучасники відповіда-ють за співучасть у готуванні до злочину чи співучасть у замаху на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій було припинено (прервано) злочинну діяльність виконавця. Наприклад, якщо виконавець за домовленістю з інши-ми співучасниками мав підпалити будівлю і знищити її, однак був затрима-ний на місці злочину, коли тільки намагався підпалити, його діїї (замах на підпал) кваліфікується за ч. 1 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, а дії інших співучасників – за відповідною частиною ст. 27, ч. 1 ст. 15 і ч. 2 ст. 194 КК.

Невдале підбурювання чи пособництво має місце там, де можливий (передбачуваний, потенційний) виконавець, особа, якій пропонують спільно вчинити злочин, відхиляє цю пропозицію, що може виходити від підбурюва-ча, пособника чи, навіть організатора. Наприклад, підбурювач вмовляє особу вчинити вбивство, обіцяючи за це грошову винагороду. Однак особа відхиляє цю пропозицію підбурювача, не погоджується з ним, хоча б тому, що боїться викриття і можливого покарання.

У таких випадках немає угоди, яка є обов’язковою ознакою співучасті, немає тут згоди на спільне вчинення злочину, воно не відбуло. Внаслідок цього тут не може бути мови про співучасть. Тому відповідальність за прави-лами про співучасть тут виключається, отже ст. 27 застосована бути не може. У таких ситуаціях потенційний виконавець кримінальної відповідальності не несе, а інші співучасники відповідають за готування до злочину, який вони бажали вчинити, тобто за ч. 1 ст. 14 і відповідній статті Особливої частини КК, оскільки їх діяльність із підшукування співучасників є ні що інше, як готування до злочину, прямо зазначене в цій статті КК. В цьму прикладі підбурювач нестиме відповідальність за готування до вбивства.

 

 

Для того, щоб співучасник був притягнутий до відповідальності за зло-чин, вчинений виконавцем, він, як було підкреслено раніше, повинен бути обізнаний про злочинні наміри виконавця. Між співучасниками повинна ма-ти місце угода на вчинення конкретного злочину. Однак практика зустріча-ється з випадкамм, коли окремі співучасники виходять за межі цієї угоди. Наприклад, пособник і підбурювач просили виконавця побити потерпілого, виконавець же вбив жертву. У цьому випадку і кажуть про ексцес (вихід за межі задуманого) виконавця.

Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників, виходили за межі угоди, що відбулася між ними. Отже, ексцес виконавця має місце там, де інші співучасники не передбачали, не бажали і свідомо не до-пускали виконавцем цих злочинних дій.

Розрізняють два види екцес: кількісний і якісний. Ця розбіжність має певне практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію, зокрема, на кваліфікацію дій виконавця.

Кількісний ексцес має місце там, де виконавець, почавши вчинювати злочин, який був обумовлений з іншими співучасниками, вчинює дії однорід-ного характеру, але більш тяжкі. Тут задуманий співучасниками злочин немо би «переростає» у більш тяжкий. Наприклад, співучасники домовилися вчи-нити крадіжку, а виконавець змушений був застосувати насильство при вилу-чені майна, оскільки зненацька застав у квартирі потерпілого, і тим самим вчинив вже не крадіжку, а грабіж чи розбій.

У цих випадках виконавець несе відповідальність за той більш тяжкий злочин, що він вчинив. В цьому випадку виконавець нестиме відповідальність за грабіж чи розбій (залежно від тяжкості застосованого ним насильства), тобто за ст. 186 або ст. 187. інші співучасники, які не усвідомлю-вали факт застосування насильства, відповідатимуть за співучасть у крадіжці, тобто за ст. 185 (з посиланням, у разі потреби, на відповідну частину ст. 27).

2) Якісний ексцес має місце там, де виконавець вчинює неоднорідний, зовсім інший, ніж був узгоджений співучасниками, злочин на додаток до то-го, що був узгоджений ними. При такому ексцесі виконавець відповідає за правилами реальної сукупності злочинів: за злочин, що був узгоджений зі співучасниками, і за той, що був наслідком його ексцесу. Наприклад, спів-учасники задумали вчинити крадіжку, виконавець, ввійшовши до квартири, зненацька застав там господарку будинку, і, застосувавши фізичне насильст-во, згвалтував її. У цьому випадку виконавець вчинив два злочині – крадіжку і згвалтування, а співучасники ж несуть відповідальність тільки за крадіжку.

Отже, співучасники, як при кількісному. Так і при якісному ексцесі ви-конавця за ексцес відповідальності не несуть (оскільки цей злочин не охоп-лювався