Становлення і розвиток демократії в сучасній Україні

 

Вступ

1. Етапи української багатопартійності у нових політичних умовах

2. Дві тенденції формування багатопартійності в Україні

3. Провідні принципи у багатопартійній політиці

4. Становлення і розвиток демократії в сучасній Україні

5. Здобутки демократії в Україні

6. Прорахунки демократії в Україні

7. Шляхи вирішення проблеми щодо розвитку демократії в Україні

Висновки

Література

 

 

У житті сучасного суспільства значну роль відіграють політичні партії. Партії є виразниками інтересів і цілей певних соціальних груп, беруть активну участь у функціонуванні політичної влади або надають її опосередкований вплив. Характерним для діяльності партій є їх прагнення інтегрувати різні соціальні сили навколо своїх ідеалів і програм, надавати ідеологічне вплив на населення, на формування його політичної свідомості. Поза сумнівом, одним з головних завдань партії є досягнення влади, оволодіння державним апаратом з тим, щоб реалізувати представлені партією соціальні інтереси. На середину 1992 р. в світі налічувалося близько 190 самостійних держав. У 19 з них була заборонена діяльність будь-яких партій, в 23 функціонувала лише одна «урядова» партія, а в 141 країні діяло кілька партій. Таким чином, наприкінці XX ст. переважною тенденцією у формуванні політичних систем в різних країнах стала багатопартійність. Безсумнівно, що перехід від однопартійної системи до багатопартійної розглядається сучасними прогресивними політичними силами як крок у поступальному розвитку демократії. Упродовж другої половини ХІХ ст. та всього ХХ ст. демократія стала поняттям, яке вмістило в собі універсальний та всеохоплюючий зміст, систему поглядів та ідеологію. Демократія – форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.

Еволюція та певна динаміка політичних перетворень і подій в Україні за нетривалий строк після проголошення незалежності утвердили багатопартійність як суттєвий фактор внутрішньополітичного життя держави. До свого п'ятиріччя республіка прийшла з чотирма десятками політичних партій, які було зареєстровано Міністерством юстиції як самостійні політичні суб'єкти нової політичної системи. Конституція України в статті 36 гарантує право громадян на вільне об'єднання в політичні партії і громадські організації для захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Найбільш впливовими й політичне активними є політичні партії лівого та правого спрямування. Таких партій не більше десяти. Вони мають досить струнку організаційно-ідеологічну структуру, розгалужену мережу регіональних комітетів, певну соціальну базу й важелі впливу на частину електорату, про що свідчать результати виборів до Верховної Ради України та до місцевих органів управління.

Політичні партії, які увійшли до депутатського корпусу держави, сформували досить великі та впливові фракції, таким чином зміцнивши свій політичний статус. Здебільшого це партії лівого й правого спрямування, які за програмно-стратегічними і тактичними ознаками та діями є партіями-антагоністами.

Більшість же політичних партій мають надто невелике коло своїх прибічників серед електорату республіки, а їх кількісний склад такий незначний, що й назвати їх партіями навряд чи правомірно, хоча такого юридичного статусу вони набули. З позицій політичної науки ці партії-малюки більше підпадають під поняття «групи за інтересами».

Які ж основні риси притаманні політичній партії? Світова політологія визначає чотири основні ознаки політичної партії: ідеологію, організаційну структуру, владну мету, прагнення здобути підтримку широких верств населення. Таким чином, політична партія – це добровільне об'єднання громадян, що виражає інтереси певних соціальних верств населення, щоб здобути, утримати та впливати на державну владу і реалізувати свої політичні програми.

Знайомство з програмами, політичними заявами і гаслами сучасних партій України дає змогу побачити певну строкатість та не зовсім чітку політичну орієнтацію значної частини з них. Більшість політичних партій фактично стоять на ідентичних програмних платформах, і тільки амбіції лідерів цих партій не дають змоги їм об'єднатися. Більше того, за останні рік-два українська громадськість була свідком внутрішньопартійних чвар, які призводили до роз'єднання (Рух, УРП та ін.) І все ж незважаючи на ці реалії й тенденції сучасного партійного буття в Україні можна зробити висновок, що багатопартійність стала досить стійким та суттєвим фактором політичної системи країни, хоча процес формування партій тривав на тлі гострих політичних проблем та кризових явищ сучасного українського суспільства.

Тема дослідження є актуальною, оскільки Україна знаходиться на перехідному етапі свого розвитку від авторитаризму до демократії, і для того, щоб вона могла розвиватися послідовно і ефективно, необхідно з’ясувати як саме здійснюється влада в державі: чи це є влада народу чи його окремих представників. На сучасному етапі розвитку демократії в Україні на рахунок цієї проблеми точиться багато суперечок. Також постають питання, що стосуються того, чи було б краще, щоб населення безпосередньо приймало участь у здійсненні влади, а не тільки обмежувало себе голосуванням на виборах.

Для того, щоб демократія утвердилась необхідна висока політична культура населення, і слід наголосити, що саме в процесі демократизації така культура формується. Важливим є і те, що утвердитися повністю і відразу демократія не може. Для цього необхідно здійснити комплекс заходів у різних сферах суспільного життя, змінити існуючі соціально-політичні структури, сформувати демократичний тип політичної культури.