Співучасть у злочині

 

 

У сатті 31 регулюється питання про добровільну відмову співучасників. Причому самого визначення добровільної відмови співучасників закон не дає, відсилаючи до ст. 17, в якій визначається загальне поняття добровільної відмови. Це означає, що при добровільній відмові співучасників злочину не повинний бути доведенний до кінця при усвідомленні співучасниками фак-тичної можливості його завершення.

Однак при співучасті діє не одна, а кілька осіб, причому діїї їх опосеред-ковані свідомою поведінкою виконавця злочину. Відповідно тут враховують-ся такі положення:

Добровільна відмова виконавця розглядається за правилами ст. 17 і не має особливостей порівняно з добровільною відмовою особи, що діє індиві-дуально.

Інші співучасники при добровільній відмові виконавця несуть відпо-відальність за готування до злочину чи замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій добровільно відмовився виконавець від доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 31 КК). Наприклад, троє співучасників домовилися вчинити підпал будівлі з помсти до його власника. Підбурювач умовив виконавця вчинити цей підпал, а пособник приготував і дав виконавцеві бензин та інші предмети, необхідні для підпалу. Виконавець, з’явившись на місце злочину, пристосував все необхідне для підпалу, навіть запалив полум’я, але, усві-домлюючи повну можливість вчинити задумане, підпалювати будівлю не став, полум’я загасив, або злякався відповідальності. У цій ситуації вико-навець згідно зі ст. 17 відповідальності не несе. Підбурювач і пособник від відповідальності не звільняються: вони винні в замаху на підпал, оскільки дії виконавця були доведені до цієї стадії. Кваліфікація дій цих співучасників настає за ч. 1 ст. 15 і ч. 2 ст. 194.

Складним є питання про добровільну відмову співвиконавця. Частина 1 ст. 31 відсилає в цих випадках до ст. 17, що означає – добровільна відмова співвиконавця може полягати в діїї (бездіяльності), внаслідок яких запобі-гається закінчення злочину іншими співвиконавцями.

При вирішенні цього питання слід мати на увазі такі моменти:

а) відмова можлива на стадії готування до злочину і незакінченого зама-ху. Вона може бути виражена за загальним правилом в активних діях – спів-виконавець умовив інших співвиконавців не вчиняти злочин; повідомив мілі-цію і завдяки цьому співучасники були затримані; попередив жертву і вона змогла сховатися та інше. Але добровільна відмова тут можлива і шляхом бездіяльності, коли співвиконавець, добровільно відмовившись від продов-ження злочину, переконаний, що внаслідок його бездіяльності інші виконавці не зможуть довести злочин до кінця. Наприклад, спввиконавець, у якого була відмички чи знаряддя злому, боячись відповідальності, не йде на місце вчи-нення злочину, тому інші виконавці не можуть вчинити узгодженої крадіжки. Або, з’явившись на місце вчинення крадіжки, виконавець відмовляється вим-кнути сигналізацію, тому інші виконавці вчинити злочин не можуть. Якщо ж співвиконавці вчинять злочин яким-небудь іншим способом, то співвикона-вець, який добровільно відмовився, все одно відповідальності не несе, бо від-сутні як причинний, так і винний зв’язок із вчиненим іншими виконавцями злочином. При добровільній відмові одного із співвиконавців, інші співвико-навці несуть відповідальність за готування чи замах на злочин залежно від стадіїї, на якій мала місце добровільна відмова;

б) можливадобровільна відмова співвиконавця і при закінченому замаху, коли він сам чи за допомогою інших запобігає настанню наслідків злочину. Наприклад, коли два виконавці, вирішивши вбити з помсти потерпілого, ски-нули його з мосту в річку і втекли з місця події. Один із них, почувши, що жертва кличе на допомогу, повернувся і, витягши потерпілого з води, вряту-вав йому життя. Цей співвиконавець запобіг смерті жертви, активно втрутив-ся в розвиток причинного зв’язку, внаслідок чого не настала смерть. В цьому вмпадку у нього є добровільна відмова і відповідальності за замах на вбивство цей співвиконавець не підлягає. Інший же співвиконавець відпові-датиме за замах на вбивство.

4. Організатор, підбурювач і пособник звільняються від кримінальної відповідальності в зв’язку з наявністю добровільної відмови лише тоді, коли вони своїми діями (як правило, активними) попередять вчинення злочину ви-конавцем (наприклад, обеззброять його, попередять потерпілого, передадуть виконавця до органів влади тощо). Крім того, добровільна відмова співучас-ників має місце і тоді, коли вони своєчасно повідомлять відповідні органи державної влади (міліції, прокуратурі й ін.) про те, що готується або вчи-нюється злочин. Причомут в цьому випадку добровільна відмова не виключа-ється і тоді, коли органам влади з якихось причин не вдалося запобігти зло-чину.

Добровільна відмова пособника може полягати й у пасивних діях. Нап-риклад, він не надав знаряддя чи засоби вчинення злочину, не усунув переш-коди до вчинення злочину (не відключив сигналізацію), внаслідок чого злочин виконавцем не було вчинено ч. 2 ст. 31.

У вмпадку добровільної відмови кого-небудт із співучасників – викона-вець і інші співучасники несуть відповідальність за готування чи замах на злочин залежно від того, на якій стадії їх діяльність було припинено ч. 3ст. 31.

5. Якщо є співучасник намагався запобігти злочину, який він повинен був вчинити, але це йому не вдалося (виконавець все-таки довів злочин до кінця), то такі