Співучасть у злочині

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

були поінформовані про їх наявність. Якщо ж ці ознаки їм заздалегідь відомі не були, вони поставлені їм у вину бути не можуть. Наприклад, якщо підбурювач умовив виконавця вбити потерпілого з помсти, а ви-конавець, даши на це згоду, сам вбиває жертву, переслідуючи корис-ливу мету, то такий виконавець відповідає за п. 6 ч. 2 ст. 115 (вбивство з користі), а підбурювач, що не знав про корисливі мотиви, якими керу-вався виконавець, – за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 115. якщо ж підбурювачу було відомо про такі мотиви виконавця, то він нестиме відповідальність за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115.

Обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність, але ха-рактеризують лише особу співучасника, навіть якщо інші співучасни-ки знали про їх наявність, ставляться у провину лише тому співучас-нику, на боці якого вони мали місце. Інакше кажучи, «особисті» обс-тавини (наприклад, повторність, рецидив) не можуть впливати на від-повідальність інших співучасників. Якщо, наприклад, пособник сприяє особі, яка раніше була засуджена за вбивство, у здійсненні но-вого вбивства, то незалежно від того, чи знав пособник про це, чи ні, ця кваліфікуюча обставина йому у вину в будь-якому випадку не мо-же ставитися, вона характеризує лише особу виконавця. У цій ситуа-ції виконавець відповідає за п. 13 ч. 2 ст. 115 (вбивство вчинене повтор-но), а пособник – за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115. Чи, наприклад, коли мати в процесі пологів вбиває свою новонароджену дитину – її дії, врахову-ючи стан, в якому вона перебувала, кваліфікуються за ст. 117 (діто-вбивство), як вбивство за пом’якшуючих обставин, а будь-який спів-учасник цього вбивства відповідатиме за ст. 27 і ст. 115, тобто за більш тяжке вбивство, оскільки особисті ознаки, що пом’якшують відпові-дальність матері немовляти, не можуть впливати на відповідальність інших співучасників.

РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СПІВУЧАСТЬ

Крім розглянутих загальних виникає ціла низка, так званих спеціальних питань відповідальності за співучасть. До них належать:

1. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом.

2. Провокація злочину.

3. Безнаслідкова співучасть.

4. Невдале підбурювання чи пособництво.

1. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом. Згідно з ч. 2 ст. 18 КК спеціальний суб’єкт злочину має місце там, де злочин може вчинити лише певна особа. Таким чином, среціальний суб’єкт – це суб’єкт злочину, який крім загальних ознак (осудність і віку) наділений зокрема ще і додатковими ознаками, що і визначають його відповідальність за певною статтею КК (наприклад, службова особа, військовослужбовець тощо). Злочини зі спеці-альним суб’єктом можуть вчинити лише особи, що наділені ознаками спеці-ального суб’єкта. З цьго виникає питання, чи можлива співучасть у таких злочинах осіб, що немають ознак спеціального суб’єкта? Чи можуть ці особи відповідати за ті злочини, суб’єкт вчинення яких є спеціальним?

У статтях КК про співучасть немає прямої заборони на позитивне вирі-шення цього питання. КК не вказує, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом неможлива. Більше того, це питання прямо передбачено щодо зло-чинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), спеціальним суб’єктом який є військовослужбовць. Наприклад, у ч. 3 ст. 401 прямо сказано, що співучасть у військових злочинах осіб, не зазна-чених у цій сатті (тобто не військовослужбовців), тягне відповідальність за відповідними статтями глави ХІХ Особливої частини КК про військові зло-чини.

Таке положення в кримінальному праві є загально визначеним і щодо ін-ших злочинів зі спеціальним суб’єктом: особи, що не є спеціальними суб’єк-тами, можуть відповідати за співучасть у цих злочинах. При цьому викона-вець цих злочинів може бути тільки спеціальний суб’єкт, а як організатор, підбурювач, пособник можуть виступати й інші особи, не наділені ознаками спеціального суб’єкта. Іноді об’єктивна сторона деяких злочинів описується в законі (диспозиції) так, що вона не виключає як співвиконавців і осіб, що не є спеціальними суб’єктами. Виходячи з цих положень, можна сформулю-вати кілька висновків:

виконавцем злочину зі спеціальним суб’єктом може бути лише особа, що володіє ознаками спеціального суб’єкта (наприклад, виконавцем отримання хабара є тільки службова особа) ;
якщо ж злочин зі спеціальним суб’єктом характеризується тим, що частина його об’єктивної сторони може бути виконана особою, що та-ким (спеціальним) суб’єктом не є, останній підлягає відповідальності як співвиконавець, за статтею, яка передбачає злочин зі спеціальним суб’єктом;
особи, що немають ознак спеціального суб’єкта, можуть виступати як організатори, підбурювачі, посібники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт;
ці співучасники несуть відповідальність за певною частиною ст. 27 і тією статтею КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем, спе-ціальним суб’єктом. Наприклад, приватна особа, що організувала дачу-отримання хабара, несе відповідальність за ч. 3 ст. 27 і за відпо-відною частиною ст. 368.

Провокація злочину. Провакацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця чи інших співучасників на вчинення злочину з метою його наступного викриття.

У судовій практиці була справа, коли сторож підсобного господарства підмовив двох робітниць вчинити крадіжку з поля зібраної напередодні куку-рудзи. Коли вони під’їхали до поля і почали вантажити мішки з кукурудзою, він підняв стрілянину і заримав їх за допомогою інших сторожів, що прибіг-ли на постріл. Як було встановлено, соторож бажав показати начальству свою ретельність і зовсім